передплата Українською | In English

№13, липень 2006

Нами правлять закони, а не якісь конкретні особи?Нами правлять закони, а не якісь конкретні особи?

Поділитися:

Цінність Конституції полягає насамперед у тому, що вона встановлює певні параметри нашої поведінки, в яких ми є вільними, оскільки нами правлять закони, а не якісь окремі особи.

16 липня 1990 року Верховна Рада України ухвалила Декларацію про державний суверенітет України

Бути суверенним – це super
Слово «суверенітет» походить від латинського super – над, зверху. Український народ проголосив себе сувереном – зверхником. Це привілей, який радше є обов'язком, якого не уникнути, не перекласти на варяга, від нього не сховатися на хутірцеві. Зверхник не належить собі. Тільки він може сказати: держава – це я. Суверенітет втрачається разом із гідністю.
Прийняття декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності, соборності українського народу та його земель. У ній визначено найпринциповіші позиції, які орієнтували народ на створення самостійної правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Спираючись на декларацію, 24 серпня 1991 року було прийнято Акт про проголошення незалежності України.
Декларацією підтверджено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу й судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, гарантії екологічної безпеки та культурного розвитку. Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, що не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів. І це потрібно пам'ятати нині, коли ведуться дискусії про рівень співпраці з НАТО.
Як і Конституція Пилипа Орлика та Четвертий Універсал Центральної Ради, декларація стала актом, який засвідчив ступінь політичного розвитку. Однак її особливість у спрямованості в майбутнє. Політико-правові акти, укладені в 1710 і 1918 роках, виявились обірваними шляхами. Декларації могла б судитись інша доля. Однак у преамбулі Конституції її не згадано як одну з основ, хоч у самому акті зазначається: «Декларація є основою для нової Конституції, законів України». Причиною стало речення з прикінцевих положень: «Декларації використовуються для укладання Союзного договору». Кон'юнктурна довага потягла весь акт на дно.
Найгостріша проблема сьогодення – становище української мови – може розв'язуватися на принципах, проголошених ще у 1990 році. П. 2, ч. 8 декларації зазначає: «Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя». За 15 років існування Українська держава не виконала цього завдання. Узаконення панівного становища російської фактично є нехтуванням цінностями, які зумовили утвердження суверенітету. Чи потрібен суверенітет зросійщеній Україні? Чи підтримала б теперішня Верховна Рада це положення декларації?
Декларація стала фундаментом державності. Будуючи Україну, залишаймося на ньому. І все буде super!

Родіон ГРАБОВИЧ.
Ця думка великого французького мислителя-енциклопедиста, письменника, поета й музикознавця Жан-Жака Руссо практично стала провідною на науково-практичному семінарі «Історія конституційного процесу, становлення конституційного права України», що відбувся в Інституті законодавства Верховної Ради з нагоди десятиріччя Основного Закону нашої держави.

Нагадав постулат Руссо і досвід Франції у змінах Конституції саме задля реалізації принципів демократії представник Президента України в Конституційному Суді, колишній перший заступник Голови цієї інституції, доктор юридичних наук, професор Володимир Шаповал. Однак ті зміни, що їх зазнала Конституція України в результаті реформи, такими не є, більше того, вони – передчасні, зазначив він.

Якби зміни до Основного Закону готувалися за участю фахівців, а прийняття документа не було таким заполітизованим, «багатьох екзотичних сюжетів удалося б уникнути». Натомість нині, враховуючи помилки, закладені в законі, приречена жити вся держава – так загалом Володимир Шаповал окреслив сучасний стан конституційного регулювання в Україні, його проблеми та перспективи.

Своє бачення історичних паралелей виклав директор Інституту законодавства Верховної Ради, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко. На його думку, концепція Конституції від листопада 1990 року – це «єдина концепція, яка писалася саме вченими без політичного замовлення. Вона була дуже професійна, бо в її створенні брали участь такі провідні вчені, як покійний нині перший Голова Конституційного Суду України професор Юзьков, нині активно діючі вчені Василенко, Козюбра, Мартиненко, Шаповал, а ми тоді, як молоді представники юридичної служби Апарату Верховної Ради, забезпечували цю діяльність. І шкода, що той проект так і не реалізували. А його проблема полягала в тому, що він був суто науковий. Далі був тривалий і тернистий шлях». А паралелі? Згадав Олександр Любимович і слова Грушевського про політичний нарцисизм, і про міфологізацію Конституції Пилипа Орлика…

Дискусію вчених викликав виступ завідувача кафедри муніципального права Академії муніципального управління, голови Товариства конституційного права, професора Володимира Кампо на тему «Становлення новодемократичного конституціоналізму в Україні: проблеми теорії і практики».

Попри критичні зауваження до змін, що набрали чинності з 1 січня 2006 року, лунали думки про необхідність продовження шляху реформ, особливо стосовно розв'язання проблем розвитку місцевого самоврядування. Цьому присвятив виступ академік Василь Борденюк, керівник Науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

Про невідворотність конституційного реформування йшлося у виступі головного консультанта Інституту законодавства Верховної Ради, кандидата юридичних наук Ренольда Давидова. Причому зміни відбуватимуться, на думку промовця, не лише з міркувань політичної доцільності, а передусім з юридичних вимог.

«Шануйте Кримінальний кодекс, і все буде гаразд», – навів слова відомого героя і згадав навіть про творчість Володимира Висоцького на тему Кримінального кодексу академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук Володимир Тихий. Його виступ було присвячено проблематиці захисту конституційних норм у Кримінальному кодексі України:

– Здобуток Конституції – це визнання, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Це базовий принцип, покладений в основу Кримінального кодексу України, ухвалений на розвиток положень Основного Закону. Кодекс захищає конституційні цінності від злочинних посягань, служить запобіганню злочинам. Тож його норми слід тлумачити й застосовувати, суворо дотримуючись Конституції. У разі невизначеності в питанні про відповідність їй застосованого закону або закону, котрий підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу чи за власною ініціативою зупиняє розгляд справи й звертається із вмотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України. А вже він, керуючись статтею 150 Основного Закону, може порушити перед Конституційним Судом питання про відповідність певного закону Конституції України.

Замість резюме
Що ж, великий мислитель Жан-Жак Руссо тут цілком правий. У цьому на практиці переконують вітчизняні досвідчені вчені й утілюватимуть у майбутньому їхні колеги, котрі підвищували свою кваліфікацію з курсу «Законодавча діяльність» і одержали в Інституті законодавства відповідні сертифікати. Щоб таки справді нами правили закони…

Автор: Галина ГАЛИНА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата