№19, жовтень 2012

Юрій ЧЕБАН: «Перш ніж стати олімпійським чемпіоном, я 13 років завзято тренувався»Юрій ЧЕБАН: «Перш ніж стати олімпійським чемпіоном, я 13 років завзято тренувався»

Заслужений майстер спорту України Юрій ЧЕБАН – справжній одесит, веселий і дотепний. Його злет почався на Олімпійських іграх в Афінах, де він був сьомим у змаганнях з веслування на каное-одиночці на дистанції 500 метрів. Після цього були перемоги на чемпіонатах світу в 2005 і 2007 роках, а також тріумфи на кубках світу й чемпіонатах Європи. На Олімпіаді в Китаї він став бронзовим призером. І ось нарешті довгоочікуване «золото» на Олімпійських іграх у Лондоні! Завдяки цьому Юрій Чебан увійшов в історію як перший олімпійський чемпіон у веслуванні на каное-одиночці на дистанції 200 метрів. В інтерв'ю нашому кореспондентові Юрій розповів про свій тернистий шлях до перемоги.

– Юрію, коли ми з вами останнього разу бачилися в 2009-му, я поцікавився, яким ви себе бачите на Олімпійських іграх у Лондоні. Ви пам’ятаєте, що відповіли?

– Ні.

– Ви сказали: «Високий, міцної статури. Ну й, звісно ж, холостяк...».

– Авжеж. Так і є. (Сміється).

– А ще ви сказали: «Найголовніше тепер – втриматися, щоб занадто не розслабитися». Я так розумію, вам це вдалося.

– Перш ніж стати олімпійським чемпіоном, я 13 років завзято тренувався. Мені часто казали, що я незібраний. Кожна людина індивідуальна. А я просто за своєю натурою, так би мовити, «разгильдяй»! Люблю пожартувати, посміятися.

– Ви були впевнені в перемозі на цих Олімпійських іграх?

– Ні. Я впевнений лише у своєму дезодоранті. (Сміється). Адже це – спорт. Трапляються різні ситуації, форс-мажори. Я замовляв собі човен за півроку, а він прийшов за тиждень до Олімпіади, та й не та модель. Довелося виступати на тому, що був. Як бачите, це не перешкодило мені здобути медаль. Сподіваюся, фортуна не залишить мене й надалі.

– На останньому чемпіонаті світу, перед Олімпіадою в Лондоні, ви були четвертим. Це був тактичний хід?

– Ні, я просто був готовий лише до такого результату. Перед нами стояло завдання пройти кваліфікацію. А далі вже – як складеться. З другого боку, це, мабуть, дало мені змогу зберегти сили.

– Чув, перш ніж вийти на старт, ви усамітнюєтеся й візуалізуєте дистанцію, уявляючи свій старт, фініш. Це така таємна методика, своєрідна медитація?

– Не думаю, що в цьому секрет моїх перемог. Я читав на цю тему статті, а медитацією не займаюся. Це просто опрацювання уявного плану. Потрібно прокрутити в голові майбутній старт, тоді буде легше фінішувати. Знаю це з особистого досвіду. Якщо ти прокинувся, підвівся й «пішов на воду», тоді виходить набагато гірше, ніж коли спочатку все собі уявити, а потім на дистанції виконати те, що вже зробив подумки.

– Олімпійське «золото» ви виграли дуже впевнено. Стартанули, як «Феррарі», а доїжджали вже на одному диханні, за інерцією!

– Із тренером ми опрацьовували гребки, які визначають результат перегонів. На 200-метрівці жодної «розкладки» немає, потрібно від самого старту до останнього гребка працювати щосили. Тренер просив, щоб я відірвався від суперників з перших же метрів. Я так і зробив. Адже на Олімпіаді не буває слабких спортсменів, усі сильні. Та головний конкурент – ти сам!

– Юрію, 42,291 секунди – чи не занадто скромний час для олімпійського «золота»? Хоча, можливо, втрутився вітер?

– Саме так. На чемпіонатах світу я показував кращий час. Але взагалі у веслуванні рекорди не фіксуються так, як у легкій атлетиці. Є, звісно, особистий рекорд і рекорд каналу. Тут на тисячі метрів за попутного вітру були гарні показники. А в цьому заїзді навіть не зустрічний був вітер, а лівий бічний.

– До речі, на швидкість і перемогу впливають технічні характеристики човна? Може, у вас човен незвичайний?

– Усе впливає на результат. А човен у мене звичайний, стандартний, важить 16 кілограмів. До речі, його дно повинно бути неполірованим і на 80 відсотків він має бути відкритим. Перед виходом на воду ці стандарти перевіряють. Неможливо вийти на човні, що не пройшов олімпійської кваліфікації.

Каное (що мовою карибських індіанців означає «човен») – веслове судно завдовжки понад 5,2 метра з високими штевнями й опуклими бортами. Кожний другий, третій гребок потрібно підрулювати. У хорошого спортсмена зазвичай одне каное – тренувальне (вартістю близько 3 тисяч євро), а друге – тільки для змагань. Їх транспортуванням займається технічний персонал.

– В Афінах ви були в десятці найкращих, у Пекіні – третім, у Лондоні – першим. А що далі?

– Прогрес – поняття відносне. Зазвичай 200 метрів я долаю з кращим, ніж продемонстрував на цій Олімпіаді, часом. А все ж таки став першим, здобувши «золото». Наступного року я подолаю дистанцію за 40 секунд, але не буду першим. Запитання: поліпшу я свій результат чи погіршу? Тут – сукупність багатьох чинників. І на це можна дивитися по-різному. Для мене прогрес – це залишатися в лідерах. Чого й прагнутиму.

– Як вважаєте, ваше олімпійське «золото» – результат наполегливої праці чи головне тут – талант, материнські гени?

– Це мрія моєї мами, чемпіонки СРСР з веслування на байдарці. Вона ж таки – мій тренер. Навіть уві сні, вона бачила мене чемпіоном! (Усміхається). На Олімпіаді, щоправда, їй перемогти не вдалося, але в мені свою мрію таки втілила. У дитинстві я перепробував чимало видів спорту: займався боксом, карате... А у веслування одного чудового дня мене привела мама. Жоден тренер не хотів зі мною, балуваним, морочитися. Тоді мама дала мені весло й сказала: греби. Ось так я до олімпійського «золота» й догріб.

– А що в цьому виді спорту такого, чого немає в інших?

– Дивлячись із чим порівнювати... Це дуже непростий вид, бо в ньому задіяні майже всі частини тіла: ноги, руки, корпус... Потрібні чітка координація рухів, підтримання рівноваги (інакше човен може перекинутися), силова витривалість... Спортсмени-початківці впродовж тренування щонайменше двічі-тричі в каное перевертаються. Улітку це ще нічого, а уявіть собі осінньо-весняний або зимовий період тренувань!

– Розкажіть про ваших наставників.

– Мій перший тренер – Євген Лесяк, саме під його керівництвом я почав тренуватися й за півроку вже почав «стояти в човні». Цей термін означає здатність керувати вузьким довгим і хитким суденцем за допомогою єдиного короткого (32 см) однолопатевого весла. Згодом у мене з'явилося так зване «відчуття води». Кажуть, воно виникає не в кожного. Шляхом тренувань його можна лише розвинути.

А приблизно ще за півроку до нас приїхав старший тренер національної збірної країни, заслужений тренер України В'ячеслав Сорокін – представник СКА Збройних Сил України. Він і запропонував тренуватися в Южному. Він виховував у мені бійцівський характер, зробив із мене справжнього воїна. По суті, він мій другий батько.

– А є у вас неофіційні рекорди в інших вправах?

– Я 20 разів підтягуюся з вагою 10 кілограмів. Не можу сказати, що це рекорд, це скоріше тренувальні вимоги. Аби уникнути травм, ми рідко працюємо з максимальною вагою. У нас є план, за яким тренуємося. До речі, останнім часом помітив, що можу підтягуватися на одній руці. Узявся за поперечину однією рукою й «чисто» підтягнувся до підборіддя. Ось такі в мене рекорди...

– Чим запам'ятався Лондон?

– Ми приїхали на Олімпіаду майже за два тижні до початку змагань. Там у нас тривав збір, потрібно було «розганяти швидкість».

Увесь час ми здебільшого проводили в містечку, і я максимально зосередився на своєму виступі, практично ніде не бував, адже Лондон славиться мінливою погодою, а це чревате застудами...

Олімпіада запам'яталася церемонією нагородження. Це так чудово – стояти на п'єдесталі й чути гімн України! Раніше, одержуючи нагороди на чемпіонатах світу та Європи, я радів, та мене не полишало відчуття: чогось бракує. І от у Лондоні я почувався цілковито щасливим.

– Хто вам допомагає, спонсорує?

– Одеський припортовий завод і його директор Валерій Степанович Горботко. Відтоді, як я почав тренуватися, саме він забезпечував мене всім необхідним. Човни, весла, спортивне харчування, збори... Усе вирішується дуже швидко. Допомагає мені також Сергій Олександрович Чернишов – директор клубу «Хімік» міста Южне. Велике їм спасибі!

Хотів би подякувати й українському меценатові спорту Ігорю Миколайовичу Сотуленку. Знаю, що він надав фінансову допомогу не лише мені, а й багатьом нашим олімпійцям.

– Держава виконала щодо вас свої обіцянки?

– Так, гроші виплатили. Я одержав також 50 тисяч доларів від Одеської обласної адміністрації, а від мера міста Одеси – документ про рішення виділити мені квартиру. Та коли саме отримаю ордер на житло, поки що не зовсім зрозуміло.

– До речі, яка роль у вашій перемозі Міністерства оборони України?

– Як я вже казав, мій головний тренер – представник Спортивного комплексу армії, а я зарахований до спортивної роти Збройних Сил України, що розташована в Києві. Там спортсменам створено чудові умови для тренувань: басейни, бігові доріжки, тренажери...

На жаль, уже після Олімпіади в Лондоні з’явилися чутки, що нашу роту мають намір розформувати й що, мовляв, спортсмени армії більше не потрібні. Це мене неабияк засмутило.

– Ну, я думаю, вас будь-яке силове відомство залюбки до себе забере...

– Я просто хотів би продовжити службу в Збройних Силах України. Сподіваюся, мене почують.

– І наостанок: які ваші плани на майбутнє?

– Закінчити з цими інтерв'ю й трохи перепочити. (Усміхається). Утім, на скільки вистачить здоров'я, стільки й виступатиму. У нашому виді спорту немає вікової межі. 26 років – не найсолідніший вік. Є спортсмени, які й після сорока здобували медалі. Тому хотілося б повторити свій успіх і в Ріо-2016 у Бразилії.

Вів розмову Євген ТИЩУК.

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

У Польщі правоохоронці затримали ексзаступника міністра юстиції Вчора, 15 липня

Зеленський розповів про проблемних для України партнерів, натякнувши на Польщу Вчора, 15 липня

Орбан направив лідерам ЄС свій "мирний план" щодо війни РФ проти України Вчора, 15 липня

У парламенті Словаччини не знайшли голосів, щоб засудити удар РФ по "Охматдиту" Вчора, 15 липня

Центр фізичної реабілітації Rehab: безопераційне лікування грижі хребта та болі у спині Вчора, 15 липня

Замах на Трампа, Лукашенко відводить війська від України, новий король Данії: новини вихідних Вчора, 15 липня

Bloomberg: Орбан заявив саміту НАТО, що Україні не варто вступати в Альянс 14 липня

ЗМІ: Зеленський відвідає Британію та Ірландію 13 липня

Глава МЗС Польщі прокоментував можливість збиття ракет РФ над Україною 13 липня

Президент Чехії розповів, як до кінця року Україні доставлятимуть снаряди 13 липня