№3, лютий 2006

Держбюджет-2006: політико-економічний компроміс і руйнівні ризики чи шлях сталого розвитку

Ситуативні реалії

Бюджет-2006 далекий від економічної бездоганності. Президентом і урядом він розглядався як продукт передусім політичних, а не економічних обставин. Тож і ухвалювався, за висловом Голови Верховної Ради, "з почуттям огиди". 226 народних депутатів підтримали держбюджет, визнавши за важливіше дійти компромісу між законодавчою та виконавчою владою задля інтересів держави й суспільного блага. Як заручник передвиборної кампанії, маючи вади економічного характеру, держбюджет 2006 року водночас являє собою фінансовий план, покликаний стабілізувати ситуацію та стимулювати розвиток країни.

Ретроспективний аналіз бюджетів України попередніх років засвідчує їх дистанційованість від економічної та соціальної доцільності. Бюджет 2006 року є прикладом пролонгування цієї віддаленості. Викликає занепокоєння не так дефіцит, обсяг якого сягає майже 13 млрд. грн., як його питома вага у ВВП держави (2,5%). Фактором ризику стає не лише запланований дефіцит, що випливає з незбалансованості доходів і видатків, а передовсім його ентропійний характер.

"Новації" бюджету-2006, що полягають у зниженні податкового тиску, зменшенні фіскального навантаження на фонд заробітної плати, об'єднанні соціальних зборів у єдиний податок тощо, неспроможні стати засобами компенсації втрат бюджетних надходжень унаслідок зростання ціни на газ із 50 до 95 $, яке вже відбулося, чи очікуваного (залежно від оцінки Росією політичних обставин в Україні) її підвищення з 1 липня ц.р. до 230 $ за 1000 кубометрів. Ця неспроможність, зумовлена домінуванням ентропійних джерел бюджетних надходжень, повинна донести до державних достойників і суспільства усвідомлення того, що формування доходів бюджету за рахунок руйнівних галузей, які "спалюють" Україну, завдає їй більше шкоди, ніж користі.

Безумовним позитивом бюджету-2006 є фінансування соціальних потреб і сільського господарства. Натомість відсутність антиентропійного спрямування видатків стає додатковим чинником його ризикованості. Відтак кваліфікованого, здійснюваного з принципово нових позицій контролю потребують видатки на фінансування місцевих бюджетів, вугільної промисловості й аграрного сектору.

Вади бюджетів України попередніх років і поточного року полягають не тільки в ризикованості, а ризики – не так у параметрах дефіцитності та чинниках ситуативності, як у заполітизованій консервації застарілої парадигми формування фінансових (і не лише фінансових, про що – далі!) планів. Хибність цієї рудиментарної парадигми полягає в "пронизаності" ентропійним мисленням стратегічних документів розвитку країни.

Настає час бюджетів сталого розвитку, формування яких має ґрунтуватися на врахуванні інтересів майбутніх поколінь.

Енергетична сфера: стратегія та перспектива

Політика держави в енергетичній сфері, в тому числі газова проблема, що загострилася наприкінці 2005 – на початку 2006 років, залишатиметься каменем спотикання для влади й народу доти, доки не перестане спиратися на засади, які з радянських часів продовжують домінувати в українській економіці, складаючи, зокрема, основу "Енергетичної стратегії України до 2030 року".

Відтак ні сподівання на політичну зрілість та відповідальність, ні заклики до згуртованості, ні найжорсткіший режим економії, ні найпрогресивніші технології енергозбереження, ні найподрібненіша диверсифікація джерел надходження енергоносіїв самі собою не принесуть очікуваних результатів, бо не вони визначають шляхи розв'язання цієї болючої для суспільства та влади проблеми. Вони можуть стати лише доповнюючими складниками енергетичної політики.

Визначальним чинником, що зумовлює виникнення й існування кризогенного характеру цих проблем, є ентропійність структурно спотвореної та енергетично виснажливої національної економіки. Ентропійність, подолання якої слід невідкладно розпочинати з демонтажу руйнівного мислення та породженого ним господарювання, бо якраз вони становлять найпосутнішу загрозу для України, котра за обсягами спожитого природного газу, що становлять 76–78 млрд. кубометрів на рік, посідає 7–8-ме місце у світі.

Неупереджений аналіз свідчить, що справжній зміст діяльності енергетичної сфери України – це ресурсне обслуговування недолугого господарювання, найбільш руйнівними галузями якого є насамперед зорієнтовані на експорт металургія та хімія. Наприклад, споживання газу галузями української економіки (близько 35 млрд. кубометрів) майже чотириразово перевищує показники країн ЄС. Причому йдеться про обслуговування економіки за рахунок споживання імпортованих, до того ж невідтворюваних енергоносіїв, вартість яких тільки зростатиме, бо такою є загальносвітова тенденція.

Нинішній зовнішньоекономічний конфлікт із приводу газопостачання трансформувався у внутрішньополітичний, зумовлений зіткненням сил, котрі здебільшого й не усвідомлюють своєї ентропійної та антиентропійної сутності. Конфлікт треба розглядати як кульмінацію, покликану стати сигналом до започаткування принципово нової парадигми енергозабезпечення нації.

Антиентропійне переведення енергетичної політики України у практичну площину розпочнеться не тільки тоді, коли на засадах неруйнівного мислення буде сформовано адекватну версію Енергетичної стратегії України до 2030-го чи 2050 року. Насправді воно розпочнеться, коли, зокрема, більшість начальників ЖЕКів не лише перейматимуться утепленням будинків до чергового опалювального сезону, а розглядатимуть кожний будинок як потенційний нагромаджувач сонячного випромінювання, спроможний не тільки задовольняти енергетичні потреби мешканців будинку, а й продавати надлишки енергії до муніципальної мережі, як це вже робиться у багатьох містах Європи.

Відтак аксіомою новітньої енергетичної політики має стати положення про те, що енергоспоживання, яке за своєю сутністю є власне лише ентропійним, водночас необхідно спрямовувати на задоволення антиентропійних потреб. Оновлення економічного мислення та господарювання на таких засадах покликані стати стратегічним курсом України. Курс, що враховує інтереси нащадків, не має альтернативи.

Аграрна сфера

Найбільші за всю історію незалежної України обсяги державного фінансування АПК та його питома вага у ВВП, заплановані бюджетом-2006, і передбачувані реформи (включаючи найрадикальніші заходи з активізації ринкових важелів – аж до вільного продажу землі!) ризикують не виправдати очікувань, що покладаються на них владою і суспільством.

Ризик обумовлюється обтяженістю руйнівними стереотипами, що стоять на перешкоді такого спрямування й використання бюджетних і позабюджетних коштів, необхідних для порятунку села і нації. Ідеться про реципієнтів цих давно очікуваних безпрецедентних "вливань" у десятиліттями руйноване українське село, вектори інтересів яких мають суперечливу спрямованість.

Майже 10-мільярдні потоки ресурсів, заплановані на потреби сільського господарства, можуть не дати очікуваних результатів. Їх спрямування здебільшого не узгоджується з базованим на об'єктивних законах економічного буття принципом ефективності господарювання, який передбачає повноту використання можливостей природи.

2 млрд. грн. прямих дотацій селу є ризикованими не тільки з огляду на небезпеку їх розкрадання за "схемами", що використовувались у попередні роки (чому можна запобігти, посиливши державний контроль), скільки тому, що український селянин, як кінцевий адресат задекларованих у бюджеті владних намірів, може не отримати коштів, призначених саме йому.

Найсерйознішим, однак здебільшого неусвідомлюваним ризиком є ігнорування реципієнта, про інтереси якого мають дбати не лише селяни, місцева чи центральна влада, а й суспільство загалом. Ідеться про українську землю.

Цей "реципієнт" залишатиметься мовчазним ще зовсім недовго: якщо господарювання на селі й надалі буде таким, як сьогодні, то вже через 25–30 років є ризик втрати найціннішого надбання людства – гумусного шару землі.

Подивімося слідом за Миколою Руденком, визначним українським інтелектуалом, письменником, правозахисником, на Україну з Космосу, щоб осягнути унікальність чорноземів, завдяки яким вона посідає елітарне становище на земній кулі. Бо якраз це дає змогу побачити, що атомні електростанції, заводи й навіть міста земне людство невдовзі будуватиме на Марсі та інших планетах, залишаючи Землю для хліборобства.

Це бачення (не таке вже й віддалене в часі) корисне і найбільшим скептикам та песимістам: принаймні для того, аби втямити, що житницею вже не лише Європи чи світу, а й Сонячної системи спроможна стати якраз Україна. Навіть найпростіше порівняння звичайних дробів, у чисельнику одного з яких вміщено чорноземи, знаменнику – населення України, а відповідно в іншого – чорноземи та населення світу, дає змогу побачити, якою воістину багатою є українська нація!

Треба наполегливо доводити суспільству, що лише опертя мислення та господарювання нації на власні інтелектуальні здобутки, задіяння потенціалу українського антропокосмізму та національної наукової школи фізичної економії, які упродовж 125 років чекають на практичне застосування, здатні заявити про глобальну місію України в світовому контексті.

Утілення глобальної місії у сфері зовнішньої політики дозволить:

розглядати зосереджену на території України 1/3 світових чорноземів як глобальний полігон практичного запровадження антиентропійних моделей господарювання, протиставити гуманний, світоглядно оптимістичний антропокосмізм руйнівному, технократичному глобалізму;

винести на міжнародний рівень українську версію концепції глобальної безпеки;

пропонувати проведення 2012 року в Києві чергового Всесвітнього саміту ООН зі сталого розвитку ("Ріо+20").

Утілення покладеної на Україну місії у сфері внутрішньої політики забезпечить обґрунтування новітньої стратегії економічних і суспільно-політичних реформ. Їх проведення має сприяти інтегруванню України в регіональні й світові структури, входженню в європейський науковий та освітній простір. І водночас усвідомленню того, що Україна є самодостатньою державою, спроможною надати принципово нового змісту й наповнення процесові цивілізаційного розвитку.

Автор: Володимир ШЕВЧУК

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня