Службова кар'єра

Професіоналізм посадових осіб органів місцевого самоврядування як запорука ефективної діяльності самоврядних громад

На сучасному етапі розвитку України, коли триває становлення парламентсько-президентської держави, особливого значення набуває вивчення ролі людського чинника, його потенціалу у сфері місцевого самоврядування – пріоритетної складової державного управління. Це зумовлено тим, що наше суспільство для подальшого успішного розвитку потребує значної кількості досвідчених висококваліфікованих спеціалістів. Ефективність управління великою мірою залежить від низки чинників – таких, зокрема, як інформаційне забезпечення, креативний потенціал, фахова компетентність персоналу, його здатність до розвитку тощо. Ці обставини вимагають від службовців не лише постійного підвищення рівня знань, а й повнішого й точнішого врахування особистісних, індивідуальних особливостей і закономірностей їхніх взаємовідносин, взаємодії у колективах, вміння працювати з різними політичними силами, всіма верствами населення. Саме тому зростання ролі службовця в управлінні, розвиток його особистісного потенціалу – одна з головних складових стратегічного напряму розвитку місцевого самоврядування в ХХІ столітті.

 Як зазначає В. Кривобок, у сучасних умовах розвитку української держави назріла проблема збільшення інвестицій у людський чинник [2].

Основними причинами, які спонукають державу вкладати кошти в розвиток персоналу, є:

– динамізм та інтернаціоналізація господарської діяльності;

– удосконалення технологій і у виробництві, і в офісах, що істотно підвищує вимоги до персоналу;

– необхідність випереджувального підвищення кваліфікації службовців порівняно з наростаючим ускладненням їхньої діяльності;

– необхідність високого рівня творчого мислення та сприйняття ситуацій, що виходять за рамки повсякденної діяльності фахівців і керівників [1].

Ефективність управління в системі місцевого самоврядування обумовлює результативність діяльності всієї системи. Для того, щоб місцеве самоврядування посіло чільне місце в системі публічної влади, а діяльність місцевих рад та їх виконавчих комітетів була ефективна й результативна, необхідна чітка організація їхньої роботи в межах чинного законодавства [3].

Організаційна робота передбачає цілий комплекс заходів, форм і методів і є важливим етапом у системі управління разом із плануванням, роботою з кадрами, керівництвом, координацією, контролем і звітністю [3].

Важливою функцією сільської, селищної, міської та обласної рад є планування роботи, що дає можливість здійснювати свої повноваження ефективніше й цілеспрямованіше. Провідну роль у цьому відіграють посадові особи органів місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування (ПООМС) – це така категорія осіб, праця яких являє собою той чи інший різновид розумової діяльності. Зміст їхньої трудової діяльності істотно відрізняється від фізичної праці робітників. Інша відмінність полягає в тому, що результати праці посадових осіб важко виміряти кількісно й часто вони стають очевидні не одразу, а лише через певний проміжок часу, нерідко доволі значний.

Сучасна посадова особа органів місцевого самоврядування – це людина, яка володіє і загальними основами науки державного управління, і специфічними знаннями, вміннями й навичками в галузі місцевого самоврядування, стратегії управління, інновацій, бюджетних відносин, управління персоналом і використовує їх у своїй повсякденній роботі.

Вимоги до професійної компетенції посадових осіб органів місцевого самоврядування умовно поділяються на дві групи. Перша стосується знань і вміння здійснювати професійну діяльність у системі місцевого самоврядування. До таких вимог належать:

 – добра поінформованість щодо питань розвитку системи місцевого самоврядування, законодавчої, нормативно-правової бази;

 – здатність обґрунтовувати й приймати рішення в ситуаціях, для яких характерна висока динамічність і невизначеність у часі;

 – опанування досвіду роботи інших регіонів, областей, районів;

 – високий рівень знань і практичне використання сучасних інформаційних технологій, засобів комунікації та зв'язку;

 – здатність і вміння підтримувати дисципліну та відстоювати інтереси територіальної громади;

 – вміння розподіляти права, повноваження й відповідальність між підлеглими;

 – координація діяльності усіх служб і підрозділів як єдиної системи управління радою;

 – вміння планувати й організовувати свою діяльність, поєднувати в ній основні принципи управління, використовувати залежно від ситуації найдоцільніші та найефективніші методи й стиль роботи;

 – висока вимогливість до себе і підлеглих;

 – конкретність і чіткість у вирішенні оперативних питань та повсякденних справ;

 – вміння концентрувати увагу й зусилля для виконання доручень;

 – вміння чітко й обґрунтовано ставити завдання перед підлеглими тощо.

Друга група вимог пов'язана із здатністю працювати з людьми та володіти собою. У процесі виконання своїх функцій посадові особи органів місцевого самоврядування вступають у взаємостосунки з широким колом осіб – колегами, підлеглими, керівниками, відвідувачами, громадянами, які приходять на прийом тощо. Щоб працювати з людьми, вони повинні мати багато специфічних особистісних рис, що підсилюють довіру та повагу з боку тих, з ким вони безпосередньо контактують. Це насамперед:

 – високе почуття обов'язку та відданість справі;

 – чесність, порядність у відносинах із людьми;

 – витриманість і тактовність за будь-яких обставин;

 – цілеспрямованість;

 – рішучість під час прийняття управлінських рішень, а також наполегливість, енергійність у їх реалізації;

 – вміння відстоювати власні погляди;

 – самокритичність в оцінюванні своїх дій та вчинків;

 – правильне сприйняття критики та вміння робити з цього висновки;

 – вміння використовувати свої права і повноваження, особливо у випадках застосування адміністративного та організаційного впливу.

Ці риси та вимоги до посадових осіб органів місцевого самоврядування обумовлюють стиль їхньої роботи, організацію управлінського процесу та є важливими чинниками ефективності й продуктивності діяльності всієї ради.

Кожна посадова особа органів місцевого самоврядування як суб'єкт управління постійно працює в умовах дефіциту часу й нервового напруження. Інтенсивність та ненормованість праці зумовлені:

 – відсутністю чіткої і прозорої законодавчої бази;

 – відсутністю системності, об'єктивної інформації, соціальної захищеності;

 – труднощами планування роботи в разі виникнення великої кількості ситуацій, які потребують негайного вирішення (у межах своєї компетенції): запити, заяви, звернення, скарги, термінові наради тощо;

 – нестандартністю багатьох завдань, особливо пов'язаних з економічними відносинами, прийняттям бюджету;

 – конфліктністю відносин, пов'язаних із незбіжністю інтересів осіб, які працюють у сфері державного управління й поза нею;

 – частою зміною й не завжди детальною обґрунтованістю поставлених завдань;

 – відповідальністю за їх реалізацію та наслідки.

Додаткові труднощі виникають також через недостатню кількість або відсутність сучасної техніки (комп'ютерів, ксероксів, сканерів, факсів) для роботи з інформацією, електронної пошти, законодавчої бази «ЛІГА», неможливість підключення до Інтернету тощо. Тож пошук необхідної інформації потребує значних витрат праці й часу, неабиякого нервового напруження та самовіддачі. Посадовці часто затримуються на роботі до 19–20-ї години вечора. Усе це спричинює плинність кадрів, небажання досвідчених висококваліфікованих фахівців займатися цією важливою діяльністю, хоча праця в органах місцевого самоврядування є справді цікавою, важливою і плідною.

 Отже, можна зробити такі висновки:

 – законодавство про місцеве самоврядування потребує деталізації та вдосконалення;

 – необхідно створити сприятливі умови для вдосконалення професійного рівня, просування по службі посадових осіб органів місцевого самоврядування, здатних опановувати нові сучасні методи управління;

 – вимога часу – забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування всіх рівнів сучасною оргтехнікою, щоб мати доступ до джерел інформації.

Джерела: 

1. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Моногр. /За ред. О.Ю.Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 570 с.

2. Кривобок В. Ю. Службова кар'єра в контексті підвищення кваліфікації посадових осіб //Теорія та практика державного управління. Вип. 2. Державне управління та місцеве самоврядування: тези ІІІ Міжнародного наукового конгресу 26 лютого 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.

3. Методичні матеріали семінару «Шляхи та напрямки вдосконалення розвитку територій у процесі реформування місцевого самоврядування». – Х., 2004. – 78 с.

Автори: Наталія ШАРГОРОДСЬКА, Іван БАРДУК