№11, червень 2012

Головне – добру справу не забалакати

Як відомо, 15 травня Міністерство аграрної політики спільно з Усеукраїнською асоціацією сільських і селищних рад за підтримки Спілки сільськогосподарських кооперативів і Асоціації фермерів презентували Стратегію соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село».

Основним принципом ініціативи профільного міністерства є сільськогосподарська кооперація. Адже кооперативний рух серед дрібних і середніх виробників – один із дієвих європейських інструментів сталого розвитку. До того ж і українське селянство, як свідчить історія, традиційно працювало гуртом. Ще на пам’яті багатьох розгалужена система заготівельних пунктів і міжрайонних переробних підприємств, що діяли в Україні 20 років тому.

– Проект «Рідне село» якраз і передбачає перенесення центру державної підтримки на середнього товарного та дрібнотоварного виробника – на того, хто є основою продовольчої безпеки країни, – наголосив профільний міністр Микола ПРИСЯЖНЮК. – Через систему кооперації дрібний виробник зможе отримати державну підтримку, донорську допомогу та доступ до кредитних ресурсів. Для цього, окрім чинних механізмів державної підтримки, а саме субсидій, дотацій, кредитів, Мінагрополітики спрямує зусилля на розвиток малого та середнього бізнесу в сільському господарстві. Ми підтримуватимемо і всіх невеликих виробників, навіть тих, хто працює на 20–30 сотках або утримує одну корову.

Що ж, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Адже ефективність кооперування дрібних і середніх товаровиробників підтверджена досвідом розвитку цього руху у світі. Скажімо, саме кооперація допомогла тому ж Китаю за декілька років подолати бідність і вийти на рівень розвинених держав. Аналогічний досвід має і Країна сонця, що сходить. Як результат сьогодні кооперативи Китаю і Японії реалізують на внутрішньому й зовнішньому ринках понад 90% сільгосппродукції, виробленої членами цих об’єднань. Щодо Європи, то тут, наприклад, майже 80% сільгосппродукції країн Скандинавії, 65% – Нідерландів, 52% – Німеччини, Іспанії, Франції реалізуються через кооперативи на селі. Високі показники кооперативного руху мають США – це переробка молока (82%), виробництво цукру (51%), оптові ринки реалізації худоби (40%). В Україні поки що через виробничі, обслуговуючі і заготівельні кооперативи проходить близько одного відсотка сільгосппродукції. Тож роботи – непочатий край.

Слід наголосити, що Стратегія соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село», окрім проголошеного курсу на кооперацію передбачає і становлення підприємництва, і переробку сільгосппродукції, і розвиток легкої промисловості, торгівлі, сільського туризму.

За словами Миколи Присяжнюка, місце, де живе і працює людина, має бути для неї найріднішим, тобто комфортним в економічному, соціальному, культурному й духовному розумінні. Адже селяни останнім часом стали основними роботодавцями на селі, а їхня продукція – основою продовольчої безпеки держави. «Нам необхідно залучити до активного економічного обігу велику частку продукції, що виробляється селянами і фермерськими господарствами. Скажімо, тільки торік у господарствах населення було вироблено 80% молока, 47% м’яса, 99% картоплі, 37% яєць. Окрім того, в них утримується 77% корів, 56% свиней, 47% птиці. Це саме той резерв, який ми повинні обов’язково використати», – констатував міністр.

Сьогодні на порядку денному – виїзні наради-консультації, щоб у регіонах можна було конкретно визначатися, який напрям діяльності кооперативів варто розвивати. Найголовніше, як то кажуть, не забалакати цю важливу для виживання сучасного села справу.

Віктор ГАЙ.

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата