Звернення до Шевченка

Батьку рідний, непохитний, мудрий і правдивий!
Знову ворог кличе орди, кличе юродивий.
Знову брехні розпускає, брудом людство кормить,
Знову серце України у приціли ловить.

Батьку рідний, непохитний, сильний і щасливий!
Вже сини твої зміцніли, гарні, несльозливі.
Ворог, наче очманілий, по кордонах бродить
І дітей твоїх козацьких вража куля косить.

Батьку рідний і всесвітній, світлий, невразливий!
Світ підняв за нас знамена, тліє ворог хтивий.
А у власній хаті злодій ще ночами ходить,
І останніми грошима нечисть хороводить.

Ти нас вчив, щоб ми сокиру добре наточили.
Батьку, наче все ми встигли і дітей навчили.
І стоять на смерть за неньку тисячі, мільйони,
Повростали в рідну землю хлопців батальйони.

І підступному злодію, що іде до згину,
Не здамо, не проміняєм рідну Україну!

м. Київ, 2015

Автор: Олексій ПЕТРИК