№5, березень 2007
Багато років тому нікому не відомий художник-мариніст Володимир Зебек виставив на продаж чимало своїх робіт в одній з московських художніх галерей. У день відкриття виставки-продажу він вирішив прогулятися уздовж вітрин і подивитися зі сторони, як оцінили його полотна. Зайти всередину боявся. Та й на годиннику було на піводинадцяту ранку, лише півгодини, як відкрилася виставка. Але, на його подив, місця, підготовлені для його картин, виявилися порожніми! Полотна було розкуплено ще звечора!
Відтоді минуло дуже багато років. Багато що в його житті змінилося, але одне залишилося незмінним: попит на його картини. Їх охоче купують, перепродують, крадуть навіть із будинку самого художника. Часто не встигає закінчити полотно, як його ледве не вихоплюють з-під пензля майстра, немов автограф у зірки.
Другий Айвазовський (і це не гіпербола) утік із Москви, залишивши власну майстерню в сто квадратних метрів неподалік Красної площі, на Кінбурн, ближче до моря. Його мало хто знає в обличчя. Були випадки, коли на виставки до Москви він відправляв замість себе свого близького друга-художника Спасоломського роздавати автограф. Замість спілкування з гламурною публікою Зебек віддав перевагу самоті, тиші та спокою поряд із найбільш близькими – молодшим сином Кирилом і улюбленою коровою Машкою. До цієї компанії мріє долучити коня, про що й написав на стіні своєї робочої кімнати.
Перші свої твори написав ще в дитинстві, в Німеччині, куди потрапив військовополоненим під час Другої світової війни. Після повернення «за зраду батьківщині» відправили до архангельської колонії. За якийсь час звільнили, але ця пляма в біографії не перешкодила йому вступити до художнього училища в Москві, а затим і до поліграфічного інституту, та ще й без особливої підготовки, просто за компанію з приятелем. Складав іспити за себе й за того хлопця.
Розглядаючи полотна Зебека, відчуваєш гармонію між художником і природою. Він годинами може спостерігати, як змінюється море, малюючи в голові ескізи й попиваючи коньяк. Але коли доходить до роботи, майстер цілковито усамітнюється, топить баню: творити приступає чистим і душею й тілом! Удень спить, уночі пише. Надихають його дивовижне мінливе Чорне море, склянка парного молока і теплий, що затягує, поцілунок Машки, яка теж устигає скучити за хазяїном, і їй однаково, у чиїй колекції цього разу осяде шедевр: екс-президента Кучми, Філіпа Кіркорова, банкіра, посла чи музею.
Фото автора.
Автор: Світлана Горобець
Архів журналу Віче
![]() |
№7 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
МЗС викликало представника США на розмову щодо військової допомоги
Преміум партнером ФК «Олександрія» став ліцензований букмекер betking
У Макрона кажуть, що він закликав Путіна до припинення вогню в Україні
Канада передала Україні $1,7 млрд доходів від заморожених активів РФ
ЄС офіційно продовжив секторальні санкції проти Росії ще на пів року
МЗС та Міноборони Німеччини закликали ЄС "пошукати" у себе ППО для України
Глава МЗС Німеччини прибув до Києва
TrapTox – процедура 21 століття: краса і комфорт завдяки ботоксу в трапецію
Лікування алкоголізму: як позбутися
Прайд проти Орбана, прощальний візит Дуди, Фіцо боїться Зеленського: новини вихідних