№9, травень 2012

Ніхто не знає, як працюватиме цей кодекс. Як за півроку можна змінити психологію людей?Ніхто не знає, як працюватиме цей кодекс. Як за півроку можна змінити психологію людей?

– Представники створеної Президентом Робочої групи з питань реформування кримінального судочинства пояснюють логіку розгляду проекту КПК у другому читанні, коли відхилялася значна частина поправок, бажанням не розбалансувати норми, закладені в «тілі» кодексу. Іще одна теза: відхилення поправок свідчить про різні юридичні погляди представників адміністрації Президента й народних депутатів на майбутній законодавчий акт. Зокрема, про це сказав Голова Комітету з питань правосуддя Сергій Ківалов. Із 181 поданої ним поправки лише частину було враховано, й це, мовляв, «звичайний робочий процес». Чи виправданими, на вашу думку, є такі аргументи?

– Прийняття Кримінального процесуального кодексу в парламенті – це, можливо, одна з найважливіших віх роботи Верховної Ради шостого скликання. Після оперативного прийняття кодексу в першому читанні на виконання рішення парламенту мною була створена дуже потужна робоча група, що мала на меті вдосконалити деякі положення документа й привести їх у відповідність до Конституції України. У процесі підготовки проекту до другого читання нам удалося провести зустріч із експертами Ради Європи й ґрунтовно обговорити всі наявні зауваження. Далі ми організували надзвичайно серйозні комітетські слухання. Я намагався здійснювати підготовку проекту КПК максимально публічно й із залученням найкращих фахівців. До речі, на електронну скриньку комітету надійшло понад 3 тисячі пропозицій від юридичної громадськості, яка активно долучилася до роботи з удосконалення проекту. Крім того, для успішної підготовки документа до другого читання, я як керівник комітету, одразу налагодив діалог із радником Президента – керівником Головного управління з питань судоустрою Андрієм Портновим. Нам удалося погодити всі проблемні питання й підготувати відповідні поправки.

На початку березня в складі офіційної делегації разом із Головою Верховної Ради я брав участь у поїздці до Японії. На цей час обов'язки голови комітету й керівника робочої групи було покладено на мого першого заступника. Після приїзду ми на засіданні робочої групи мали «відшліфувати» майже 4 тисячі поправок від суб’єктів законодавчої ініціативи й надати рекомендації Верховній Раді. Такий алгоритм нашої роботи я погодив і з адміністрацією Президента. Водночас, поки я перебував у відрядженні, представники Партії регіонів у комітеті скликали засідання, щоб самостійно визначитися з поправками до другого читання. Мені важко пояснити, чому так сталося. Але це зашкодило якісній підготовці до прийняття дуже важливого документа. Хотів би підкреслити: в комітеті не було жодних перешкод ухваленню кодексу з якихось політичних міркувань.

Зрештою кодекс розглядався в сесійній залі не через день, а через три тижні, поспішні дії в роботі комітету лише зірвали нормальний демократичний фаховий процес опрацювання проекту КПК. Розумієте, в сесійній залі обговорити правки практично неможливо, адже це надзвичайно серйозний системний документ і потрібно розуміти всю його логіку. Парламентська більшість підтримувала здебільшого лише поправки, внесені мною спільно з Першим заступником Голови комітету Володимиром Олійником, підготовлені за наслідками зауважень Головного юридичного управління. Зазначу, що низка прийнятих поправок членів Партії регіонів враховувала й мої пропозиції. Абсолютну більшість інших поправок – зокрема й запропонованих фаховими колегами з більшості – було відхилено. [Згідно зі стенограмою на сайті парламенту, сесійна зала також підтримала поправки народних депутатів Володимира Малишева, Валерія Писаренка, Володимира Пилипенка, Едуарда Павленка, Станіслава Аржевітіна, Володимира Олійника, Віталія Хомутинніка, а за кілька хвилин до завершення розгляду проекту кодексу проголосувала й за дві поправки Юрія Одарченка. – Ред.].

Вважаю, нам доведеться ще дуже серйозно вдосконалювати текст кодексу. Ніхто не заперечує, що в ньому є ціла низка позитивних новел, але, на жаль, багато положень КПК нівелюють ці моменти й фактично унеможливлюють їх практичне застосування. Добрі наміри «розіб'ються» об тотальний правовий нігілізм, повністю зруйновані судову й правоохоронну систему, цілковиту корупцію. За таких умов безпідставно сподіватися на позитивний ефект від ухвалення КПК, в основі якого закладені демократичні принципи захисту прав та свобод людей, котрі піддаються кримінальному переслідуванню.

На одному із засідань комітету представник американського Мін’юсту сказав, що не треба боятися новизни, прогресивних ідей кодексу. Я ж зазначив: ніхто нічого не боїться, ми досвідчені люди, часто буваємо за кордоном, знаємо, як побудовані правові системи в різних державах, який там рівень правової культури, як функціонують судові системи. До цього нині демократичні країни йшли впродовж багатьох десятиліть, а не «одним махом». Те, що нам пропонують американці, це все одно, якби з 1 січня 2013 року запровадити в США колгоспи. Процес адаптації до нового Кримінального процесуального кодексу можна порівняти з переведенням країни з правостороннього руху на лівосторонній. Потрібно змінити психологію, провести колосальну роботу з кадрами, розробити програми підготовки й перепідготовки адвокатів, прокурорів, слідчих і суддів, які нині «зациклені» на обвинувальному підході, на тому, щоб знищити людину, позбавити її елементарних прав, не дати захищатися.

– Під час розгляду проекту кодексу в сесійній залі за пропозицією Голови Верховної Ради депутати ухвалили протокольне рішення привести текст документа у відповідність до Конституції України. Це дасть змогу вдосконалити норми кодексу?

– Урегулювати це питання згідно зі статтею 131 «Порядок усунення неузгодженостей та неточностей у прийнятому законі» Регламенту Верховної Ради неможливо. Це ж не помилки, а свідоме відхилення поправок, які покликані привести деякі положення проекту у відповідність до Конституції. Вважаю, їх потрібно або переголосувати (проводячи третє читання), або Президент має скористатися правом вето. Про які порушення йдеться? Наприклад, не відповідають Конституції норми про надання прокурорам повноважень здійснювати нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство в формі процесуального керівництва розслідуванням злочину. Також суперечить Основному Законові норма про висунення прокуратурою обвинувачення, бо за статтею 121 вона лише підтримує державне обвинувачення в суді.

Не визначено повноважень Верховного Суду (відповідно до положень статті 125 Конституції) як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції. Порядок звернення до нього лише після дозволу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ фактично унеможливлює перегляд Верховним Судом судового рішення в кримінальній справі.

Окрім того, згідно з текстом кодексу захисником може виступати лише адвокат, інформацію про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів. Разом із тим Конституцією гарантується право кожного обирати собі захисника. У відповідному роз'ясненні Конституційного Cуду чітко записано, що адвокатура – це лише один із, а не єдиний інститут захисту прав людей.

– Народний депутат Володимир Мойсик зареєстрував проект постанови про направлення КПК на офіційну антикорупційну експертизу Міністерству юстиції відповідно до Закону «Про засади запобігання і протидії корупції». Ви бачите в кодексі корупційні норми?

– Вважаю, таку перевірку потрібно здійснити якомога швидше. Зокрема, новим КПК запроваджується таке поняття, як «слідчий суддя», що обирається зі складу суддів місцевого суду. Саме він стоятиме першим на захисті прав людини. Від слідчого судді залежатиме її арешт, проведення обшуків, експертиз. Тобто суддя потенційно матиме величезну спокусу до отримання вигоди, а це не що інше, як потенційна корупція.

– Які ризики несе відсутність у кодексі формалізованої стадії початку кримінального провадження (проведення процесуальних дій без прийняття рішення про порушення кримінальної справи)? Ось серед позитивів, на переконання авторів, подвійне скорочення документообігу.

– Це надзвичайно серйозне питання. Передбачена в КПК формула, за якою всі заяви про злочини вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань і після цього починається кримінальне розслідування, неправильна. Дивіться: протягом 2011 року до органів внутрішніх справ надійшло близько 3,7 мільйона заяв громадян про скоєння злочинів. За результатами їх розгляду порушено 520 тисяч кримінальних справ, а щодо решти – в порушенні справи відмовлено через відсутність підстав. Нині в системі Міністерства внутрішніх справ працюють 14 тисяч слідчих, і для перевірки всіх заяв (оскільки відмови в перевірці бути не може й за всіма матеріалами потрібно починати кримінальне провадження) штат слідчих треба збільшити в 5–7 разів. Як це відбуватиметься на практиці, поки що незрозуміло. Система може не впоратися з напливом заяв про злочини. Чинним КПК надано право оскаржити порушення кримінальної справи, тоді як за новим кодексом процедури оскарження внесення заяви до Єдиного реєстру не передбачено. Це можна зробити лише щодо висунення обвинувачення.

– Чи вдасться забезпечити принцип змагальності рівних суб'єктів кримінального провадження? Деякі фахівці занепокоєні можливою інтеграцією судді, прокурора й слідчого в процес обвинувачення.

– Прокурор повністю керує слідством, особисто проводить оперативно-розшукові заходи, підписує обвинувальний висновок і йде до суду підтримувати державне обвинувачення, а потім ще й здійснює нагляд за дотриманням прав ув'язненого. Тут корупційних можливостей непочатий край. І ось такому прокуророві підпорядкований слідчий, який зобов'язаний виконувати всі його вказівки. Не виконає – слідчого згідно з нормою кодексу можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

Додайте до цього, що за новим Кримінальним процесуальним кодексом адвокат стає фактично підконтрольним владі, втрачає свою функцію захисника, адже (в разі чого) його може виключити з Єдиного реєстру адвокатів дисциплінарна комісія. На суддів накинуто ярмо у вигляді Вищої ради юстиції, а на адвокатів – цього реєстру.

– Серед прогресивних новел – норми про застосування альтернативних запобіжних заходів – застави чи домашнього арешту. Як вони реалізовуватимуться на практиці?

– Вважаю, що механізм застави також містить корупційні можливості, адже її розмір (від тисячі до 300 тисяч гривень) визначатиметься на розсуд судді. От він каже, приміром: «Ти мені даєш хабар 25 тисяч гривень, а я тобі пишу заставу в 5 тисяч. Якщо не погоджуєшся, напишу тобі заставу в розмірі 250 тисяч, і зі слідчого ізолятора ти не вийдеш».

[Зауважмо, що новим кодексом передбачено виключні випадки взяття під варту. Для порівняння: в 2011 році із загальної кількості (46 тисяч) подань про взяття під варту суди задовольнили 87 відсотків. Зокрема, не можна буде взяти під варту раніше не судиму особу, яку обвинувачують у скоєнні злочину невеликої чи середньої тяжкості, а також будь-яку особу, обвинувачену в злочині, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років. За інформацією Державного казначейства, з часу набрання чинності ще одним президентським Законом – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», який значно розширив можливості застосування альтернативних запобіжних заходів, на депозитні рахунки відповідних органів влади у вигляді застави надійшло понад 90 мільйонів гривень. – Ред.].

– Як ставитеся до скасування практики повернення справи на додаткове розслідування, а також скорочення строків розслідування?

– Позитивно. Але ви повинні зрозуміти просту річ: повернення справи на додаткове розслідування було дуже ефективним засобом боротьби з незаконними діями органів досудового слідства. Це коли за відсутності підстав для притягнення людини до відповідальності суди не виносили виправдувального вироку, а повертали справу на дорозслідування. Тепер вони просто «штампуватимуть» обвинувальні вироки.

Візьмімо інший аспект питання. Якщо ми скасували інститут повернення на додаткове розслідування, то чому ж у суду апеляційної та касаційної інстанцій є право повернути справу на новий судовий розгляд?

– Чи не найбільше критикували виписаний у кодексі cуд присяжних, котрі здійснюватимуть судове провадження за клопотанням особи, обвинуваченої у вчиненні злочинів, за які передбачено довічне позбавлення волі. Водночас така модель континентального типу існує в Німеччині (3 судді та 2 присяжні), Франції (3 судді і 9 присяжних), Греції (3 судді та 5 присяжних), Австрії (2 судді та 2 присяжні), Швеції (3 або 4 судді та 2 або 3 присяжні).

– Та який суд присяжних?! Це звичайний інститут народних засідателів, які аж ніяк не впливатимуть на судові рішення. Суд присяжних має визнати лише одне: винна чи невинна людина. А все інше – робота професійного судді.

– Якою бачите практику застосування угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання вини, яка затверджується судом і має сприяти розкриттю злочинів?

– Тут є серйозна проблема. Раніше як діяли? Били людину до посиніння, доки не зізнається. За сталінського режиму небажання зізнатися в злочині означало недоопрацювання слідства. Зараз також людей «молотять» щосили, аби підписали якісь свідчення. Так простіше працювати, бо потім цей папірець можна показати іншим: мовляв, він уже це визнав, давай і ти зізнавайся. Що буде нині? А нині вже не треба вибивати свідчення, а треба людину «молотити», доки вона зголоситься за гроші підписати цю угоду про примирення. Це також колосальні корупційні можливості. Як член Національного антикорупційного комітету, я маю сказати про це публічно!

– Чи достатньо шести місяців для набрання чинності новим КПК, як це передбачено Перехідними положеннями? Наскільки до практичного застосування кодексу готова нинішня правоохоронна система й чи виконає комітет рекомендації Консультативної ради з питань місцевого самоврядування провести виїзні засідання для роз'яснення застосування положень Кримінального процесуального кодексу?

– Гадаю, перше питання слід адресувати тим, хто голосував за прийняття кодексу. Так само запитати про фінансовий аспект впровадження КПК. [У пояснювальній записці сказано, що на обладнання всіх слідчих ізоляторів системою відеоконференції та кімнат для її проведення потрібно близько 17,5 мільйона гривень, які пропонується компенсувати за рахунок економії бюджетних коштів, що витрачаються на доставку осіб до судів. У 2011 році сума таких витрат становила майже 20 мільйонів гривень. Електронні засоби контролю для застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту пропонується придбати за рахунок економії коштів на утримання осіб у слідчих ізоляторах (торік на це було виділено 85,3 мільйона гривень). Видатки на обладнання органів досудового розслідування та судів відповідними технічними засобами становитимуть близько 200 мільйонів гривень. – Ред.].

Усі рекомендації Консультативної ради комітет, безперечно, виконає. Але ми поки що самі не знаємо, як працюватиме цей кодекс. Ми не уявляємо, як за півроку можна змінити психологію людей, правову систему, сформовану протягом багатьох десятиліть. Потрібно ж повністю змінити програми в навчальних закладах. Потрібно, щоб з'явилися фахівці, які зможуть готувати спеціалістів до роботи в нових реаліях.

Із прийняттям КПК півмільйона правоохоронців муситимуть спочатку вивчити його, а потім перевчитися працювати по-новому. Але як вони можуть стати високопрофесійними, отримуючи півтори тисячі гривень зарплатні й живучи в гуртожитку? Це колосальна проблема. А ми за три дні прийняли кодекс невідомо якої якості й сподіваємося, що він дасть результат для українського суспільства.

Найкращу оцінку цього КПК можна було б отримати, поставивши ваші запитання не мені, а людям, які перебувають у слідчих ізоляторах в очікуванні вироків. У повсякденному житті вони безправні, принижені, розтоптані, не мають елементарних можливостей захищати свої права та свободи.

Малоймовірно, що за півроку до набрання кодексом чинності ми матимемо можливість оперативно виправити недоліки, адже під час виборчої кампанії народним депутатам буде не до КПК. Переконаний, що новий склад Верховної Ради зупинить дію цього Кримінального процесуального кодексу, бо документ потребує істотного доопрацювання. Ми повинні максимально сприяти тому, щоб процесуальне законодавство країни відповідало європейським і світовим стандартам. Але при цьому слід врахувати вітчизняні реалії.

– За якими показниками ви оцінюватимете ефективність кодексу? Наприклад, за збільшенням виправдувальних вироків чи зменшенням кількості ув’язнених? На комітетських слуханнях лунала думка, що новий КПК працюватиме лише в тому разі, якщо ті, хто його застосовуватиме, «не матимуть переляку перед статистикою, начальниками, можливістю винесення виправдовувального вироку».

– Єдиний критерій ефективності – це оцінка громадян. Коли люди відчують, що кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права, законності, рівності учасників провадження, забезпечення принципу змагальності. На жаль, цього не станеться. Не тому, що кодекс поганий, а тому, що його ніхто не збирається виконувати. Переконаний: практика правозастосування нового Кримінального процесуального кодексу підтвердить мої слова, бо маю досвід. Я тридцять років займаюся правоохоронною діяльністю, працював адвокатом, керівником адвокатського об'єднання, прокурором, знаю ці питання не на теоретичному, а на практичному рівні.  

Розмову вів Олексій СИЩУК.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня

Франція незабаром поставить Україні 78 САУ Caesar – міністр Вчора, 27 березня

У Чехії кажуть, що в межах її ініціативи Україна потенційно може отримати 1,5 млн снарядів Вчора, 27 березня

У Литві призначили нового міністра оборони 26 березня