«Публіцистику, мисливство й більярд довелося на певний час відкласти. Повернуся до цих захоплень, коли відчую моральне право на це»,

– каже тричі депутат і двічі Голова парламенту Автономної Республіки Крим Анатолій Гриценко

Спекотне кримське літо розпочалося для політикуму півострова та самого Анатолія Гриценка гарячими подіями на всіх «фронтах»: формування коаліції Партії регіонів із депутатами від партії «Союз», Компартії, блоку «Народна опозиція» Наталії Вітренко та блоку «Не Так!»; конфлікт із представником Президента в Криму Геннадієм Москалем, котрий пообіцяв освіжити кримінальні справи деяких депутатів; акції протесту проти навчань «Сі Бриз-2006»; нескінченні бої за кримську землю…
Позиції Голови Верховної Ради АРК Анатолія Гриценка такі.

Підкорити амбіції

Кожен депутат, як учасник коаліції, має підкорити свої власні амбіції інтересам депутатської більшості. Адже демократія – це насамперед відповідальність депутатів перед виборцями. І кримчани повірять інституту демократії тільки за умови, якщо ми дотримуватимемося такого принципу, ухвалюватимемо рішення, спрямовані на збереження на півострові громадянського миру та злагоди.

Якщо Президент України поважає вибір кримчан, роль його постійного представника в АРК важлива передусім з погляду миротворчих функцій останнього, особливо тоді, коли виникає гостра політична ситуація. Прикладом можуть слугувати події, пов'язані з організацією навчань «Сі Бриз-2006»: громадянського протистояння, шкоди міжнародному іміджеві України можна було уникнути, якби центральну владу вчасно поінформували про глибинні процеси, котрі відбуваються в регіоні. Тоді було б неважко спрогнозувати, чим може завершитися спроба підготовки до навчань без розгляду проблеми на сесії Верховної Ради України.


Політкапризам покласти край

мають не тільки депутати кримського парламенту, а й центральна влада з огляду на те, що таки триває конституційна реформа. Ми – регіони, влада самоврядних громад і центральна влада мають перевести відносини з емоційної площини у площину конституційних повноважень. Відверта розмова з цього питання відбулася з Президентом України Віктором Ющенком, у якій ми дійшли спільного висновку: співпраця повинна будуватися на принципах конституцій України та автономії, на принципах довір'я, поваги й взаєморозуміння. Тільки так ми зможемо доповнити зусилля одне одного у просуванні країни і держави загалом до благополуччя і процвітання на благо багатонаціонального народу України.


Створити баланс інтересів держави і територіальних громад

На півострові такий баланс гостро необхідний у питанні землекористування. Земля – це загальнонаціональне багатство. Поки вона не стала предметом прозорої купівлі-продажу, знаходяться охочі ловити рибку в каламутній воді. І не важливо, чи це кримські татари, чи представники будь-якої іншої національності. На загальнонаціональному рівні треба створити добре продуману систему земельного законодавства, щоб надалі ні в кого не виникало бажання самовільно захоплювати землю. Переконаний, що в Криму можна усунути причини нинішньої хвилі самозахоплень землі. Для цього потрібна лише відповідна політична воля з боку чиновників усіх рівнів і з боку організаторів самозахоплень. Я таку волю маю. Однак без підтримки законодавців, виконавчих органів центральної влади земельне питання залишатиметься потужним детонатором конфліктів. Уникнути їх важливо для всієї країни. Держава гостро потребує нових управлінських рішень, що можуть забезпечити розв'язання всього комплексу проблем і суперечностей.

Сподіваюся, це під силу новобранцям влади. Здобути обіцяне перед виборами – це, здається, одна амбіція, котру не слід притлумлювати. Щоб було моральне право називатися й бути владою.

Автор: Василь ВІКТОРОВ