На три голоси

Виставка «Терцини». Галерея «АВС-арт». Київ

Стіни елегантної галереї на Воздвиженці акумулюють потрійну творчу історію. Одночасне відчуття різності й подібності, зумовлене передусім належністю художників до спільної гілки родинного дерева, охоплює з першого погляду на експонати.

Автори робіт – Степан Яровий (покинув цей світ 1988­го), його дочка Наталія Ярова, її чоловік Віктор Романщак. Добірка їхніх вибраних творів – триголосся самодостатніх митців, що не дисонує. Або, згідно з концептуальною метафорою організаторів, – терцина: віршована форма, три рядки якої узгоджені між собою за специфічним законом римування.

Темпоритм, заданий розташуванням робіт, – така собі авантюра. Адже говорити про кожного митця окремо майже неможливо. У цьому виставковому просторі вони співіснують у єдиному контексті, відлунюються одне в одному. Тож у галерейній ніші ніби утворюється зменшена модель розмаїтого геніально впорядкованого світоустрою.

Ось перлинне миготіння хвиль, що йде від самого серця моря. Чуттєва мариністика класика живопису Степана Ярового перегукується з ностальгійною «Осінню в Ялті» Наталії Ярової. Її пейзажі, натюрморти та абстрактні композиції, перемежовуючи твори двох інших художників, дають змогу сприймати експозиційний ряд наче послідовність музичних тактів.

Віктор Романщак – улюблений учень Тетяни Яблонської – звучить у цьому тріо як ліричний співець туманів та інших станів природи, що вуалюють конкретику прозаїчного, визначеного буття. Завдяки цьому картини сповнюються прихованих змістів і настроїв. Митець знайомить глядача також зі своїм графічним і ткацьким доробком: на виставці представлено кілька його офортів та вовняний килим із гербом гетьмана Полуботка.

Є ще одна річ, що об’єднує трьох авторів. Їхні роботи оповідають про нетлінне: природні стихії, каміння, дерева, квіти, стіни старовинних споруд. А необов’язковість чи випадковість людської присутності на полотнах і аркушах лише підкреслює хиткість нашого існування незалежно від географії: Масандра це чи стара Рига, Гамбург чи Седнів, Київ чи південь Франції.

Експоновані твори беззвучно ведуть мову про три індивідуальні характери, три особливі долі. Зреш­тою, образотворчість не є ілюстрацією до життя. Це – життя, яким живе художник.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА