Контент-аналіз відображення сенсу національних інтересів у стратегічних нормативно-правових документах

Подано результати дослідження закріпленості смислових основ національних інтересів у стратегічних нормативно-правових документах, проведеного із застосуванням методу контент-аналізу. Вивчено відповідність смислового наповнення національних інтересів і змісту стратегічних законодавчих актів, а також наявність у вказаних документах основних (тих, що мають найвагоміше смислове навантаження) словесних маркерів національних інтересів. Визначено, що на рівні змісту законодавчих актів державна політика України недостатньо спрямована на реалізацію більшості задекларованих національних інтересів. Зроблено висновок про те, що правова система держави має ґрунтуватися на визначених національних інтересах, що реалізуються на практиці в різних сферах суспільного й політичного життя.
Ключові слова: національні інтереси України, стратегічні нормативно-правові документи, контент-аналіз, смислове навантаження, правова система.

Постановка проблеми. Національні інтереси є фундаментальним елементом системи державного управління (далі – ДУ), оскільки вказують на основні пріоритети і напрями формування та реалізації державної політики. Здійснення ДУ органами державної влади реалізується відповідно до чинного законодавства, покликаного відображати цільові та ціннісні основи національного ДУ, тобто сенс його існування [10].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Експерти дедалі частіше вказують на неузгодженість між чинними законодавчими актами [9]. За словами Г. Ситник, під час розробки державної політики мають місце фрагментарність, розбалансованість, внутрішні супе­речності, непослідовність ДУ у визначенні цілей та законотворчості [10]. На думку В. Ліпкан, в Україні поки що не застосовують синергетичний підхід до формування правового поля забезпечення безпеки [8]. Наслідком указаних проблем є нечіткість уявлення і формулювання цілей і завдань державного управління й розвитку, а відтак, і їхньої реалізації. Крім того, це ускладнює для суспільних груп, громадянського суспільства контроль за реалізацією національних інтересів.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Легітимність нормативної бази значною мірою ґрунтується на відповідності смислових основ стратегічних нормативно­правових документів до офіційно визначених і законодавчо закріплених національних інтересів держави. На думку вітчизняних дослідників цієї проблематики (В. Токовенко, Ю. Кальниш, В. Луговий, І. Ібрагімова, М. Крієвіньш та ін.), наявність результатів емпіричних досліджень у цій сфері могла б використовуватися для вдосконалення законодавства, підвищення ефективності ДУ за допомогою легітимізації його смислових основ та об’єктивації їхнього зв’язку з адміністративною практикою органів державної влади. Тому виникає потреба дослідження нормативно­правової бази у сфері національних інтересів за допомогою контент­аналізу.

Контент­аналіз (далі – КА) є методом вивчення й аналізу текстів і ґрунтується на підрахунку граматичних і формалізованих категорій з метою подальшої змістової інтерпретації визначених числових закономірностей. Цей метод дає змогу з’ясувати й об'єктивувати приховані тенденції в інформації, оскільки вживання певних характерних елементів чи ключових слів, які становлять інтерес з погляду завдання дослідження, можуть не усвідомлюватися автором.

Метою статті є висвітлення результатів дослідження закріпленості національних інтересів у стратегічних нормативно­правових документах за допомогою контент­аналізу.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що націо­нальні інтереси мають бути закріплені у стратегічних нормативно­правових документах, однак щодо окремих законодавчих актів відображення їх посутньо вирізняється.

Виклад основного матеріалу. Дослідження складалося з двох рівнів: 1­й рівень – смислове дослідження змісту законодавчо закріплених переліків національних інтересів методом КА; 2­й – дослідження частоти вживання ключових слів національних інтересів у стратегічних нормативно­правових документах методом КА. У цій статті подано результати 2­го рівня дослідження та зіставлено їх із результатами 1­го.

За основу для виокремлення одиниць рахунку (ключових слів контент­аналізу) взято законодавчо закріплені у Законі України «Про основи національної безпеки» та Стратегії національної безпеки України (2012) переліки національних інтере­сів. Ключові слова національних інтересів розподілено за такими смисловими групами: «загальнодержавні маркери», «людина і спільнота», «маркери стану (якості)», «маркери активності (дії, розвитку)», «маркери ДУ, зовнішньої і внутрішньої політики» (далі –­ маркери ДУ), «маркери потенціалу, ресурсів» (містить підгрупи «культурно­духовний потенціал» та «ресурсно­економічний потенціал»).

Далі методом контент­аналізу досліджено закріпленість ключових слів національних інтересів у стратегічних нормативно­правових документах, до яких увійшли: Конституція України [1]; Закон України «Про основи національної безпеки України» [4] (далі – ЗУОНБУ); Стратегія національної безпеки «Україна у світі, що змінюється» (від 8 червня 2012 р.) (далі – СНБУ/2012) [6]; Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (далі – ЗЗВЗП) [2]; Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу [5] (далі – СІУЄС); «Зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів держави: здобутки, реалії та перспективи» (далі – ЗПУ) [7]; Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – РП) [3].

У табл. 1 подано розподіл ключових слів національних інтересів за смисловими групами та середні відсоткові значення їхньої закріпленості у досліджуваних стратегічних документах, за якими проранговано ключові слова у групах.

Як бачимо з табл. 1, за середніми відсотковими показниками закріпленості у стратегічних документах серед значно закріплених (≥ 0,5%) найбільше маркерів ДУ, активності (дії, розвитку) та кілька загальнодержавних маркерів, а також «безпека» – маркер стану (якості) та «економіка» – маркер ресурсно­економічного потенціалу. Дещо нижчі показники закріп­леності (0,5–0,3%) мають маркери групи «людина і спільнота». Невисокі показники закріпленості у досліджуваних документах мають маркери стану (якості): «цілісність», «рівноправність (рівність)», «раціональність», «конкурентоспроможність», «різноманіття», «взаємовигода», «недоторканність», «добробут» (0,1–0,03%); маркери культурно­духовного потен­
ціалу –­ «мова», «дух (духовність)», «інтелект», «мораль», «цінності», «етнос» (0,1–0,03%), «творчість», «ідентичність» (0,02–0,01%); маркери групи «людина і спільнота» – ­«здоров’я», «громадянське суспільство», «нація (українська)» (0,1–0,03%), «меншини» (0,02–0,01%); маркери ДУ – «демократія» (0,1–0,03%); маркер активності (дії, розвитку) – «збереження (відновлення)» (0,1–0,03%); загальнодержавний маркер – «суверенітет» (0,1–0,03%).

Отже, низькі показники за середнім відсотковим значенням мають переважно маркери стану (якості), а також значна кількість маркерів груп «культурно­духов­ний потенціал» та «людина і спільнота». Варто зазначити, що маркери стану (якості) краще, ніж загалом у досліджуваних документах, закріплені у документах сфери безпеки, а маркери групи «людина і спільнота» – у Конституції.

У кожній із виокремлених смислових груп (табл. 1) полічено суму відсоткових показників ключових слів, кількість слів та вирахувано середньогрупові показники. Отримано такі результати: найвищі середньогрупові показники закріпленості у досліджуваних документах мають загальнодержавні маркери (0,54%), маркери ДУ, зовнішньої і внутрішньої політики (0,51%) та маркери активності (дії, розвитку) (0,49%); далі зі значним відривом – ресурсно­економічний потенціал (0,21%), людина і спільнота (0,2%), маркери стану (якості) (0,15%) та культурно­духовний потенціал (0,08%). Простежується знач­на розбіжність у показниках закріп­леності між першими трьома і наступними чотирма смисловими групами.

Середні відсоткові значення смислових груп були додані, а одержана сума (0,54 + 0,51 + 0,49 + 0,21 + 0,2 + 0,15 + 0,08 = 2,18) прийнята за 100%. Виходячи з цього, полічено відсоток закріпленості кожної групи стосовно інших груп. Маємо наступні показники: загальнодержавні маркери – 25%, маркери ДУ, зовнішньої і внутрішньої політики – 23%, маркери активності (дії, розвитку) –­­ 22,5%, ресурсно­економічний потенціал – 9,5%, людина і спільнота – 9%, маркери стану (якості) –­ 7%, культурно­духовний потенціал – 4%. Ці показники відображені у передостанньому рядку табл. 1.

Аналогічні підрахунки закріпленості ключових слів національних інтересів здійснювалися всередині зведеного переліку національних інтересів, що сформульовані у ЗУОНБУ та СНБУ/2012, тобто в самих їхніх формулюваннях (1­й рівень дослідження). Одержані результати наведені в останньому рядку табл. 1 для порівняння із закріпленістю відповідних смислових груп у стратегічних нормативно­правових документах (2­й рівень дослід­ження). Як бачимо, основний наголос у ключових словах зведеного переліку національних інтересів зроблено на групах «людина і спільнота» (24%) та «маркери активності (дії, розвитку)» (23%), значний відсоток мають також загальнодержавні маркери (16%). Більша закріп­леність цих груп маркерів указує на їхню важливість і пріоритетність у розумінні національних інтересів України розробниками відповідних документів. До закріплених середньо належать маркери стану (якості) (11%), ресурсно­економічний потенціал (10%) та культурно­духовний потенціал (10%), до найменш закріплених – маркери ДУ (6%).

При зіставленні відсоткових показників 2­го і 1­го рівнів дослідження (дані останніх двох рядків табл. 1) близькими є відсоткові значення маркерів активності (дії, розвитку) (2­й рівень – 22,5%; 1­й рівень – 23%) та ресурсно­економічного потенціалу (2­й рівень – 9,5%; 1­й рівень – 10%). Тобто простежується відповідність (узгодженість) національних інтересів та досліджуваних стратегічних документів.

Різницю майже удвічі мають показники за­гальнодержавних маркерів (2­й рівень – 25%; 1­й рівень – 16%) та маркерів стану (якості) (2­й рівень – 7%; 1­й рі­вень – 11%). Найбільше відрізняються показники маркерів ДУ, зовнішньої та внутрішньої політики (2­й рі­­­­­­­ве­нь – 23%; 1­й рівень – 6%), групи «людина і спільнота» (2­й рівень –­­­ 9%; 1­й рівень –24%) та маркерів культурно­духовного потенціалу (2­й рівень – 4%; 1­й рівень – 10%). У таких значних розбіжностях закріпленості маркерів у національних інтересах і стратегічних документах загалом полягають, на наш погляд, суперечності нормативно­правової бази, тобто суперечності між «задекларованим» у національних інтересах і «реальним» їхнім правовим утіленням у нормативних документах. Маркери груп «людина і спільнота», «культурно­духовний потенціал» та «маркери стану (якості)» за значної закріпленості у національних інтересах менш закріплені у досліджуваних документах. Маркери ДУ, навпаки, при незначній закріп­леності у переліку національних інтересів ЗУОНБУ та незакріпленості у переліку СНБУ/2012 є значно закріпленими у досліджуваних документах; загальнодержавні маркери також більше закріплені у стратегічних документах.

У кожному з формулювань чинних національних інтересів було виокремлено одне або кілька ключових слів, що відображають основний його зміст (завдання, спрямованість), мають основне смислове навантаження. Для цих слів та порівняння результатів їхньої закріпленості у дослід­жуваних документах побудовано табл. 2, у якій зіставлено формулювання національних інтересів обох переліків, закріплених у ЗУОНБУ та СНБУ/2012, виокремлено ключові слова кожного формулювання, подано середні відсоткові значення їхьої закріпленості у документах та середні арифметичні цих значень основних ключових слів. Формулювання національних інтересів обох переліків проранговано за середнім арифметичним значенням закріпленості цих ключових слів у документах.

«Права», «свободи», «ринок», «економіка», «добробут», «навколишнє природне середовище», «суверенітет», «духовність» – ці основні ключові слова є спільними в обох переліках, тож становлять основні смислові «точки перетину». Крім того, до основних ключових слів національних інтересів відносять: у переліку ЗУОНБУ – «мови», «громадянське суспільство», «науку», «технології», «стабільність», «інтеграцію», «Європу»; у переліку СНБУ/2012 – «культуру» та «ідентичність».

Як бачимо з табл. 2, високі позиції за закріпленістю основних ключових слів посідають формулювання «інтеграція» та «Європа» (у переліку ЗУОНБУ); «безпека», «життя», «природне середовище», «права» і «свободи» (в обох переліках). Тобто можна вважати, що національні інтереси, представлені цими словами, є найзакріп­ленішими у досліджуваних документах, оскільки основні ключові слова представляють головне смислове навантаження національних інтересів. Середні позиції за вказаною ознакою посідають формулювання національних інтересів, основні ключові слова яких –­ «ринок», «економіка», «доб­робут»; «суверенітет» і «територія» (в обох переліках), а також «стабільність», «наука» і «технології» (у переліку ЗУОНБУ). Низька закріпленість за основним ключовим словом інтересів, що представлені маркерами «мови» та «стабільність» (у переліку ЗУОНБУ). Найнижчі показники закріпленості у документах за основним ключовим словом мають інтереси, представлені маркером «громадянське суспільство» (у переліку ЗУОНБУ) та маркером «культурно­духовний потенціал». Останній закріплений в обох переліках, хоча поданий різними основними ключовими словами.

Основні ключові слова (табл. 1) – це переважно маркери таких груп: «людина і спільнота» («права», «свободи», «життя», «здоров'я», «громадянське суспільство»), «ресурсно­економічний потенціал» («ринок», «економіка», «наука», «технології», «навколишнє природне середовище») та «культурно­духовний потенціал» («інтелект», «духов­ність», «мораль»). «Інтеграція», «Європа» представляють маркери ДУ; «стабільність», «добробут» –­ маркери якості (стану); «суверенітет» належить до
загальнодержавних маркерів. У своїх смислових групах одні з найвищих позицій за закріпленістю в документах посідають: «Європа» (середнє відсоткове значення – 0,74%, маркер ДУ), «економіка» (0,69%, маркер ресурсно­економічного потенціалу), «права» (0,4%, маркер групи «людина і спільнота»). Отже, стосовно формулювань національних інтересів, представлених цими основними маркерами, простежується відповідність: маючи основне смислове навантаження у національних інтересах, вони є також значно закріпленими у стратегічних документах. Це свідчить про узгодженість національних інтересів і досліджуваних документів щодо відповідних смислових основ.

Невисокі позиції у своїх групах з основних ключових слів у маркерів ресурсно­економічного потенціалу — «ринок» (0,15%) і «природнє середовище» (0,15%) та маркерів групи «людина і спільнота» – «здоров’я» (0,08%) і «громадянське суспільство» (0,05%). Закріпленими слабо є основні ключові слова, що належать до маркерів культурно­духовного потенціалу: «мова» (0,08%), «дух (духовність)» (0,04%), «інтелект» (0,04%), «мораль» (0,03%), «ідентичність» (0,01%). Найнижчі позиції у своїх смислових групах посідають основні ключові слова «суверенітет» (0,09%) – загальнодержавний маркер та «доб­робут» (0,03%) – маркер стану (якості).

Як бачимо, більшість основних ключових слів націо­нальних інтересів не є лідерами закріпленості у дослід­жуваних документах стосовно своїх смислових груп. Це свідчить про суперечності між задекларованими в національних інтересах пріоритетами та їхньою реальною закріпленістю у досліджуваних документах. Тенденції суперечностей (неузгодженостей) полягають у низькій документальній закріпленості більшості основних ключових слів, що належать до груп «людина і спільнота» та «культурно­духовний потенціал». Крім того, оскільки основні ключові слова мають головне смислове навантаження формулювання національних інтересів, результати свідчать про недостатню законодавчу закріпленість відповідних національних інтересів.

Висновки. Гіпотеза певною мірою підтвердилися. Національні інтереси різною мірою закріплені у досліджуваних стратегічних документах. На основі одержаних даних визначено невідповідність між смисловими пріоритетами, задекларованими у національних інтересах і реально впровадженими у стратегічних нормативно­правових документах. Маркери культурно­духовного потенціалу, стану (якості) та значна кількість маркерів групи «людина і спільнота» більше закріплені у переліках національних інтересів, ніж у досліджуваних документах. Закріпленими недостатньо чи не закріпленими у чинних переліках націо­нальних інтересів, однак значно закріпленими у досліджуваних документах, є переважно маркери ДУ.

Простежується узгодженість національних інтересів та стратегічних документів щодо закріпленості маркерів ресурсно­економічного потенціалу (середній рівень закріп­леності) та маркерів активності (дії, розвитку) (високий рівень закріпленості). Загальнодержавні маркери більше закріплені у досліджуваних документах, однак і в національних інтересах їхня закріпленість є високою, що свідчить про усвідомлення їхньої важливості.

За критерієм закріпленості ключових слів, що мають основне смислове навантаження, найзакріпленішими у досліджуваних документах є інтереси, представлені переважно маркерами ДУ, – «інтеграція» та «Європа» (перелік ЗУОНБУ); «безпека», «економіка», «права» – в обох переліках. Тобто, маючи основне смислове навантаження у переліках національних інтересів, вони є досить закріпленими у досліджуваних документах. Низькі позиції в основних ключових слів, що представляють переважно культурно­духовні маркери (в обох переліках) та маркер «громадянське суспільство» (перелік ЗУОНБУ). Тож виявлено смислову суперечність нормативно­правової бази: маючи основне смислове навантаження у національних інтересах, ключові слова, що представляють людський (соціальний, суспільний) потенціал (капітал), недостатньо закріплені у досліджуваних стратегічних документах.

Загалом у досліджуваних документах акцент зроблено не на людину, суспільство, соціальний, інтелектуальний, культурно­духовний потенціал, а більшою мірою на маркери ДУ. Це може свідчити про те, що система працює на власне забезпечення, а не на реалізацію інтересів держави й народу України. Результати наочно демонс­трують, що навіть на рівні змісту законодавчих актів державна політика України недостатньо спрямована на реалізацію більшості задекларованих національних інтересів. Правова система має ґрунтуватися на визначених національних інтересах, упроваджувати їх у практику суспільного і політичного життя, забезпечувати реалізацію.

Перспективою подальших розвідок є дослідження ціннісних основ національних інтересів та стратегічних законодавчих актів України.

 

Джерела　

1. Конституція України: Закон України № 254к/96­ВР від 28 червня 1996 р. зі змінами, внесеними згідно з законами № 2222­IV від 8 грудня 2004 р., № 2952­VI від 1 лютого 2011 р., № 586­VII від 19 вересня 2013 р., № 742­VII від 21 лютого 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96­вр

2. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України № 2411­VI від 1 липня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2411­17

3. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України № 1160­IV від 11 вересня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1160­15

4. Про основи національної безпеки України: Закон України № 964­IV від 19 червня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/964­15

5. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України № 615/98 від 11 червня 1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/615/98

6. Стратегія національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється», затверджена Указом Президента України № 105 від 12 лютого 2007 р. (в редакції Указу Президента України № 389/2012 від 8 червня 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/389/2012

7. Про рекомендації парламентських слухань «Зовнішня політика України як інструмент забезпечення націо­нальних інтересів держави: здобутки, реалії та перс­пективи»: Постанова Верховної Ради України № 1531­15 від 19 лютого 2004 р. [Електронний ресурс]. –­ Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1531­iv

8. Ліпкан В. А. Безпекознавство / В. А. Ліпкан. – К.: Вид­во Європ. ун­ту, 2002. – 93 с.

9. Саламатов В. О. Соціально­психологічні й організаційні підгрунтя корупції / В. О. Саламатов // Психологія і особистість. – 2012. – № 2. – С. 68–80.

10. Ситник Г. П. Державне управління національною безпекою України: теорія і практика: Монографія / Г. П. Ситник. – К.: Видавництво НАДУ, 2004. – 407 с.

Автори: Володимир САЛАМАТОВ, Ганна КОЛІСНИК