передплата Українською | In English

№13, липень 2006

Експерти – про «газовий чинник», а «маленькі українці» – про ціновий зашморг

Поділитися:

Коли чуємо дедалі нові оцінки та прогнози, обіцянки й реляції з «газового фронту», не полишає відчуття, що ми щось пропустили, не почули і через те не все розуміємо, врешті, не знаємо, чого реально чекати завтра.

Хто серед нас багатий

Було оголошено, що ті, хто витрачає на свої потреби понад 550 кубометрів газу, відтепер сплачуватимуть по 960 гривень за тисячу кубів. Тариф для тих, хто використовує від 350 до 550 кубометрів, – 510 гривень. І, нарешті, ті споживачі, хто за місяць витрачає менш як 350 кубів, платитимуть за «старою» ціною (тобто першотравневою – по 22 копійки за кубометр за наявності лічильника і по 24 – за його відсутності).

А через 60 днів

З 1 липня ціну на газ для населення збільшено на 85%. Нагадаємо, з 1 травня вона вже зросла на 25%.
За наявності лічильника вартість 1 тис. кубометрів газу – 407 грн., за відсутності – 444 грн.
Також із 1 липня підвищено на 80% граничний рівень оптової ціни на газ для підприємств – постачальників газу населенню: з 231 до 414 грн. за 1 тис. кубометрів.Та чи платитимуть?
Нині, за офіційними даними, 58 відсотків населення мають доходи на одного члена сім'ї нижчі за прожитковий мінімум (він становить 475, 16 гривні), а бідними визнано 28,7 відсотка всіх жителів України. У 2,8 млн. працюючих заробітна плата не сягає прожиткового мінімуму. Чи не свідчить усе це, що більшість населення не готові до нових тарифів? Загальна заборгованість і за старих становить 6,5 млрд. гривень, з них 2,6 – за електроенергію.

Туркменбаші диктує ціну

Заборгованість України перед Туркменистаном у сумі 64 млн. доларів за поставлений до 2006 року природний газ буде погашено до вересня-жовтня трубами великого діаметра та іншим устаткуванням.
Туркменистан запропонував нашій державі газ по 100 доларів за тис. кубометрів. Позиція України: закупити 10–11 млрд. кубометрів за ціною 60 дол. за тис. кубометрів відповідно до міжурядового контракту, підписаного в грудні 2005 року (у 2006-му передбачалася поставка 40 млрд. кубометрів за такою ціною), а в 2007 році продовжити переговори щодо обсягів поставок газу та його ціни.
Шумовиння

Враження таке, що причетні до газової проблеми посадовці проштудіювали праці Норберта Вінера і тепер залюбки працюють із тим, що він називав «шумами». Якщо ж спробувати вичленити з того потоку інформацію, то її умовні біти таки б'ють по голові незагартованих. Гарячіші з них (з нас...), зокрема й ті, хто мерз на Майдані, обурюються: «Вони ж обіцяли!»

І продовжують обіцяти. Ще 19 квітня О. Івченко, тодішній голова НАК «Нафтогаз», оптимістично запевняв: «Газ буде по 95 доларів у цьому році і в наступному також буде 95». І глава уряду Ю. Єхануров 20 травня заспокоював співвітчизників: «Я сподіваюся, що нам удасться втримати ціну на газ на нинішньому рівні до кінця року». Між їхніми словами – місяць, упродовж якого лунали й інші: «Є угода, за якою закупівельна ціна на газ для України на кордоні з Росією встановлена на 5 років – 95 доларів за тисячу кубометрів» (В. Ющенко, 11 травня). І це вже тоді, коли Москва не крилася зі своїми намірами знехтувати й цією угодою – підняти з 1 липня ціну до 130 доларів за тисячу кубів.

Те, що з боку Росії це були не пусті слова, засвідчила й конференція «Енергетичний діалог Росія – ЄС», яка відбулася в Берліні. Ще жевріла надія на підписання Європейської хартії, за якою Україна, забезпечуючи безперебійний транзит газу, отримувала б його навіть у разі наших несвоєчасних проплат. Але заступник голови правління «Газпрому» О. Медведєв залишився непоступливим: замість автографа під хартією запропонував європейцям підписати такий собі «рамковий документ, що створить нові гарантії енергетичної безпеки Європи» і, зрозуміло, не передбачатиме жодних поступок для країн-транзитерів. А щоб європейці, бува, не стали в позу, представник «Газпрому» багатозначно натякнув: «Варто знати, чи готова Європа закуповувати додаткові обсяги російського газу, якщо ж ні, то «Газпром» розвиватиме нові ринки – США і Південно-Східної Азії».

Це можна було сприйняти по-різному. Адже за згадкою про США відчувалося прагнення зіграти на притлумлених, але все ще наявних суперечностях між цією країною та її європейськими друзями-суперниками, та й практичні результати від успішних перемовин між Росією та Китаєм щодо постачання газу є перспективою не найближчого року. Одначе європейці, здається, сприйняли слова російського представника саме так, як він і розраховував. Тож коли надвечір 25 травня Україні було вже офіційно – без усяких узгоджень, в односторонньому порядку – заявлено, що ціна для неї за газ з 1 липня становитиме 130 доларів за тисячу кубометрів, вони вирішили за краще перемовчати. Єдине, що можна було почути: самі, мовляв, винні – у вас із росіянами непрозорі схеми.

Стало зрозуміло, що радісні заяви наших урядовців про те, нібито Україна на початку року виграла на Заході свою інформаційну війну з російським «Газпромом» (до того ж «без жодних наших зусиль»), були щонайменше передчасні. Це – перше. Друге – що непрозорість, пов'язана з «РосУкрЕнерго», даватиметься нам узнаки ще не раз. І третє: стало очевидно, що вдруге піднята ціна не буде остаточною. А невідомим залишається те, чи робить щось (і що) наш уряд для погамування апетитів російської сторони (для якої і 230 доларів можуть виявитися ціною заниженою), а також для пом'якшення цінового шоку для вітчизняного виробника й населення. Причім невідомість тут є наслідком не так браку інформації, як, знову ж таки, її суперечливості і, сказати б, дозованості – і часової, і адресної.


Розминка з прискоренням

Про деякі факти і плани суспільство загалом і нефаворні виробники закрема дізнаються набагато пізніше, аніж наближені до влади. А те, наприклад, що Національна комісія з регулювання енергетики (НКРЕ) свої графіки підвищення тарифів на електрику й газ для населення подала на розгляд Кабміну ще 6 квітня, взагалі намагалися від людей приховати... Чому? Про це далі, але невже не зрозуміло, що така практика здатна розвіяти навіть ті крихти довіри, які ще залишаються в них до виконавчої влади?

Згадаймо: 25 травня відбулася всеукраїнська акція протесту «Приходь на Майдан, не залишайся байдужим!», яку провела Федерація профспілок України. Як зазвичай діють уряди в демократичних країнах напередодні таких виступів? Намагаються пояснити причини й логіку своїх дій, «збити» масовість. А наш в.о. прем'єра напередодні аж ніби заохочувально каже, що підвищення на 25 відсотків – це тільки (слово яке!) «розминка». Каже, в принципі, правду, бо після березневої ухвали «Про роздрібні ціни на газ природний, що використовується для потреб населення» урядовою постановою «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29 квітня визнано необхідність і передбачено часові й цінові рамки для наближення граничного рівня цін до економічно обґрунтованого – вже до кінця 2006 року. Для НКРЕ це навіть більше, аніж вона сподівалася, – у поданому нею графіку планувалося вийти на економічно обґрунтовані ціни до 2008 року, до того ж робити це поступово, підвищуючи їх раз на півроку. А тут уряд після деякого зволікання вирішив скоротити перехідний період до дев'яти місяців, примушуючи населення пробігти дистанцію 75-відсоткового подорожчання майже вдвічі швидше.

У січні Ю. Єхануров, а за ним і міністр І. Плачков, і вже згаданий (після відставки, щоправда, майже не згадуваний) О. Івченко ледь не божилися, що населення не постраждає, що ціни на газ для нього залишаться незмінними, бо ж і газ той інший – власного видобутку. Повірили... Звиклі до пустих обіцянок, не надто обурилися й 25-відсотковим підвищенням, запланованим з 1 травня, але ще 85? І вже з 1 липня?

Травнева акція може виявитися не останньою, будуть нові. І чи ж удасться зупинити їх черговими обіцянками? А поки що уряд знову обіцяє, цього разу – «оптимізувати тарифи на енергоносії».

31 травня, відкриваючи засідання Кабміну, Ю. Єхануров наголосив: тарифи на газ для населення треба диференціювати. Уряд не повинен дотувати геть усіх споживачів, включно з тими заможними, у кого по кілька квартир чи хто обігріває свої розкішні двоповерхові котеджі. Керівник уряду заявив: «Це те, про що не раз говорив Президент України: багаті повинні поділитися з бідними. Час уже починати». Взагалі В. Ющенко, тоді ще кандидат у Президенти, казав не тільки про це, але гаразд – становище з енергоносіями для України таке, що можна почати й із тарифів. Тільки як?

Обговорення тарифної політики органів місцевого самоврядування в житлово-комунальній сфері відбулося на міжрегіональній нараді, в якій взяли участь 35 із 50 міських голів міст, населення яких перевищує 100 тисяч мешканців.

Вони наголошували, що нині в більшості міст ще не укладено нові угоди на забезпечення підприємств енергоносіями, а газ уже надходить за новими цінами.

Міський голова Запоріжжя
Євген КАРТАШОВ:

– Перед тим, як піднімати тарифи, слід насамперед забезпечити прозорість формування цін на енергоносії, відійти від «ручного керування», брати за основу тільки розрахунки фахівців. Область, на території якої розташована найбільша АЕС і ціни на її продукцію залишаються незмінними, не може дозволити собі просто так збільшувати тарифи на енергоносії: населення такі зміни не зрозуміє.

Міський голова Донецька
Олександр ЛУК'ЯНЧЕНКО:

– Чому планується піднімати ціни на електроенергію саме зараз, коли, скажімо, атомна енергетика працює в нормальному режимі, а підприємства з виробництва теплової енергії завантажені роботою лише на 28–35 відсотків? Більше того, енергетики з невідомих причин не забирають нині вугілля в необхідних обсягах з підприємств вітчизняної гірничодобувної галузі.

Міський голова Харкова
Михайло ДОБКІН:

– Центральна влада прагне повністю перекласти розв'язання найскладніших загальнодержавних проблем на плечі органів місцевого самоврядування. Слід чесно й професійно обстоювати свої права та вимоги на всіх рівнях. Комунальне господарство міст зношене в середньому на 70 відсотків, і грошей на його ремонт у місцевих бюджетах практично немає. А попереду опалювальний сезон. Розрахунки ж свідчать, що майже 80-відсоткове подорожчання енергоносіїв призведе до того, що утримання однокімнатної квартири коштуватиме її мешканцям у середньому 120, двокімнатної – 244, а трикімнатної – 330 гривень на місяць.

Міський голова Львова
Андрій САДОВИЙ:

– Центральна влада нині робить багато такого, щоб опозиція на місцях мала реальні козирі проти роботи нинішніх органів самоврядування в житлово-комунальній сфері.

Щоб посилити взаємодію органів місцевого самоврядування та центральної влади у сфері житлово-комунального господарства, учасники наради вирішили вже найближчим часом створити координаційну раду з енергетичних питань при Асоціації міст і громад України.

Асоціація міст і громад 9 червня направила Президентові України В. Ющенкові, в.о. Прем'єр-міністра Ю. Єханурову, голові НКРЕ В. Кальченку звернення, в якому пояснює неможливість підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Через дефіцит у бюджетах багатотисячних міст угоди на забезпечення гарячим водопостачанням не укладаються, є й інші загрозливі проблеми. На думку членів асоціації, кризова ситуація з цінами на енергоносії зумовлена тим, про що дедалі голосніше кажуть у суспільстві, а саме «існуванням непрозорих схем їх постачання як усередині України, так і ззовні; ці схеми спрямовані на отримання надприбутків посередниками, а фінансовий тягар перекладається на населення та підприємства теплокомуненерго». Пообіцявши, зі свого боку, зробити все від них залежне для підготовки міст до наступного опалювального сезону і провести технічний та фінансовий аудит комунальних підприємств, автори звернення водночас зажадали від центральної влади вжиття низки заходів, аж до термінового скликання РНБО. Якщо ж діалог із владою не відбудеться, асоціація повідомила, що проведе масові акції протесту проти підвищення цін на житлово-комунальні послуги.

Невідомо, коли це звернення з Дніпропетровська, де відбувалася нарада, потрапило (і чи потрапило?) на стіл Президента, але вже через кілька днів 2 мільйони жителів обласного центру й ще кількох міст Дніпропетровщини залишилися без водопостачання. Через борги. І хоч місцевий суд такі відключення заборонив і водопостачання було відновлено, в людей могло скластися враження, що то і є відповідь влади... Прикро, бо таких збігів слід було б уникати.

Ціна туркменського природного газу на російсько-українському кордоні (у доларах США за 1000 куб.):
2005 рік – 70,4; 2006 рік (1 півріччя) – 95,0;
2 півріччя 2006 року – 105,0 (виходячи з укладених угод із Туркменистаном).
Ціна газу на туркменсько-узбецькому кордоні
(у доларах США за 1000 куб.):
2005 рік – 44,0; 1 півріччя 2006 року -– 50,0;
2 півріччя 2006 року – 60,0.
Ціна російського природного газу:
2005 рік (в рахунок плати за транзит) – 50,0;
2006 рік (базова ціна) – 230,0.
Ставка плати за транзит природного газу територією України (у доларах США за 1000 м куб. на 100 км): 2005 рік – 1,09; 2006 рік – 1,6.
Ставка за транзит газу територією Російської Федерації для компанії «РосУкрЕнерго» – 0,9 (у доларах США за 1000 м куб. на 100 км).
А 15 червня на черговому засіданні Кабміну Ю. Єхануров розкритикував Мінпаливенерго за відсутність жорсткої державної політики й рішучих заходів щодо погашення торішніх боргів за енергоносії. Якщо конкретно, то із загальної суми боргу, яка становить 10,5 мільярда гривень, за останні чотири місяці погашено менше 100 мільйонів. У травні уряд затвердив порядок перерахування місцевим бюджетам відповідних субвенцій, але, виявляється, робота з проведення розрахунків почалася лише недавно, тобто 14 червня. За подібне в нас не відповідають, а ось щодо боржників було сказано чітко: вживати всіх заходів, аж до відключення неплатників. Мінфін і Держказначейство мають координувати роботу, а Мінпаливенерго разом з іншими центральними органами виконавчої влади – прискорити опрацювання пропозицій щодо законодавчого забезпечення процесу стовідсоткової попередньої оплати за природний газ.

Це добре, що уряд озирається на закон, що профільні міністерства разом із Мінекономіки, Мінфіном і Мін'юстом уже найближчим часом подадуть на розгляд Кабміну проект закону про впорядкування системи надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг (адже сьогодні це право закріплене 25 законодавчими актами, до того ж у десяти з них відповідні норми не визначені). Зрозуміло й те, що уряду конче та негайно потрібні «живі» гроші від споживачів природного газу й електроенергії, але чи вдасться в такому поспіху забезпечити справедливу оптимізацію тарифів на енергоносії через обіцяну диференціацію?

Справедливу – це не лише диференційовану, а й адекватну соціально-економічним реаліям. У травні Держкомстат повідомив: найістотніше подорожчали овочі (6,9 відсотка), фрукти (4,9), подорожчав і хліб, хлібобулочні вироби, на 4,1 відсотка зросли ціни на пально-мастильні матеріали, а в групі послуг – електроенергія, газ, тепло й вода (на 8,4 відсотка). Це, зазначимо, ще до нових тарифів... Сьогодні уряд прогнозує, що за субсидіями звернуться 1 мільйон 884 тисячі сімей (торік їх вистояли з валідолом у жеківських чергах трохи більше мільйона громадян), але якщо крива цін поповзе вгору швидше? І не обов'язково, до речі, через «газовий чинник».

У деяких високих кабінетах останніми тижнями запанував оптимізм, у пресі з'являються переможні реляції: всупереч «газовому пригніченню» економіка після зимового стресу продовжує відновлювати сили, ВВП у травні зріс на 8,5 відсотка, а від початку року – на 4, тобто песимістичний прогноз Мінекономіки (2,8) уже перевищено. Добре, якщо зі статистикою в нас усе гаразд (хоч дехто, наприклад, сумнівається, чи й справді вже 70 відсотків помешкань мають газові лічильники), але, зізнаюся, якось незручно перечитувати грайливу фразу такого авторитетного фахівця, як Валерій Литвицький, про «післявиборне повернення схильності виробників до інвестування, а споживачів – до купівлі товарів і послуг». Люди й торік, коли виборів не було, їли хліб і купували газ, воду, тепло та світло, щоправда, за іншими цінами, тож сьогодні їх цікавлять не так макроекономічні показники, як те, чи буде бодай частково компенсовано стрімке зростання тарифів та цін. І в який спосіб та, що вкрай важливо, коли? Адже цю рутинно-марудну роботу потрібно було починати завчасу, а почавши – не обмежуватися імпульсивними півзаходами.

Скептики кажуть: якщо все зведеться до розподілу на тих, у кого є лічильники, і тих, кому їх лише обіцяють встановити, то про гасло «багаті поділяться з бідними» можна забути, актуальним буде «бідні поділяться з бідними».

Автор: Оксана ГРЕЧАНЮК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата