Артбухта - друг дельфінів

З кожним роком в Україні зростає кількість дельфінаріїв. Кумедні й життєрадісні дельфіни демонструють глядачам трюки й циркові номери, дарують безліч позитивних емоцій.
А за часів СРСР, з’ясувалося, цих розумних істот використовували в інтересах Військово-Морського флоту.
Про це й не тільки в розмові з нашим кореспондентом розповів науковий керівник Севастопольського дельфінарію, директор Міжнародної лабораторії гідробіоніки,
капітан І рангу у відставці Олександр ЖБАНОВ.

Науковий керівник Севасто­польського дельфінарію, директор Міжнародної лабораторії гідробіоніки, доктор науки і техніки МАІЗУ, капітан I рангу у відставці Олександр ЖБАНОВ вивчає дельфінів з 1975 року. Будучи начальником пошу­ково-рятувальної служби Чорно­морського флоту СРСР, мав у підпорядкуванні спеціальну групу дельфінів, підготовлених для пошуку й позначення затонулої військово-морської техніки. З 1986 по 1990 рік – начальник Океанаріума ВМФ СРСР. З 1997-го – науковий керівник Севастопольського дельфінарію.

– Олександре Васильовичу, ви вивчаєте дельфінів із 1975 року, довгий час очолювали Океанаріум ВМФ СРСР. Цікаво дізнатися, для чого за радянських часів готували бойових дельфінів і наскільки ефективно їх можна використовувати для пошуку затонулих кораблів, устаткування, боротьби з морськими диверсантами?

– Нині деякі мас-медіа поширюють усілякі вигадки про те, що дельфінів у військово-морських силах використовували нібито для знищення підводних човнів та військових кораблів...

Насправді це, м’яко кажучи, з багатьох причин неправда. По-перше, це аморально й для цивілізованого світу неприйнятно. По-друге, дельфін – добрий нирець, але нирець тихохідний. Тому навішувати на нього якісь вибухові речовини і мріяти про те, що він наблизиться до корабля і його торпедує, – нераціонально й безглуздо. І ось чому. На дельфіна можна навісити п’ять-шість кілограмів тротилу, а в сучасній торпеді міститься 250–300 кілограмів вибухової речовини, в бойовій ракеті – до півтонни! Отже, який сенс, з огляду на довгі роки тренувань, використовувати дельфінів так неефективно, коли це питання вирішується набагато простіше?

Коли я був начальником Океанаріума ВМФ СРСР, ми співпрацювали з 50 науково-дослідними організаціями колишнього Радянського Союзу. І тоді були три напрями використання дельфінів у військових цілях. Перший – це пошук і «остропка» (захоплення та виставляння буйків. – Авт.) затонулої зброї.

Спочатку ми навчили дельфінів знаходити торпеди з гідроакустичним маяком, затим – позначати торпеди, на яких не працював сигнальний пристрій, а згодом – і збивати з курсу.

Другий напрям був протимінний. Дельфіни шукали донні або якірні міни й у цьому досягли непоганих результатів. В акваторії Чорного моря було проведено кілька військово-морських навчань із використанням тралових сил і дельфінів, які закінчилися переконливою перемогою дельфінів. Так, тральщикам знадобилося дві з половиною години для знаходження міни, а дельфінам – лише півтори!

За підсумками навчань наприкінці 1980-х провели науково-практичну конференцію в штабі Чорноморського флоту. На ній було прийнято рішення ввести до складу бойових засобів флоту наших дельфінів.

І третій напрям – протидиверсійний, за принципом «сторож із собакою». Ми вчили дельфінів знаходити в акваторії Чорного моря чужих і сигналізувати про це нашим службам. Усі ці дослідження тривали до розвалу СРСР, а згодом, через брак коштів, були зупинені.

– Нині в нашій державі немає чітких законодавчих норм, тому ми користуємося європейськими або американськими. Наскільки відповідають цим нормам нові дельфінарії в Україні, сказати однозначно не можу. Це треба з’ясовувати в кожному окремому випадку.

Тримати дельфінів у штучній воді, звісно, гірше, ніж у морській. У дельфінаріях, розташованих на морському узбережжі, використовують морську воду, а в інших – готують морський розсіл. Зазвичай беруть прісну воду з міської водопровідної системи, додають 30–40 тонн солі й проганяють цей розчин крізь піщано-кварцові фільтри. Потім за допомогою додавання гіпохлориту натрію воду знезаражують. Проте навряд чи можна стверджувати, що це ідеальний спосіб очищення води. У деяких зарубіжних дельфінаріях передбачено до дванадцяти ступенів очищення води.

Водночас міжнародна громадська організація «Чорноморська рада з морських ссавців», членом президії якої я є, ще сім років тому надала тодішньому Міністерству екології перелік і проекти документів, що регламентують використання дельфінів у дельфінаріях для проведення науково-дослідницької діяльності. На жаль, ці документи так і не було ухвалено.

– Ми працюємо над виконанням замовлення Міжнародної академії «Інформація, зв’язок, управління в техніці, природі, суспільстві» (МАІЗУ) з дослідження можливостей використання дельфінів для надання допомоги людям у морі під час землетрусів і цунамі.

Окрім того, разом із Євпаторійським дельфінарієм і «Лабораторією Брема» беремо участь у моніторингу стану дельфінів у відкритому морі. До речі, над цим в Україні працюють тільки згадані підприємства. Дослідження, які проводять лише на зароблені нами гроші, засвідчили, що, наприклад, під час лову камбали на 1000 рибин припадає до 60 загиблих дельфінів. Замисліться над цим! Якщо справа піде так далі, то дельфіни просто зникнуть із Чорного моря.

Севастопольський дельфінарій є тепер одним із виконавців науково-практичної програми Мінприроди України «Дельфін». Тут створено унікальну «Лабораторію гідробіоніки» під егідою МАІЗУ. Ця лабораторія в буквальному розумінні слова наближає майбутнє, коли людина й дельфін будуть у морі справжніми співробітниками. А щоб ці чудові створіння могли вижити, при дельфінарії в Артбухті діє цілодобова «дельфінова швидка допомога», що виїжджає на порятунок дельфінів, котрі потребують допомоги.

Чимало робіт проводиться спільно з видатними українськими вченими-біологами Олексієм Биркуном та його колегою Сергієм Кривохижиним, а також директором Карадазького природного заповідника Національної академії наук України Аллою Морозовою, директором Одеського відділення гідроакустики морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України Михайлом Скипою, директором Євпаторійського дельфінарію Ігорем Майсбергом.

– Іще десять років тому ми передбачали, що дельфінами зацікавляться далекі від наукових досліджень цих тварин комерсанти, маючи єдину мету – нажитися. Так, на жаль, і сталося.

Мало хто знає, що Одеський дельфінарій з’явився насамперед завдяки севастопольському підприємству «Біологічна станція», яке привезло до Одеси технологію роботи з морськими тваринами, систему очищення морської води, чотирьох дельфінів-афалін і трьох північних морських котиків, навчених тренером Севастопольського дельфінарію Аллою Азовцевою, а також програму виступів, розроблену нами. Ми вклали кошти й у спорудження частини будівель Одеського дельфінарію.

Усе це здійснювалося в межах довгострокових договорів. Ці угоди передбачали спільну експлуатацію Одеського дельфінарію і проведення на його базі великої науково-практичної роботи. Проте одеська сторона не виконала своєї частини договору, тобто севастопольці нині не отримують нічого за своїх дельфінів, свою програму і свою частину нерухомого майна, які залишилися в Одесі. Нас просто вигнали з дельфінарію та заявили: «А тепер доведіть, що це ваші дельфіни, ваше обладнання». Щоправда, Верховний Суд України виніс ухвалу на користь Севастопольського дельфінарію, проте це рішення в Одесі не виконують.

Севастопольський дельфінарій веде велику наукову роботу: вивчає і рятує чорноморських дельфінів, бере участь у міжнародних проектах, вкладає в них зароблені гроші. За свою природоохоронну діяльність севастопольська «Біологічна станція» удостоєна Міжнародної премії імені Генрі Форда, міжнародних нагород «Лаври слави» та «Білий орел».

– Захищатимемо власність севастопольської «Біологічної станції», використовуючи всі можливі правові механізми. Ми також звернулися до Президента України з проханням узяти під свій контроль цю резонансну справу й допомогти відновити справедливість. Тож упевнений: дельфінів скривдити не дамо!

Розмовляв Євген ТИЩУК.
Фото автора.