Як Марія Музичук долала круті сходинки до шахового Олімпу

Коли людина робить правильний життєвий вибір, вона здатна не тільки досягти особистого щастя, а й дарувати радість іншим. Проте вдається це не всім, а лише найкращим, обраним, котрі, постійно удосконалюючи себе, не шкодуючи сил, попри всі перешкоди йдуть до високої мети. У цій когорті – українська шахістка Марія Музичук, яка виборола звання чемпіонки світу з шахів.

Замість ляльок – шахові фігурки

Шлях до спортивної вершини 23­річної королеви шахів Марії Музичук почався ще тоді, коли їй було… три роки. Саме в такому віці її віддали до спортивної школи батьки Наталія й Олег, котрі й самі були тренерами з шахів. Тож її першими ляльками стали пішаки. Дівчинка 8–10 годин на день проводила за шахівницею. Й уроки в школі часто пропускала, бо постійно їздила на різні шахові змагання. Адже батьки поставили за мету – зробити зі своїх доньок, Марії та Анни, чемпіонок світу з шахів. І почали готували їх до цього, як повідомлялося в пресі, ледь не з пелюшок. Чи відповідає дійсності ця інформація, активно поширена журналістами після блискучої перемоги Марічки на світовому чемпіонаті у Сочі? Про це запитую в мами чемпіонки. У місті Стрий, де мешкає родина Музичуків, Наталію та Олега добре знають і поважають саме за самовіддану турботу про творчий розвиток своїх доньок. Тому несподіване запитання анітрохи не здивувало пані Наталію.

– Щоб з любов’ю дбати про дітей, потрібно, на мою думку, передовсім відчувати їхній інтерес до якоїсь справи, – здалеку почала Наталія. – Важливо зацікавити дитину заняттям, корисним для її розвитку. Але водночас дати можливість вільно обирати те, до чого прагне її серце. Пам’ятаю, як Марічка в три роки підходила до шахівниці, де ми з Олегом розбирали партії, брала фігуру, роздивлялась її й запитувала про її назву. Ми намагалися дати їй таку цікаву відповідь, щоб постало нове запитання. За кілька хвилин вона сама правильно називала фігури. Тож у Марійки виявилися здібності до швидкого запам’ятовування інформації. Завдяки цьому живому спілкуванню як тренер я розробила власну методику навчання гри в шахи для дітей віком від 3 до 6 років.

Розумні розваги

– Невже ваші доньки так нічим і не побавилися в дитинстві? – продов­жую розмову з мамою чемпіонки.

– Шахові фігури й були для них іграшками та розвагами. Якось ми купили дівчаткам дорогу ляльку, але вони не зацікавилися нею, вона так і пролежала нерухомо на подушці. Доньок захоплювали лише ігри на кмітливість: різні конструктори, головоломки, мозаїки.

Наталя Музичук пригадала, як, працюючи з чоловіком у дитячій спортивній школі, вони відчули новий рівень відповідальності, коли до їхніх вихованців приєдналися Аня й Марійка.

– Адже діти беруть приклад зі своїх батьків, – пояснює Наталія. – Малеча намагається поводитися так само, як мама й тато. Дорослі можуть заслужити довіру і повагу дітей тоді, коли не обіцяють їм того, чого не зроб­лять. Ми в сім’ї одразу заклали свої стосунки з доньками на чесності й відвертості. Тому й упевнені в їхній довірі.

Першокласниця з чемпіонським титулом

Марійка, як зазначила пані Наталя, вже з п’яти років посідала призові місця в турнірах. А в шість з половиною, навчаючись у першому класі, стала чемпіонкою Європи з шахів серед дітей. Вигравши тоді змагання в Польщі, дівчинка повною мірою відчула драйв від перемоги. З’ясувалося, що змагатися й перемагати – це захоплююча справа, своєрідне сходження на гірську вершину. Цікаво, що навчання в школі не завадило сестрам успішно займатися шахами, або ж шахи не стали на заваді для успіхів у навчанні. У школі зав­жди цікавилися їхніми спортивними результатами. Директор Стрийської гімназії ім. Митрополита Андрея Шептицького, де навчалися сестри, Василь Король згадує про них, як про сумлінних учениць. За його словами, Марійка легко опановувала точні науки, а серед улюблених предметів називала фізику й астрономію.

– Сестра сестрі завжди допомагала, і вони фактично разом йшли до успіху, – пригадує директор спортивної школи «Старт» Мирослав Любас. – Вони щодня приділяли шахам 8–10 годин, дотримуючись, як в армії, чіткого розкладу. Інакше у великому спорті переможного результату не досягти.

Саме таку настанову дали сес­т­рам батьки: успіх спортсмена — це на 80% щоденна наполеглива самовіддана праця.

Перемога однієї спортсменки – слава всій державі

На Чемпіонаті світу серед жінок у Сочі з­поміж 64 учасниць Марія була восьмою за рейтингом. Серед суперниць, з якими довелося зустрітися в поєдинках, були й значно досвідченіші, як, наприклад, екс­чемпіонка світу з Болгарії Антоанета Стефанова, і з вищим рейтингом, як, зокрема, індійська шахістка Хампі Конеру, кот­ра очолювала список. Тож перемога українки в російському місті була сенсаційною й мала не лише спортивне значення. Багато людей у світі сприйняли її як добрий знак для України в добу найтяжчих випробувань.

Уся родина Музичуків була запрошена на прийом до Президента України Петра Порошенка. Очільник держави нагородив чемпіонку світу з шахів орденом «За заслуги». Поспілкувавшись з Марією та її родиною, Петро Порошенко зазначив, що ця перемога є дуже важливою для України, бо здобута в російському Сочі проти російської шахістки.

Марія Музичук зізналася журналістам, що про політику під час гри не думала. І після змагання залишається зі своєю російською суперницею в фінальному матчі Наталією Погоніною в дружніх стосунках.

Львів’янка року

Винятково урочисту зустріч королеві шахів влаш­тували львів’яни. На летовище подали спеціальний автобус, прикрашений яскравими портретами чемпіонки світу Марії Музичук. Цей святковий кортеж проїхав містом, дорогою його щиро вітали перехожі. Перед міською ратушею Марійку зустрічали мер Львова Анд­рій Садовий з квітами та численні вболівальники. Міський голова запросив чемпіонку та її родину до мерії. Він подякував і спортсменкам, і батькам за видатну перемогу, яка в тяжкий для України час піднімає дух української нації.

За кілька днів львів’яни знову вшанували королеву шахів. Напередодні Дня міста, яке щороку святкують на початку травня, відбулася урочиста сесія, на якій депутати ухвалили рішення присвоїти почесне звання «Львів’янка року» чемпіонці світу з шахів Марії Музичук.

– Наразі я відчуваю, що стала чемпіонкою світу, – ділиться враженнями про зустріч на рідній землі Марія. – Про це мріяла з дитинства, відколи почала вигравати змагання. Корона, золота медаль і кубок переконують мене, що це не сон. Така теп­ла зустріч у Львові підтвердила, що моя мрія збулася.

Автор: Лариса МАРЧУК