![]() ![]() |
Українською | In English |
№21, листопад 2013 Від часткових теорій до цілісної культури лідерстваМайже десять років тому перед мерією невеличкого американського міста у штаті Теннессі серед крилатих фраз, викладених камінням і металом на асфальтовому тротуарі, я побачив вислів: якби все залежало від лідерства, то ми вже давно жили б у раю. За більш формального підходу, згідно з європейською моделлю адміністративного управління «Загальна схема оцінювання» (Common Assessment Framework, CAF), внесок лідерства у якість управління становить 10–12 відсотків. Але все це аж ніяк не означає, що лідерство, лідер не є важливими або не зовсім важливими. Відповідно до тієї ж моделі CAF усе починається з лідерства. А згідно з теорією та практикою «лін менеджменту» (Lean Management), тобто ощадливого менеджменту, будь-який проект з удосконалення, організаційного розвитку неможливо розпочати й успішно реалізувати без зацікавленості в цьому й постійної участі перших осіб організації [2]. Саме тому протягом тривалого часу питанню лідерства, пошуку лідерських якостей, здатності до лідерства, їх виявленню й розвитку приділяють чимало уваги. Створено численні концепції та теорії лідерства, в пошуках найкращого виокремлено багато типів лідерства. Подальші дослідження засвідчили, що ефективний тип лідерства визначається, виходячи з конкретної ситуації, обставин, цілей, завдань й особистісних характеристик людей, залучених до справи. Традиційно розрізняють і порівнюють між собою автократичний і демократичний типи лідерства. Автократичний, або «примушувальний», лідер вимагає робити те, що він сказав, прагне негайного виконання вказівок. Цей стиль ефективний у періоди кризи. А також допомагає контролювати проблемних співробітників. В інших ситуаціях його слід уникати, бо інакше це може призвести до відчуження людей і руйнування їхньої гнучкості та винахідливості. Демократичний лідер часто запитує співробітників: «Що ви думаєте?». Такий лідер прагне дійти консенсусу шляхом участі. Цей стиль найефективніший, коли лідеру необхідно сформувати рішення, план за участю співробітників або якщо він невпевнений і йому потрібні свіжі ідеї кваліфікованих працівників. У невідкладних ситуаціях, коли часу бракує чи коли співробітники недостатньо компетентні, щоб запропонувати кваліфіковане керівництво до дії, такий стиль не підходить. Спробуйте самостійно розпізнати, який саме тип лідерства відображає кожна з картинок. Ксенія Герасимова зробила вибірку коротких характеристик 13 типів лідерства й назвала відповідні книжки – навчальні посібники, присвячені кожному з них [1]: — Адаптивний лідер – потрібен у важкі, кризові часи, а також під час глобальних змін, коли головне завдання керівника – розробити принципово нові підходи до ведення бізнесу. А після – усунути причини кризи та підготувати співробітників до роботи в нових умовах, допомогти їм, не втрачаючи їхньої довіри. Яскравим представником такого типу керівників є ексголова компанії IBM Сем Пальмізано. — Емоційний інтелектуал – це керівник із глибоким розумінням власних почуттів і почуттів інших людей. Емоційні інтелектуали є експертами у сфері відносин зі співробітниками. Тому такі лідери є майстрами впливу на людей (у хорошому сенсі слова). Виконавчий директор компанії Starbucks Говард Шульц і знаменитий інвестор Уоррен Баффет чудово ілюструють цей тип керівництва. — Харизматичний лідер впливає на людей приголомшливою силою свого магнетизму. Німецький соціолог Макс Вебер майже 90 років тому зазначив, що харизма – це дар, який відрізняє лідерів від звичайних людей. У розумінні німецького вченого харизматичні керівники є надлюдьми, наділеними не доступною іншим людям енергетикою. Нині доведено, що харизму можна в собі розвинути. Треба зазначити, що, незважаючи на свою фантастичну успішність, харизматичні лідери мають властивість пригнічувати інших людей. До таких лідерів відносять Теодора Рузвельта, Гітлера, Наполеона, Сталіна. — Автентичний лідер. Згідно з визначенням автора поняття «автентичне лідерство» експрезидента компанії Medtronic Білла Джорджа, такий лідер бере до уваги інтереси всіх сторін, причетних до участі в розвитку бізнесу, й розуміє, що своєю діяльністю необхідно приносити користь суспільству. Автентичні лідери прагнуть до взаємовигідного співробітництва, працюють «на перспективу» й не ставлять в основу лише заробляння грошей. — Лідер «п'ятого рівня». За словами бізнесгуру Джима Коллінза, лідерам «п'ятого рівня» водночас притаманні лють лева й смиренність ягняти. Це дуже рідкісна «порода», сам Коллінз наводить лише 11 прикладів. Такі лідери поєднують у собі найвищий професіоналізм і рідкісний набір особистих якостей. Честолюбство лідерів «п'ятого рівня» спрямоване не на власне зростання, а на процвітання компанії загалом. Для ілюстрації цього типу лідерства Коллінз обрав Дарвіна Сміта, ексголову KimberlyClarck, і Колмана Моклера, колишнього виконавчого директора Gilette. — Уважний лідер уважно ставиться до людей, що його оточують, слухає їх і аналізує почуте. У результаті він помічає багато цікавого. Уважність вкрай важлива для будьякого керівника, однак вона найбільш притаманна прихильникам новизни, а також головам невеликих «молодих» компаній, котрі ще не виробили жорстких звичок. Але уважні лідери очолюють і велетенські корпорації – такі, наприклад, як Procter & Gamble. — Самозакоханий лідер не навчається сам і не вчить інших, нікого не слухає й не терпить інакомислення. Однак не всі нарциси погані, каже психоаналітик Майкл Маккобі. Прикладами «продуктивних» нарцисів він вважає Білла Гейтса та Енді Гроува. Вони можуть вести компанію до успіху навіть у найнестабільніші часи, бо часто мають безліч послідовників. При цьому в такого лідера зазвичай є вірний помічник, своєрідний зброєносець Санчо Панса. — Непохитний лідер. Військові є невичерпним джерелом яскравих уроків такого лідерства. Один із прикладів – Брейс Барбер, колишній рейнджер американської армії. Він написав книжку про «непохитних» керівників, які швидко приймають рішення. За словами автора, такі управлінці необов'язково бувають жорстокими до підлеглих, але — Резонансний лідер здатен викликати в підлеглих емоційний відгук – резонанс, що значно підвищує ефективність управління. Таким лідером вважається президент Southwest Airlines Коллін Барретт, яка завжди знаходить час на те, щоб залишитися наодинці із собою та зібратися з думками. — Лідерслужбовець – наполегливий, обізнаний, намагається контролювати всі процеси компанії й переймається геть усім, усе перевіряє на собі. Компанії з такими керівниками на чолі є найпривабливішими для роботи. — Лідероповідач за будьякої нагоди розповідає про себе, свою компанію, про те, чим співробітники зайняті нині й що робитимуть далі. Ці історії викликають колосальний емоційний відгук у співрозмовників. Ключем до такого лідерства є створення історії, яка може надихнути й привернути багатьох послідовників. Таким був Стів Джобс, а презентації, що він їх проводив, самі по собі – приклад найвищого мистецтва. — Сильний лідер робить ставку на власні таланти й таланти співробітників. Ви хороший виконавець, мислите стратегічно або добре впливаєте на людей? Виявіть свої сильні якості, зробіть акцент на одній із них і розвивайте її (це стосується й підлеглих: визначте їхні переваги та інвестуйте в них). Якщо сфокусуєтеся на сильних якостях своїх співробітників, то рівень їхньої залученості до загальної справи істотно зросте, а компанія стане успішнішою. — Лідер «племен». За словами Дейва Логана, Джона Кінга та Хейлі Фішер, будьяка компанія має «племінну» структуру. І її ефективність залежить від поведінки груп людей, «племен», у які вони об'єднуються. «Племена» перебувають на різних рівнях розвитку, їхні представники спілкуються своєю мовою. Лідер «племен» уміє згуртувати людей, повести за собою, запалити вогонь у їхніх серцях, нагадати, що тільки разом вони зможуть зробити щось справді вражаюче. Його завдання – зрозуміти «племена», їхні спільні цінності та переконання й об'єднати для досягнення мети. Голова компанії Zappo's Тоні Сьє – саме такий лідер. — До цього переліку варто додати коучлідера, який радить співробітникам: «Спробуй зробити це». Він розвиває людей на майбутнє. Цей стиль підходить для формування міцних особистісних якостей для успішного майбутнього, проте він малоефективний, якщо співробітники непокірні та вперті, не бажають учитися й щось міняти, а лідеру бракує досвіду. Саме різноманіття типів лідерів є аргументом на користь ситуативнодинамічного управління, коли справжній лідер володіє різними стилями лідерства й застосовує їх залежно від обставин, середовища та сутності проблем, які має розв’язати. Дуайт Д. Ейзенхауер вважається одним із видатних ситуативнодинамічних лідерів у новітній історії. Успіхи приватних компаній і державних установ, що ґрунтуються на філософії та практиці ощадливого менеджменту, теж підтверджують важливість як послідовності, так і динамічності підходу лідера до справи розв’язання поточних і стратегічних проблем організації, їхнього вміння вести за собою та залучати до управління персонал, наполягати на досягненні суспільно значущих результатів і, водночас, створювати умови для задоволення потреб та інтересів підлеглих [2].
Джерела 1. Герасимова К. Чертова дюжина лидерских типов и 13 книг, которые помогут развить лидерские качества [Електронний ресурс]. –http://m.rb.ru/article/chertovadyujinaliderskihtipov/6954457.html 2. Перемены для ленивых: Интервью Марка Уоррена // Компаньон. – 2005. – № 12. – С. 18–22. Автор: Володимир САЛАМАТОВ |
Архів журналу Віче
Останні новини
Понад 40 держав зобов'язались у Лугано підтримати відновлення України Швейцарія подвоїть підтримку України до понад 100 млн франків до кінця 2023 року Зеленський у Лугано розповів про своє бачення відбудови України і потребу реформ Зеленський підтвердив переговори з Туреччиною і ООН щодо експорту українського зерна План ЄС по відбудові України, Швеція допоможе вступити у НАТО, Папа хоче до Києва: новини дня Україна має завершити війну з Росією на своїх умовах – Джонсон Укріплення берега річки В уяві Лукашенка Україна сама хоче нападу Білорусі Німецький міністр назвав крадіжку українського зерна Росією "огидною формою війни" Данія офіційно стала частиною спільної оборонної політики ЄС |