Це – оригінал!

Цяточки блакитної емалі засвідчують...
Знаменита пектораль – у третій залі Музею
історичних коштовностей України. Унікальна знахідка Бориса Мозолевського ніби застигла в леті крізь століття. Вона прикріплена на стенді, вистеленому темно-синім сукном чернігівської фабрики, з допомогою стрижнів, яких не видно з жодного боку.

– Придивіться уважніше, – припрошує директор музею Людмила Строкова. – На деяких золотих квітках цієї дивовижної прикраси – цяточки блакитної емалі. Вони й засвідчують, що ми бачимо не копію, а оригінал.

Саме так, оригінал. Свого часу було виготовлено три гальванокопії: для Бориса Мозолевського, Інституту археології та музею. Уже другий рік після його капітального ремонту, за наполяганням Людмили Володимирівни, виставляється лише першотвір. "Ми маємо право дивитися не на якийсь "клон", а на справжню прикрасу", – наголошує вона. Так вважає й музейна наглядачка третьої зали Галина Чорномаз, якій поталанило день у день милуватися пектораллю.

Нікого вже не дивує, що біля неї – найбільше відвідувачів. А загалом екскурсантів не так і багато: за минулий рік музей відвідала 81 тисяча шанувальників давнини. Це менше, ніж їх бувало за такий само період у двадцятому столітті, однак, попри високі ціни (12 гривень), і нині зацікавлення музеєм неабияке.

Він розташований у Ковнірівському корпусі – одній із найяскравіших пам'яток українського бароко, яка прикрашає східну частину головної площі Києво-Печерської лаври (за вхід до неї доводиться платити окремо 10 гривень). Cвоєрідна скарбниця коштовностей має 55 тисяч (серед них – 40 тисяч скіфських) одиниць зберігання. У дев'яти залах музею виставлено понад 14 тисяч. Чи не замало? Навпаки, за світовими мірками, це дуже й дуже багато: зазвичай прийнято експонувати всього-на-всього 3–5 відсотків того, що зберігається в запасниках.

Пролог експозиції не на першому, як заведено, а на другому поверсі. Саме там, за чотирма видами захисту, розпочинається музей-сейф або ж царство золота й срібла в кордонах надійно підтримуваної сталої температури (21–22 градуси тепла). Блиск неповторних коштовностей не засліплює душу, а сповнює її величавим сяйвом вічності.

Уявіть дві постаті в різних кутках теракотової зали: ліворуч – скіф, праворуч – скіф'янка. Не треба склеплювати повік, щоб уявити їх разом. Навпаки, що ширше розплющуєш очі, то ясніше бачиш, як воїн та степова красуня, мов примари, протинають музейний простір і стають поруч. І стоятимуть саме так стільки, скільки їх захочете бачити пліч-о-пліч. Це не дивина, а таємниця. Одна з багатьох, які може розгадати кожний, хто відвідає скарбницю світового рівня й значення. А нині Музей історичних коштовностей України, в центрі котрого – не копія, а оригінал знаменитої пекторалі, готує ще одну естетичну несподіванку – першу нічну екскурсію, яку буде проведено 20 травня.

Автор: Микола БОРИСЕНКО