Хвилі аральського року

У Національному музеї Тараса Шевченка (Київ) відбулися перші покази стрічки режисера і сценариста Костянтина Коновалова «Експедиція». Картина, зафільмована в жанрі документальної драми, присвячена аральському відрізку життя Тараса Шевченка.

Нещодавно стрічка відкрила Дні українського кіно в Болгарії. І ось, нарешті, дісталася вітчизняного глядача.

1848­го засланий на чужину Шевченко вирушив у статусі штатного художника на шхуні «Святий Костянтин» в експедицію Аральським морем. Той рік кобзаревої біографії вважався мало дослідженим. Один із тих, хто взявся латати цю прогалину, – постановник картини зі своєю творчою командою. Насправді Костянтин Коновалов глибоко занурився в тему ще десять років тому, коли працював над публікацією для одного журналу. Потім зі співавтором Денисом Замрієм звертався до цього епізоду в кіноромані «Художник».

Крокуючи до 200­річного ювілею Кобзаря, Костянтин Коновалов продовжив свої досліди вже від Національної кінематеки України (Київнаукфільму) – як режисер стрічки «Експедиція» (на замовлення Державного агентства України з питань кіно). Упродовж року Коновалов і його соратники перелопатили тонни архівних матеріалів. А отже, зробили безліч відкриттів про творчу спадщину Шевченка, котрий наперекір забороні писати все­таки залишив епістолярний і віршований доробок. Враження від експедиції надихнули митця на створення графічних й акварельних робіт. За цими безцінними аркушами – складний емоційний стан поневоленого поета, життєве тло якого, з одного боку, складалося із непоборної жаги писати й малювати, з другого – із царської системи з її покараннями.

На презентації картини режисер розповів про бажання показати неканонічного Шевченка у важкий для нього період, з якого поет вийшов переможцем.

Чуттєвий стан головного героя, дух експедиції і, врешті, атмосфера епохи по­естетському відображені художником­постановником Ігорем Філіповим. Завдяки візуальній картинці глядач повністю підвладний так званому ефекту присутності.

Зйомки відбувалися в жовтні минулого року в Севастополі. Відшукати зразки матеріальної культури середини XIX століття допомогли місцеві мешканці – зокрема, члени клубів, що займаються реконструкцією минувшини. Приміром, вони надали кіношникам форму та зброю доби Миколи I. Севастопольців також задіяли в масовці.

Аж ніяк не розчарувала акторська робота Павла Алдошина в ролі Шевченка. Народного улюбленця, а за версією соцмереж, «найталановитішого актора, музиканта, поета і фотографа», Пашу нелегко впізнати у гримі. Лицедій вжився в образ, перевтілився на всі сто. Він, до слова, повідав на прем’єрі, що грати таку екстраординарну особистість, людину незламного характеру, сильну духом було дуже непросто.

Автор: Ніла ІВАНЕНКО