№17, вересень 2012

Міліція чи Поліція? Реформування МВС розпочинають із перейменуванняМіліція чи Поліція? Реформування МВС розпочинають із перейменування

Мабуть, недарма кажуть: як у Москві гукають, так у Києві і відгукуються. Торік Держдума РФ ухвалила новий закон про поліцію. А в липні нинішнього року аналогічний законопроект (№ 10688)
зареєстрували й у Верховній Раді України.

Романси без фінансів

Ініціаторами створення поліції є представники фракції Партії регіонів – Василь Грицак і Валерій Коновалюк.

Згідно з вимогами законопроекту № 10688 працівники органів внутрішніх справ, які виявили бажання йти на службу до поліції, «підлягають позачерговій атестації в порядку та строки, визначені Міністерством внутрішніх справ України».

Для цього мають створити Департамент поліції, в складі якого будуть відповідні служби: кримінальної поліції, поліції громадської безпеки, транспортної поліції, досудового слідства, державної охорони, внутрішньої безпеки, забезпечення, експертно-криміналістична, а також Українське бюро Інтерполу.

Як зазначено в першій статті проекту закону, «поліція є системою озброєних правоохоронних органів держави». Вона (як, до речі, і міліція) призначена для «охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та територіальних громад від протиправних посягань, боротьби зі злочинністю, а також охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки».

Відбудуться зміни і в оплаті праці правоохоронців. Так, за статтею 65 законопроекту грошове забезпечення рядового й молодшого начальницького складу поліції «не може бути меншим розміру п’ятикратного розміру мінімальної місячної заробітної плати», а в середнього й старшого начальницького складу – «не може бути меншим розміру семикратного розміру мінімальної місячної заробітної плати». Тобто поліцейські повинні отримувати щонайменше 5–7 тисяч гривень (до того ж грошове забезпечення «підлягає індексації»).

Отже, майбутнім поліцейським сучасні правоохоронці можуть лише позаздрити. Адже сьогодні зарплати стражів порядку законодавчо не прописані. Більше того, тут є певні суперечності: за статтею 19 Закону «Про міліцію» розміри грошового забезпечення «встановлюються Кабінетом Міністрів України» (це логічно, адже проект держбюджету теж готує уряд). Проте всупереч вимогам закону оплата праці міліціонерів прописана… в Указі Президента України (№ 926 від 04.10.1996 р.): «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ».

Треба зазначити, що в президентському документі немає визначень таких понять, як «грошове забезпечення» і «грошове утримання». Хоча про відмінності й важливість їхнього розмежування свідчать зміни до Закону України «Про міліцію»: в листопаді 2006 року поняття «грошове утримання» було замінено поняттям «грошове забезпечення». Досить часто ці поняття тлумачать у довільній формі (наприклад, шляхом видання листів і роз'яснень, які не є нормативно-правовими актами). Як свідчить судова практика, такі підходи призводять до значного заниження грошових виплат (порівняно з їхнім справжнім розміром).

Посилаючись на згаданий указ
№ 926, чиновники МВС вважають, що обов'язковими складовими грошового забезпечення (тобто мінімальною зарплатою) кожного працівника міліції є: посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за вислугу років і стовідсоткова надбавка. Але ці виплати сягають лише 30% усієї зарплати, решта 70% – необов'язкові надбавки, доплати та премії. Тоді як у європейських поліцейських усе навпаки: у структурі їхньої зарплати обов'язкова частина становить 70–80%, а стимулюючі надбавки – лише 20–30%.

То чи варто дивуватися, чому з органів внутрішніх справ щороку звільняються сотні й тисячі працівників нижньої та середньої ланок? Дефіцит висококваліфікованих кадрів – саме та причина, через яку рівень правоохоронної діяльності в Україні значно нижчий, ніж у Європі.

 

Прогнози і проблеми

Звернімо увагу на п’ятий розділ пояснювальної записки (до законопроекту № 10688) під назвою «Фінансово-економічне обґрунтування»: «Реалізація положень закону України після його прийняття не потребуватиме додаткових фінансових витрат, пов’язаних з організаційно-штатними заходами перетворення міліції в поліцію. Фінансування цих витрат пропонується здійснювати в межах асигнувань, передбачених на утримання Міністерства внутрішніх справ України та за рахунок штатної оптимізації при переатестації особового складу».

Як здійснюватимуть переатестацію і де ті підрахунки, за якими можна заощадити мільйони гривень, необхідні для виготовлення нових посвідчень, значків, уніформи, бланків, печаток тощо? На жаль, відповіді у пояснювальній записці немає.

Також виникає запитання, пов’язане з наданням українським поліцейським ще однієї (незвичайної) функції. За статтею 14 проекту, вони можуть проводити «перевірки суб’єктів господарювання». Наскільки ця новела має право на життя, сказати важко. Принаймні, в нинішніх умовах їхні дії суперечитимуть статті 26 Закону «Про захист прав споживачів» і наказу № 310 Міністерства економічного розвитку (саме воно й відповідає за проведення перевірок суб'єктів господарювання).

Проте автори законопроекту налаштовані досить оптимістично. У пояснювальній записці зазначається:
«З прийняттям указаного закону будуть встановлені нові стандарти для провідного правоохоронного інституту в державі, сформуються сучасні демократичні основи функціонування поліції, що сприятиме ефективному виконанню покладених на неї обов’язків, з одного боку, і належному контролю за її діяльністю, з другого. Положення закону, присвячені статусу співробітника поліції та проходженню служби в поліції, дозволять забезпечити прийняття на службу до поліції гідних, професійно підготовлених фахівців та подальше проходження ними служби винятково на професійній основі. Гарантії правового і соціального захисту, закріплені в законі, підвищать престижність служби в поліції і сприятимуть зміцненню професійного кадрового ядра поліції…».

У пояснювальній записці також ідеться про необхідність зміни назви правоохоронного органу: «Авторами законопроекту запропоновано поміж іншого замінити назву «міліція» на «поліція», виходячи з того, що згідно з етимологічними джерелами слово «міліція» означає нерегулярні збройні формування, які використовуються в тому числі й для підтримки громадського порядку, що формуються з добровольців і не входять до складу офіційної системи державних правоохоронних органів під час революційних перетворень в державі. У цьому значенні воно використовується в більшості країн світу. Міліція саме й була утворена як виконавчий орган з охорони революційного суспільного порядку в 1917 році після відомих революційних подій, що відбулися в колишній Російській імперії. Надалі термін «міліція» був сприйнятий радянським урядом Росії та поширювався на території і країни, що потрапили в сферу впливу СРСР. Натомість слово «поліція» за загальним підходом означає систему державних служб і органів, що виконують на професійній основі функції з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю. Тому слово «поліція» найбільш відповідає статусу та завданням того органу, який на сьогодні в Україні називається міліція. Зміна назви «міліція» на «поліцію» відповідає і європейським стандартам».

Принагідно зазначимо, що ще у березні 2012-го Міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко на зустрічі з журналістами був змушений визнати: за рівнем свого забезпечення наші правоохоронці до євростандартів ще не дотягують. Тож навряд чи може йтися про поліцію європейського зразка в умовах невисокої зарплати, слабкої соціальної захищеності й недостатньої кількості технічних засобів. А механічне перейменування можна вітати хіба що з такої точки зору: «як корабель назвеш, так він і попливе».

Окрім вирішення фінансових питань, депутати й урядовці також мають внести ще силу-силенну змін у численні нормативно-правові акти, щоб забезпечити їхню відповідність до «поліцейського» закону.

 

 

Поліцейські та поліцаї

Є ще одна проблема, на якій на тій же березневій прес-конференції наголошував глава МВС: за даними соцопитувань, перейменування міліції на поліцію підтримують лише 23% респондентів, 46% – проти, а решта не визначилися.

З історичної точки зору, зміна назви з «міліції» на «поліцію» – крок у дореволюційне минуле, коли поліцейські вважалися далекими від народу.

У буремні 1917–1920 роки слово «поліція» ототожнювали з царським і буржуазним режимами. Саме тому правоохоронців (які брали участь у розбудові нової держави) і було названо робітничою міліцією Центральної ради, народною міліцією Директорії. Окрім того, згадаймо про численні пам'ятники міліціонерам, загиблим у боротьбі зі злочинністю. Серед них понад тисячу працівників МВС, які віддали своє життя вже в роки незалежності. Для їхніх рідних слово «міліція» пов'язане з пам'яттю про загиблих героїв.

А скільки має минути часу, щоб людська пам’ять не зберігала фактів прислужництва поліцаїв фашистським окупантам?!

Про це пише у своїх «Спогадах» доктор права Iван Макух: карна поліція в Західній Україні, зокрема, була майже вся з поляків, які «арештованих немилосердно били й у багатьох випадках людей замучували». Жорстокість допоміжної поліції підсилювала нелюдську жорстокість окупаційної адміністрації…

Хотілося б вірити, що надалі наше суспільство не ставитиме знак рівності між колишніми поліцаями і майбутніми поліцейськими. Але проблема не лише в цьому. На шляху до євроінтеграції потрібно досягти такого рівня соціального захисту, як у правоохоронців західних країн.

Згадаймо, наприклад, про торішню зустріч в Національній академії внутрішніх справ України з Державним міністром внутрішніх справ Баварії Йоахімом Германном. Саме тоді баварський гість заявив: «Ми зацікавлені в енергійних поліцейських з високою мотивацією, які сповна віддають себе службі. А для цього вони повинні бути захищені соціально, щоб підтримувати належний рівень життя і щоб люди пишалися званням поліцейського».

Звісно, ніхто не заперечує, що для підвищення рівня життя наших вартових порядку потрібно реформувати правоохоронні органи. По досвід можна звернутися не лише до Москви, а й до Тбілісі. Як реформували правоохоронну систему ще наприкінці березня 2012-го, розповідав у Києві міністр юстиції Грузії Зураб Адеішвілі. За його словами, для перетворення міліції на поліцію грузини зробили декілька важливих кроків: об'єднали окремі правоохоронні структури, оснастили їх необхідним високотехнологічним обладнанням, потурбувалися про належне матеріально-технічне забезпечення тощо.

Отже, на прикладі наших сусідів можна дійти висновку: без економічного обґрунтування й фінансового підкріплення «поліцейський» проект є недосконалим. То чи варто здійснювати правоохоронну реформу лише заради зміни вивіски?

Автор: Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Зеленський заявив про домовленість щодо ATACMS для України Сьогодні, 23 квітня

Тонкощі використання клейових сумішей для армування плит пінополістиролу Сьогодні, 23 квітня

Союзники назвали дату нової зустрічі щодо зброї для ЗСУ у форматі "Рамштайн" Вчора, 22 квітня

Кулеба розказав міністрам ЄС, що ще є можливість запобігти гіршим сценаріям Вчора, 22 квітня

Норвегія приєднається до ініціативи з забезпечення України засобами ППО Вчора, 22 квітня

Громадяни Словаччини зібрали вже понад 3 млн євро на снаряди для України Вчора, 22 квітня

Глава МЗС Швеції: ЄС хоче запровадити санкції проти СПГ з Росії і "тіньового флоту" Вчора, 22 квітня

Ідеальні подарунки на День матері Вчора, 22 квітня

Сенатор США допустив відправку Україні далекобійних ATACMS до кінця наступного тижня Вчора, 22 квітня

У Конгресі підтримали конфіскацію заморожених активів РФ у США для України 21 квітня