Громадівська рада

Реалізація конституційних вимог щодо безпосереднього здійснення влади народом неможлива без створення структур, які здатні забезпечити ефективне управління на рівні територіальних громад. Тому необхідно донести до членів громади інформацію про їхні право, можливість і обов’язок самостійно брати участь у процесі управління. Це спонукає громадян не лише замислитися над вирішенням питань місцевого значення, а й долучитися до розв’язання загальнодержавних проблем і пошуку шляхів подальшого розвитку суспільства.

Через те, що мешканці населених пунктів не обізнані з реальними можливостями безпосередньої участі в прийнятті рішень щодо життєзабезпечення громади, гальмується процес формування громадянського суспільства в Україні. Водночас відсутність стратегії і тактики суспільного розвитку спричинила виникнення проблем у сфері державного управління. Для уникнення цього в подальшому, слід розробити програму дій, обрати принципово нову стратегію й застосувати тактику розвитку на засадах безпосередньої участі громадян в управлінні державними справами за допомогою структур публічного управління.

Як і за допомогою яких структур можна запровадити ефективне управління на рівні територіальних громад? На це запитання протягом не одного століття намагалися дати відповідь і донести його до суспільства вчені і громадські діячі. Однак такі задуми не вдавалося втілити на практиці. Проте саме неоціненний теоретичний внесок учених та принципова позиція громадських діячів щодо необхідності безпосередньої участі громад в управлінні державними справами дали змогу на сучасному етапі розвитку наблизитися до практичного впровадження нових структур публічного управління.

Доцільність їх створення на місцевому рівні пов’язана з тим, що тільки структурована громада спроможна захистити свої інтереси. Тільки за наявності базових основ: особистої відповідальності перед суспільством; непорушності права власності; чіткої організації загальноприйнятих (легітимних) структур управління та виконання кожним узятих зобов’язань; невідчужуваності базових прав територіальна громада спроможна не лише впливати на ситуацію в населеному пункті, а й стати рівноправним партнером держави в управлінні.

На конституційному й законодавчому рівнях в Україні створено передумови для участі громадян в управлінні державними справами та налагодження управлінських взаємовідносин держави й суспільства в особі територіальних громад. У Конституції України зазначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо й через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5). Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ст. 140).

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби (ст. 142) [3]. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально­економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно­територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (ст. 143) [3].

У Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що місцеве самоврядування в нашій державі здійснюється на принципах народовладдя (ст. 4). Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їхньої безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення (ст. 8). Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження (ст. 71) [5].

Застосування нової форми власності в Україні – громадівської власності дало можливість обґрунтувати й підтвердити правильність напряму подальшого державотворення на принципах прямого народовладдя. А на практиці було доведено, що суспільство в особі територіальних громад слід розглядати як потужний чинник розвитку державного управління в Україні [2]. У зв’язку з цим до розділу І Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» доцільно ввести нову статтю «Громадівські ради», виклавши її в такій редакції:

«Громадівська рада – структура публічного управління, створена членами територіальної громади для здійснення безпосередньої управлінської діяльності та налагод­ження управлінських взаємовідносин із державою. Члени громадівської ради обираються з числа жителів територіальної громади на загальних зборах членів територіальної громади шляхом прямого голосування. Чисельність, положення про цю структуру та її повноваження визначаються на загальних зборах членів відповідної територіальної громади».

Окрім відповідних змін та допов­нень до статей 26, 42, 43, 47, 55, 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», у назві статті 73 після слова «обов’язковість» потрібно додати слова «рішень загальних зборів членів відповідної територіальної громади», далі за текстом.

Частину першу статті 73 цього закону доречно доповнити двома абзацами, виклавши їх у такій редакції:

«Рішення загальних зборів членів територіальної громади з питань життєзабезпечення територіальної громади, прийняті відповідно до пропозицій громадівської ради, враховуються установами, організаціями і підприємствами в управлінській та господарській діяльності. Для установ і підприємств комунальної та громадівської форм власності рішення зборів членів територіальної громади є обов’язковими до виконання.

Рішення, що стосуються спільних інтересів територіальних громад, враховуються установами, організаціями і підприємствами незалежно від форм власності та підпорядкування».

Пункт 29 статті 26 розділу ІІ закону пропонується доповнити ще одним реченням, виклавши його в такій редакції:

«Рішення органів місцевого самоврядування щодо набуття та відчуження майна комунальної власності й спільної власності територіальних громад приймаються з обов’язковим урахуванням рішень загальних зборів членів відповідних територіальних громад» [2. с. 224–225].

Через прогалини в законодавстві, що регулює повноваження, порядок формування майна мешканців населених пунктів [8, с. 200–202] і розпорядження ним членами територіальної громади, необхідно поширювати інформацію про досвід роботи громадівських рад серед сільських, селищних, міських територіальних громад в Україні. Важливо показати приклади дієвості громадівських рад як структур безпосереднього публічного управління, здатних, наприклад, протистояти незаконній приватизації і відчуженню майна, а також захищати інтереси членів територіальних громад. Ефективність такої структури управління, тобто здатність розв’язувати проблеми на місцевому, регіональному й загальнодержавному рівнях, пов’язана з формуванням громадської свідомості. Розпочинати цей процес необхідно з аналізу теоретичних підходів відомих учених і громадських діячів до цієї проблематики, детального вивчення громадської думки щодо доцільності створення структур публічного управління та ознайомлення з основними положеннями про громадівську раду.

У науковій праці «Собственность и государство» (1883 р.) Б. Чичерін зазначає, що управляти вільним суспільством можна, тільки перебуваючи з ним у безпосередньому спілкуванні, що можливо лише при вільних установах [7, с. 337]. Для задоволення потреб громади, на думку П. Столипіна, бажано запровадити «особые поселковые управления» за участю сторонніх осіб і в управлінні, і в оподаткуванні [4, с. 86]. Теоретичні підходи, які було запропоновано М. Костомаровим, М. Драгомановим щодо «вільних товариств», Б. Чичеріним – «вільних установ», П. Столипіним – необхідності запровадження «особого поселкового управления», Р. Оуеном – «неполітичних комітетів» для управління на рівні громад, у 2009–2010 роках реалізовано на практиці у Хмельницькій та Тернопільській областях України шляхом створення структур публічного управління – громадівських рад.

Для налагодження управлінських взаємовідносин структур пуб­лічного управління з державою в 2010 році створено Асоціацію громадівських рад України. В основу таких структур публічного управління покладено ідеї та теоретичні розробки автора цієї публікації, а практична реалізація відбулася завдяки активній громадянській позиції провідників цієї ідеї (Г. Чорна, Н. Щирба,
М. Савчук, О. Продан) і членів громадівських рад.

З допомогою відповідного анкетування вивчено стан громадської активності жителів Волочиська Хмельницької області та їхню обізнаність як власників громадівського майна. Серед опитаних рівно половина громадян налаштована працювати у складі громадівської ради, захищати й самостійно управляти громадівською власністю, що в умовах нестабільного економічного становища в державі та зневіри людей у державні інституції є вагомим аргументом на користь запровадження цієї структури публічного управління. 74% респондентів вважають, що вони знають, що таке громадівська власність. Більшість із них, відповідаючи на запитання: «Які об’єкти, на вашу думку, відносять до громадівської власності?», правильно їх називають. Лише частина опитаних мешканців міста помилково вважає, що до громадівської власності належать магазини і аптеки (відповідно 16% і 20%). Відповідаючи на запитання «Що не може підлягати приватизації?», респонденти на перше місце ставлять об’єкти, які належать до комунальної власності: водоканалізаційне підприємство, підприємство теплових мереж, ЖЕК. Серед респондентів найбільший рівень активності спостерігається в осіб, котрі погоджуються працювати на користь міста на громадських засадах (60%). Результати проведеного анкетування довели, що на рівні населеного пункту є передумови для створення структури публічного управління – громадівської ради, за допомогою якої громадяни спільно захищають свої інтереси [8, с. 204–209].

Громадівська рада – це структура публічного управління, створена членами територіальної громади для здійснення безпосередньої управлінської діяльності та налагод­ження управлінських взаємовідносин із державою.

Громадівські ради як структури публічного управління на рівні територіальних громад є однією з форм прямого втілення статті 5 Конституції України, яка визначає народ як єдине джерело влади та безпосередність здійснення влади народом, а тому немає жодних законних підстав для відмови їх реєстрації та функціонування на користь відповідної територіальної громади.

Громадівські ради створюються для консолідації громади навколо базових цінностей, розв’язання наявних проблем переважно економічного характеру та з метою удос­коналення управлінських процесів на рівні громади.

Громадівська рада є добровільним об’єднанням громадян, яке представляє їхні інтереси у відносинах з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, посадовими та службовими особами, правоохоронними органами, прокуратурою, а також у судах усіх інстанцій.

Громадівська рада легалізується шляхом повідомлення через засоби масової інформації.

Важлива перевага громадівських рад полягає в тому, що вони діють винятково в інтересах жителів і не залежать від політичних партій.

Громадівська рада здійснює постійний контроль за ефективним управлінням майном і належним використанням земельних запасів громади. У разі порушень з боку суб’єктів управління або намагань сторонніх осіб привласнити майно та земельні запаси громади громадівська рада скликає загальні збори членів територіальної громади, на яких розглядаються ці питання. Відповідні рішення приймає виключно територіальна громада. Опрацювання питань та формування проекту порядку денного загальних зборів відбувається на засіданнях громадівської ради з урахуванням зауважень і пропозицій членів територіальної громади.

Громадівські ради не є органами самоорганізації населення, які зазвичай представляють інтереси не всієї територіальної громади, а лише окремих груп населення (вулиця, будинок, квартал).

Громадівська рада не є суб’єк­том, який безпосередньо здійснює фінансову діяльність.

Громадівська рада не наділена правом розпорядження майном та земельними запасами громади.

Громадівські ради не слід плутати з громадськими радами – вони різні за функціями й відповідальністю перед громадою. Якщо громадські ради утворюють при центральних та місцевих органах виконавчої влади з метою налагодження спів­праці з громадськістю, то громадівські ради створюються безпосередньо мешканцями населених пунктів для здійснення управлінської діяльності.

Основні функції громадівської ради:

– контроль за збереженням власності та земельних запасів громади;

– проведення управлінських заходів, пов’язаних із життєзабезпеченням громади;

– опрацювання питань порядку денного та проектів рішень загальних зборів членів територіальної громади;

– визначення організаційно­технічних заходів для скликання і проведення загальних зборів членів територіальної громади.

Мета діяльності громадівської ради:

– організаційне забезпечення безпосередньої участі членів територіальної громади у прийнятті рішень щодо життєзабезпечення населеного пункту, а також стосовно спільних інтересів кількох територіальних громад;

– доведення прийнятих рішень та іншої інформації до відома членів територіальної громади, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб;

– контроль за виконанням прий­нятих рішень загальними зборами членів територіальної громади з наступним звітом про вжиті заходи перед громадою.

Основні завдання громадівської ради:

– забезпечення безпосередньої участі мешканців населеного пункту в прийнятті рішень щодо реалізації конституційних та інших гарантованих законом прав громадян;

– забезпечення безпосередньої участі членів територіальної громади в управлінні власністю громади;

– співпраця з громадівськими радами та органами самоорганізації населення інших територіальних громад, створення і реалізація спільних проектів;

– обговорення відповідних програм, пов’язаних із життєзабезпеченням населеного пункту, підготовка висновків до них;

– визначення пріоритетних напрямів соціально­економічного розвитку населеного пункту;

– доведення до органів державної влади та місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій інформації щодо рішень, прийнятих загальними зборами членів територіальної громади;

– участь в обговоренні соціально­економічних проектів і заходів, спрямованих на розвиток інфраструктури населеного пункту, що проводяться органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, установами, організаціями, підприємствами незалежно від форм власності та підпорядкування. Погод­ження соціально­економічних проектів відбувається виключно за рішенням загальних зборів членів територіальної громади;

– координація та здійснення громадського контролю за дотриманням чинного законодавства України на території населеного пункту.

Громадівська рада має такі пов­новаження:

– запрошує та заслуховує на своїх засіданнях посадових осіб і представників органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, керівників підприємств, установ та організацій з питань, що належать до їхньої компетенції;

– вносить погоджені на загальних зборах членів територіальної громади пропозиції стосовно нагальних потреб громади та шляхів розв’язання наявних проблем для прийняття відповідних рішень органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями;

– доручає в конкретних випадках здійснювати представництво інтересів громадівської ради особам, кандидатури яких затверджені на засіданнях громадівської ради, для участі в роботі тимчасових груп для детального вивчення проблем, що виникли на рівні декількох населених пунктів;

– заслуховує звіти членів робочих груп та комісій, створених за ініціативою громадівської ради;

– повідомляє не менш ніж за сім календарних днів через засоби масової інформації та в інший спосіб про час і місце проведення загальних зборів членів територіальної громади, засідань громадівської ради, а також оприлюднює проект порядку денного загальних зборів членів територіальної громади і проекти рішень, опрацьованих на засіданнях громадівської ради;

– інформує громадськість про виконання покладених на неї зав­дань.

Громадівська рада обирається територіальною громадою на загальних зборах членів територіальної громади і діє відповідно до Конституції України, чинного законодавства України, статуту територіальної громади, положення про громадівську раду.

Кількісний склад громадівської ради визначається на загальних зборах членів територіальної громади і не може бути менше 12 осіб. (Для міст з районним поділом рекомендованим є членство в громадівській раді міста щонайменше одного представника від кожного району.) Персональний склад громадівської ради обирається на загальних зборах членів територіальної громади шляхом відкритого голосування більшістю голосів. До складу громадівської ради можуть бути обрані повнолітні дієздатні особи, які є громадянами України і членами територіальної громади.

Особи, обрані до громадівської ради, здійснюють свої повноваження протягом календарного року, після чого проводяться чергові вибори до громадівської ради. Цей процес відбувається без обмежень щодо участі у виборах тих осіб, які раніше здійснювали повноваження в громадівській раді.

Якщо член громадівської ради без поважних причин відсутній на засіданнях громадівської ради більш як чотири рази поспіль, то за ініціативою громадівської ради на загальних зборах членів територіальної громади таку особу може бути виключено зі складу громадівської ради. Рішення з цього питання приймається шляхом відкритого голосування більшістю голосів від присутніх на загальних зборах членів територіальної громади. У разі вибуття члена громадівської ради з її складу з причин, що унеможливлюють його подальшу постійну особисту участь у роботі та засіданнях громадівської ради, або за власним бажанням до складу громадівської ради обирається нова особа. Питання про обрання нового члена громадівської ради в обов’язковому порядку вноситься до порядку денного загальних зборів членів територіальної громади, і після обговорення поданих кандидатур проводиться відкрите голосування. Обраним членом громадівської ради вважається особа, яка набрала найбільше голосів.

Основною формою роботи громадівської ради є засідання. На засіданнях громадівської ради протягом одного календарного місяця головує один із її членів, який обирається шляхом прямого голосування членами громадівської ради. У подальшому головування на засіданні громадівської ради здійснюється послідовно всіма членами громадівської ради у термін, що не перевищує одного календарного місяця.

На засіданні громадівської ради головуючий вносить пропозицію про обрання секретаря громадівської ради, який обирається з числа членів громадівської ради шляхом відкритого голосування та здійснює свої повноваження в межах терміну повноважень головуючого. Засідання громадівської ради скликаються головуючим, але не менше двох разів на місяць. Засідання громадівської ради є правомочним, якщо в її роботі беруть участь більш як половина членів громадівської ради від загального складу. Робота й засідання громадівської ради проводяться гласно та відкрито. У будь­якому разі не допускається проведення закритих засідань чи засідань із обмеженим доступом. На засіданнях громадівської ради можуть бути присутні з правом виступу перед членами громадівської ради посадові особи органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, керівники підприємств, установ та організацій, члени територіальної громади, а також інші особи в разі, якщо питання, що розглядаються, безпосередньо стосуються їхньої компетенції або належать до компетенції юридичних осіб, яких вони представлятимуть.

Засідання громадівської ради оформляється протоколом за підписами головуючого і секретаря із зазначенням дати і місця проведення. Окрему думку або особисту точку зору члена громадівської ради, викладену в письмовій формі, долучають до протоколу засідання й в обов’язковому порядку оголошують під час проведення загальних зборів членів територіальної громади. Інформація про засідання громадівської ради оприлюднюється в засобах масової інформації, а також в обов’язковому порядку розміщується на стенді «Громадівська рада», доступному для огляду та ознайомлення з відповідними матеріалами й розміщеному за місцезнаходженням приміщення, де проводяться засідання громадівської ради.

Загальні збори членів територіальної громади скликаються громадівською радою. Функції головуючого та секретаря на них виконують відповідно головуючий та секретар громадівської ради. Якщо вони не мають можливості виконати ці функції, то за рішенням загальних зборів територіальної громади ці функції покладаються на інших членів громадівської ради.

Відкриває загальні збори членів територіальної громади головуючий громадівської ради, який інформує про кількість присутніх на загальних зборах членів територіальної громади. Реєстрацію осіб, які прибули на загальні збори, проводять члени громадівської ради. У разі необхідності їм допомагають члени вуличних (будинкових, квартальних) комітетів. Для реєстрації член територіальної громади має власноручно проставити дату, вказати своє прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, серію і номер паспорта, місце реєстрації, зазначене в паспорті, й засвідчити це своїм підписом.

Учасники загальних зборів членів територіальної громади обговорюють віднесені до їхньої компетенції питання життєдіяльності територіальної громади та життєзабезпечення населеного пункту, розпорядження майном і земельними запасами громади тощо. За результатами обговорення формуються остаточні варіанти порядку денного та проектів рішень загальних зборів членів територіальної громади, що будуть внесені на голосування.

Голосування на загальних зборах членів територіальної громади проводиться шляхом реалізації всіма правомочними членами територіальної громади свого права голосу на засадах прямого голосування. Для членів територіальної громади, які не можуть бути присутніми під час проведення загальних зборів безпосередньо, існує можливість участі в голосуванні за підписними листами. Для цього створюються вуличні (будинкові, квартальні) комітети. На членів вуличних (будинкових, квартальних) комітетів покладається обов’язок забезпечити можливість реалізації волевиявлення громадян шляхом заповнення підписних листів правомочними членами територіальної громади, де зазначається: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, серія і номер паспорта, місце реєстрації. Члени вуличних (будинкових, квартальних) комітетів несуть особисту відповідальність за точність і достовірність відомостей у підписних листах.

Якщо голосування проводиться в електронній формі, воно здійснюється шляхом подання одного голосу від одного правомочного члена територіальної громади на підставі введення персонального ідентифікатора (ідентифікатором слугує інформація, унікальна для кожної особи: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, серія і номер паспорта, місце реєстрації). Результати голосування оприлюднюються в засобах масової інформації не пізніше дня, наступного за днем проведення голосування, а також надсилаються всім учасникам виборчого процесу.

Підрахунок голосів на загальних зборах здійснюється членами громадівської ради. У разі необхідності їм допомагають члени вуличних (будинкових, квартальних) комітетів. Під час підбиття підсумків голосування щодо питання порядку денного загальних зборів членів територіальної громади враховуються результати голосування за підписними листами. Підрахунок голосів за ними здійснюють члени вуличних (будинкових, квартальних) комітетів. Результати підрахунку голосів разом із підписними листами подають до громадівської ради для узагальнення. Узагальнення результатів відбувається на засіданні громадівської ради у присутності членів вуличних (будинкових, квартальних) комітетів. Після підбиття підсумків голосування за підписними листами складається протокол, який підписують члени громадівської ради і члени вуличних (будинкових, квартальних) комітетів. Під час проведення загальних зборів членів територіальної громади член громадівської ради оприлюднює інформацію про підсумки голосування за підписними листами й передає протокол секретарю загальних зборів.

Рішення загальних зборів членів територіальної громади вважається легітимним, якщо за нього проголосувала більшість членів територіальної громади, які мають право голосу. Протокол та рішення загальних зборів членів територіальної громади підписують головуючий і секретар. Протокол та рішення загальних зборів членів територіальної громади оприлюднюються в засобах масової інформації, а також в обов’язковому порядку розміщуються на стенді «Громадівська рада». Рішення загальних зборів з питань життєзабезпечення територіальної громади, прийняті відповідно до пропозицій громадівської ради, враховуються установами, організаціями і підприємствами в управлінській та господарській діяльності. Для установ і підприємств, що перебувають у власності територіальної громади, рішення загальних зборів є обов’язковими до виконання. Рішення, прийняті за результатами голосування загальних зборів членів територіальної громади, можуть бути оскаржені зацікавленими особами в судовому порядку, визначеному чинним законодавством України.

Загальні положення про громадівську раду доцільно також внести до статуту територіальної громади. Статут територіальної громади – це локальний нормативно­правовий акт, який має враховувати особливості здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою села, селища, міста на основі Конституції України та в межах Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (частина перша статті 19 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»). Приймати або не прий­мати статут – це виключне право територіальної громади. На думку автора, цим правом доцільно скористатися для того, щоб обрати таку форму управління майном комунальної власності, яка максимально допоможе захистити його від незаконних майнових операцій, що можуть призвести до зменшення або погіршення умов надання послуг населенню. Крім загальних положень про громадівську раду у статуті територіальної громади слід також виписати процедуру й порядок проведення загальних зборів членів територіальної громади.

У 2014 році вийшло друком наукове видання «Структури публічного управління в Україні: громадівські ради», в якому докладно розглянуто всі ці питання, а також правове забезпечення безпосереднього публічного управління в Україні, представлено хронологію створення громадівських рад в Україні, запропоновано основ­ні Положення про громадівську раду та основні Положення про Асоціацію громадівських рад України, визначено порядок ведення засідання громадівської ради й порядок проведення загальних зборів членів територіальної громади. Окрім цього, для оформлення документів після проведення засідань громадівської ради, загальних зборів членів територіальної громади запропоновано проект протоколу засідання громадівської ради, проект протоколу загальних зборів членів територіальної громади, проект рішення загальних зборів членів територіальної громади, а також висвітлено інші питання, що стосуються належного функціонування структур публічного управління. Наукове видання «Структури публічного управління в Україні: громадівські ради» [1] є в усіх обласних наукових бібліотеках і бібліотеках провідних вузів України.

Поява структур публічного управління – громадівських рад свідчить про те, що суспільство в особі територіальних громад поступово перетворюється на конструктивного партнера держави. Тому можна вести мову про початок нового етапу суспільного розвитку, коли з допомогою громадівських рад суспільство в особі територіальних громад заявляє про свої наміри виступати активним суб’єктом державного управління.

Про доцільність створення нових структур публічного управління свідчить те, що коли виникали складні проблеми, за допомогою громадівських рад мешканцям населених пунктів вдавалося відстояти інтереси громади. Взірцем практичної діяльності новостворених структур публічного управління, поряд із появою перших об’єктів житлово­комунального господарства, стало будівництво об’єктів духовного призначення, віднесених до громадівської власності, тим самим практично підтверджено визначальну роль економічного і духовного напрямів у налагодженні управлінських взаємовідносин держави та суспільства.

Це лише перші кроки безпосереднього управління громадами в Україні, але вони дуже важливі для формування громадянського суспільства й становлення держави на засадах прямого народовладдя. Однак цьому процесу заважають багато чинників, і насамперед застаріла система державного управління, що перешкоджає процесові переходу від централізованого управління до прямого народовладдя. За словами відомого теоретика і практика Р. Оуена, ті, хто ворожий суспільству, яке управляється на старих засадах, відчувають це зло, усвідомлюють присутність якоїсь основної неправильності, але внаслідок браку знань вони б’ються з нею наосліп і можуть заподіяти величезні страждання не лише супротивникам, а й друзям. Вони не відрізняють початку доб­ра і зла й не в змозі рекомендувати будь­які всебічні та цілісні практичні заходи, засновані на засадах добра або істини. Вони збуджують людський розум і почуття та спонукають їх чутливо реагувати на дію системи зла, але вони ще не обізнані стосовно системи, призначеної для управління людьми в малих і великих суспільствах. Вони повинні ще знач­но розвинути свій розум і розширити свій досвід для того, щоб бути в змозі зрозуміти цю нову сукупність принципів та дій і стати надійними керівниками для інших [6, с. 336].

Така логіка викликає цілком природні запитання: чи розуміє людина своє призначення в цьому світі й узагалі чи прагне до консолідації з іншими громадянами для забезпечення життєдіяльності на планеті? Чи здатне суспільство усвідомити, а усвідомивши, – розпочати налагоджувати взаємовідносини з державою на партнерських засадах в управлінні? Чи, навпаки, й надалі залишатиметься експериментальним об’єктом до тієї межі, за якою все почнеться спочатку, так і не виправдавши сподівань Творця?

З поставлених питань кожен із нас має визначитися особисто або спільно – громадою…

 

Джерела

1. Алексєєв В. М. Структури публічного управління в Україні: громадівські ради. – Чернівці: Технодрук, 2014. – 76 с.

2. Алексєєв В. М. Теоретичні засади взаємовідносин держави та суспільства в управлінні: монографія. – Чернівці: Технодрук, 2012. – 392 с.

3. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

4. П. А. Столыпин – жизнь и смерть за царя. – М.: ПП «Чертановская типография» Мосгорпечать, 1991. – 176 с.

5. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України № 280/97­ВР від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 283.

6. Утопический социализм: Хрестоматия / Общ. ред. А. И. Володина. – М.: Политиздат, 1982. – 512 с.

7. Чичерин Б. Собственность и государство. Ч. 2. – М.: П. П. Брискорнъ, на Тверской улицъ, домъ Локотниковой, 1883. – 457 с.

8. Чорна І. Громадівська рада – новий підхід до управління власністю територіальних громад в Україні // Суспільство. Держава. Управління. Право. – Чернівці: Технодрук, 2012. – № 1. – С. 197–209.

Автор: Валерій АЛЕКСЄЄВ