передплата Українською | In English

№1, січень 2007

Чи змінюємося ми в цьому мінливому світі ?

Поділитися:

Особливістю періоду, який ми переживаємо, є те, що стабільність скрізь поступається місцем нескінченним змінам, нестабільності.
Отже, реалії…

Середній українець став вищий,
має ширше взуття й… огряднішу статуру

Глобалізація рік у рік набирає очки. Першим та миттєвим наслідком цього для України стала поява на вітчизняних теренах світових брендів і торгових марок. Колись доступні лише невеликому прошарку населення, котрий час від часу від'їжджав за кордон, або мав доступ до спеціальних магазинів-розподільників, нині ці бренди й торгові марки широко представлені на всій території країни, багато з них виробляються безпосередньо тут і стали предметами повсякденного попиту. Брендування товарів і продуктів звичне тепер і для місцевих виробників, що займають свої ніші на локальних ринках. Регіональні бренди успішно конкурують з національними та світовими в регіонах України. Отже, глобалізація вплинула не стільки на зміст, скільки на форму просування товарів, продуктів та послуг. А, скажімо, такі суто національні продукти, як піцца, йогурт, гамбургер, стали загальносвітовими і в нас також вважаються товарами повсякденного масового попиту.

За останні п'ять років кількість українських покупців, згодних платити за дорожчі, але екологічно чисті продукти, виросла майже на 20%. Згідно з опитуваннями, це – 57% мешканців України.

Турбота про здорове харчування спричинила створення в Україні (подекуди виправдано, подекуди штучно) двох нових товарних ринків: із одного боку, величезної кількості фільтрів і систем очищення води, а з другого – бутильованої питної. Сьогодні, за оцінками маркетологів, середній українець споживає 18 літрів такої води на рік. Коли врахувати, що в Росії цей показник дорівнює 20 літрам, у Польщі – 50, а в Чехії – 85, то потенціал зростання ринку дуже високий [1,2,3,4].

Водночас соціологи вважають: мотивація до збагачення безпосередньо впливає на характер та тривалість терміну зайнятості активного населення. А що сильніша мотивація, то очевидніші наслідки.

Зайнятість та інтенсивність праці обернулася збільшенням удвічі за чотири останніх роки витрат населення (з 2% до 4%) на харчування поза домівкою. Услід за зміною смаків, найпростіших споживчих потреб і звичок відбуваються зміни й соціально-поведінкового характеру: підвищується увага до здоров'я та здорового способу життя загалом, дедалі більша кількість людей відмовляється від куріння та споживання міцних спиртних напоїв, примножуються ряди відвідувачів фітнес-клубів, спортивних центрів.

Після досить тривалого періоду елементарного виживання 75–80% населення задовольняють свої базові потреби. І настає бум «індустрії розваг». Та й їхній зміст зазнає змін. У Києві зростає кількість торговельно-розважальних комплексів, де розміщуються багатозальні кінотеатри, боулінги, танцзали. З'явилися й розвиваються зовсім нові для України види спортивних і розважальних ігор: гольф, пейнтбол, керлінг тощо.

Почастішали відвідини активною частиною населення ресторанів, її виїзди на відпочинок за кордон, захоплення екстремальними видами спорту.

Експерти відзначають: чоловіки дедалі більше уваги приділяють своїй зовнішності. А жінки зрівнялися з чоловіками за придбанням електронної техніки Hi-Fi та наздоганяють за покупками автомобілів-всюдиходів. Зміни в харчуванні, способі життя привели до того, що за останні десятиліття середній українець став вищий, має ширше взуття. Однак з'явилася негативна обставина – ожиріння, на яке страждає сьогодні вже кожен четвертий мешканець нашої країни.

Сучасному підліткові важко поважати
батька, котрий не знає, як працювати з електронною поштою

Відчуття божевільного світу, агресивного середовища й не завжди радісних змін не полишає багатьох українців. І ця думка не видається парадоксальною. Таке відчуття, що божевілля десь зовсім поруч. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, поширення психічних захворювань в розвинених країнах порівняно з шістдесятими роками минулого століття зросло в 10–15 разів і становить 5–10% їхніх жителів проти 0,4–0,8%. Цілком певно встановлено: на депресію страждають приблизно 3% населення Землі, тобто майже 100 мільйонів чоловік. Рівень хворих на шизофренію сягає значення 1,4%.

«Цивілізоване благополуччя», до якого ми прямуємо, збільшує, а не зменшує ці цифри.

Виражений конфлікт поколінь розпочинається завжди там, де руйнуються традиційні для даного суспільства соціальні інститути – родинні, станові або бюрократичні. Коли покоління опиняються ніби на історичному перехресті. У нашій вітчизні після реформ 1860-х років, які відкрили доступ до освіти представникам усіх станів, з'явилась велика кількість освіченої молоді, котра не могла знайти собі застосування. Надвиробництво інтелігенції спричинило трансформацію вікового конфлікту в конфлікт соціально-політичний, а слово «студент» стало синонімом слова «революціонер».

У СРСР періоду застою спостерігався розклад традиційної системи зміни поколінь. Усі командні пости перебували в руках представників старшого покоління. Усі атрибути соціального престижу – наукові, почесні звання та урядові нагороди – були пов'язані з досягненням певного віку. На думку ряду політологів, перебудова в СРСР розпочалася як бунт «других секретарів», котрим було по 40, проти «перших секретарів», котрим було далеко за 60.

Будь-які різкі зміни – соціально-економічні, технічні або культурні – приводять до зміни диктатури старих диктатурою молодих.

Сучасному підліткові важко поважати батька, котрий не знає, як працювати з електронною поштою. Замість того, аби пишатися кількістю прожитих років, сучасна людина найрізноманітнішими способами намагається продовжити молодість: виснажує себе фізичними вправами й дієтами, намагається бути в курсі молодіжних захоплень і нових віянь.

Молодіжна мода диктує дорослим людям, як одягатися, яку музику слухати та які передачі дивитися. Але це ще півбіди. Набагато серйозніші наслідки з'являються тоді, коли культ молодості вторгається в сферу бізнесу та професійної кар'єри.

Щодо України, то тут ліміт для професійної кар'єри взагалі дуже жорсткий. Відповідно до останніх опитувань, на більш-менш пристойну посаду можуть розраховувати лише 30-річні: всі ті, кому за 40, несуть на собі невиправний відбиток радянського минулого й підозрюються у ганебних зв'язках із попереднім режимом.

Типові постаті вітчизняного бізнесу – це 27-річний директор великого банку або 30-річний власник величезного промислового підприємства.

І ще один феномен нашого часу – трудоголік.

Робота по 14 годин на добу, 6 днів на тиждень, 5–6 хвилин на обід, п'ять днів відпустки на рік. Ось технічні параметри трудоголіка. Комусь видасться, саме такий ритм веде до успіху. Але це помилка. Трудоголізм подібний до хвороби. Лише на початковій стадії він може бути на благо. Адже навіть й отрута змії в невеликій кількості – ліки.

Однак сьогодні перемагає той, хто має уявлення про багато речей, але спеціалізується на одній дисципліні. Та й для кар'єрного зростання трудоголізм небезпечний. І ще небезпечніший він для здоров'я. А коли немає здоров'я, про жодну кар'єру вже не йдеться.

 

…і прогнози

Економісти, звісно ж, не в змозі передбачити наукові прориви, здатні змінити обличчя цивілізації. Але зазирнути вперед років на 15 їм цілком під силу. Тож прогнози в межах діючої соціально-економічної парадигми досить обгрунтовані й можуть бути корисні для маркетингу [5].

* Французькі та американські спеціалісти вважають, що відеокасети закінчать своє існування в 2007 році. Їхніми вбивцями будуть DVD, які мають перед ними багато переваг. Чимало великих фірм поступово переходять виключно на адресний випуск касет. Відеомагнітофон і касети найдовше залишаться в дитячих кімнатах, що пояснюється їхньою дешевизною та простотою.

* Швидкий кінець телебаченню (2010) в його сьогоднішньому форматі пророкує Б. Гейтс. У його інтерпретації телевізор перетвориться на різновид комп'ютера, підключеного до Інтернету (або до іншої мережі). Користувач складатиме індивідуальну програму передач, яку отримуватиме в зручний для нього час. Проте наведений прогноз Б. Гейтса нам видається передчасним. Своє слово скаже також телереклама й різноманітні системи промивання мізків. На нашу думку, існуванню телебачення (на сучасному рівні технологій) ніщо не загрожує протягом найближчих 50 років.

* Знаний спеціаліст з Інтернету Х. Карі (Фінляндія) вважає, що в 2007 році сучасний Інтернет «поховають» спам і віруси. Спам-листи вже сьогодні становлять 80% обсягу електронної пошти.

* Фотоапарати з фотоплівками, переконані експерти таких фірм, як Kodak, остаточно зникнуть упродовж 2007–2008 рр. і їх повністю замінять цифрові. До того часу ціни на цифрову фототехніку зрівняються з цінами на техніку з фотоплівками. Поступово зникне і традиційний кінематограф. У багатьох фільмах замість живих акторів уже нині грають їхні віртуальні колеги. Навчилися навіть «повертати до життя» відомих акторів (так було з Л. Олів'є у фільмі «Небесний капітан»). Цифрові технології, на думку експертів, цілком витіснять до 2008-го і звичайну кіноплівку.

* Уже в 2007 році очікується значне (в 7 разів) збільшення випуску домашніх роботів.

* За п'ять років мобільна телефонія (кінець 2004 р.) зросла з 10 млн. до 100 млн. абонентів, завдавши смертельного удару дротовій телефонії.

* Ще п'ять років тому нова модель Audi створювалась 60 місяців, зараз – 40. Від дизайнерського задуму до початку продажів нової моделі одягу минає лише три тижні.

* 2003 року людство отримало інформацію, яка дорівнює 500 тисячам бібліотек конгресу США. Освіта – швидкопсувний товар. Половина знань інженера застаріває за 5 років, лікаря – за 7.

Едісони-креативи

Для тих, хто працює на усталеному ринку, креативні рішення – єдиний спосіб вирватися вперед: потрібні нові ідеї в бізнесі та його просуванні. Помилки при розв'язанні проблем коштують дорого – список «Top 100» за останні 15 років змінився на 80%.

Fortune називає найзатребуванішою професією початку ХХІ ст. менеджера з швидкого прийняття рішень (експерт із зміни діяльності компанії). В Україні таких фахівців називають менеджерами з стратегічного мислення та прийняття рішень.

В Японії та США намагаються шукати талановитих людей серед молоді, починаючи зі шкільного віку. У США реалізується «Проект Едісона», куди до 2010 року з приватних шкіл відберуть 2 млн. дітей.

Ані шкільна, ані вузівська освіта не навчає системно (з урахуванням віддалених наслідків) розв'язувати, а тим паче шукати проблеми. Способів такого навчання креативності – мислити інакше, ніж інші, – людство наразі не вигадало. Найрозумніше – не перешкоджати людині належати собі.

Раціо?

Сила держави не в численності її апарату, а в компетентності, чесності й самовідданості людей, котрі входять до його складу. Ідеться про інтелектуальну та моральну силу держави. Ясна річ, сильна держава неможлива і без здатності до примусу економічного й фізичного, коли виникає загроза для порядку, який панує в суспільстві.

Навряд чи можна висунути певне вагоме заперечення проти ідеалів, що їх обстоюють ліберали, котрих у нас називають демократами. Ідеться лише про те, що радикально-революційні намагання перетворити дійсність з позицій цих абстрактно правильних ідеалів призвели до погіршення умов життя народу, до деградації суспільства. Інакше не могло й бути, адже радикалам усіх кольорів і відтінків притаманний спрощений погляд на можливість трансформації суспільства. У цьому радикальні ліберали подібні до радикалів-більшовиків.

Вважаємо за доцільне ще раз нагадати тезу консерватизму про те, що людина не має права з легкістю брати на себе місію переробки світу через обмеженість людського розуму, принципово не здатного передбачити всі наслідки свого втручання. Тому завжди, здійснюючи будь-які соціальні проекти, треба бути готовими до появи неочікуваних негативних наслідків. Суспільство не технічна система, чиї параметри добре відомі й елементи можна легко замінити, а організм підвищеної складності.

Зважаючи на карикатурно змальований у ЗМІ образ, антиглобалізм стрімко заповнює певний вакуум, що дістався йому в спадок від антитоталітарних поривів минулого – антифашизму, антиімперіалізму, антикомунізму, – при цьому сам феномен, здається, підходить на дріжджах багатоликого лівого руху [6]. Утім, не все так просто й однозначно.

Людина інтерпретується як істота, спонукувана водночас інстинктом, почуттями й розумом. Зло сприймається як притаманне природі людини, а не визначене соціальним порядком. Суспільство стоїть вище окремого індивіда, і права людини випливають із її обов'язків.

Соціальна організація складна, багатогранна, ієрархічна, її спрощення неприпустиме. Краще підтримувати існуючі інститути та спосіб правління, що є втіленням мудрості попередніх поколінь, ніж не апробовані новації. Намагання людей ліквідувати існуюче зло спричиняють зазвичай ще більше безладдя [7].

Зміни, які відбуваються, можна, звісно, пояснити посиленою прагматизацією буття сучасної людини. Справді, нерідко доводиться стикатися з такою точкою зору: довгий час у світі домінували цінності, а нині переважають інтереси, тобто відбувається звичайнісіньке спрощення цивілізації. На перший погляд, справи йдуть саме так. Однак, чи можна всю феноменологію змін обійняти такою раціоналізацією? Мабуть, ні. Це було б поверховим прочитанням ситуації. Крім явного спрощення й навіть примітивізації окремих сторін життя ми маємо справу з інтенсивним процесом соціальної творчості, зміною соціокультурних очікувань, різноманітними проявами енергійного та специфічного світосприйняття, оригінальним переосмисленням системи взаємовідносин у межах тріади людина–світ–Бог.

 

Джерела

1. Статистичний щорічник України. – Київ, 2001.

2. Статистичний щорічник України. – Київ, 2002.

3. Статистичний щорічник України. – Київ, 2003.

4. Статистичний щорічник України. – Київ, 2004.

5. Зуев А., Мясникова Л. Впереди цифровая революция // Свободная мысль – XXI. – 2003. – №5

6. Антиглобалистское движение: Тенденции и перспективы // МЭиМО. – 2002. – №2.

7. Тоффлер Э. Шок будущего: Пер. с англ. – М.: ООО «Изд-во АСТ». – 2002. – С. 5–7.

Автори: Сергій БІЛЯЦЬКИЙ, Наталія ЯРОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата