Нова правова концепція безкорупційного якісного набору студентів, що гарантує високу мотивацію в шкільному й університетському навчанні

Можливості та рівень економіки, розвиток держави, її справжня міць і багатство – у людях, котрі повною мірою розвинули свої генетичні задатки, реалізували талант і трудовий потенціал, що відповідає природній меті людства. Тому неможливо переоцінити значення максимальної мотивації у здобутті знань і якісного набору студентів до вищих навчальних закладів України.

Чинний порядок набору студентів до вузів шляхом вступних іспитів є занадто громіздким, затратним, стресовим для абітурієнтів та їхніх батьків. Він до того ж не гарантує відбору найталановитіших і найпрацелюбніших випускників шкіл, не стимулює школярів до повсякденного й наполегливого навчання. Навіщо учневі щоденно старанно трудитися протягом усього шкільного періоду, коли можна постійно байдикувати?! А під час випускного року за допомогою недешевих репетиторів «нахапатися» поверхових знань з декількох предметів і на цій базі добре скласти шкільні випускні та вступні іспити до вищого навчального закладу.

Як свідчать закони діалектики, принципи психології та педагогіки, теорія і практика оцінювання людей, молодь, котра байдикувала в школі й потрапила до ВНЗ указаними шляхами, продовжуватиме байдикувати і там [1]. Грамотними фахівцями, наполегливими працівниками такі молоді люди, як правило, не стають і стати в більшості випадків не можуть через нездатність до щоденної напруженої праці та відсутності належної трудової мотивації, а інколи – з причини низького генетичного потенціалу.

Саме тому, наприклад, у Німеччині таких дітей відсіюють ще після закінчення початкової школи. Їх не допускають до навчання в гімназії, а в подальшому – і в університеті [2].

Створення Центру оцінювання якості освіти (тестування учнів) суміщає випускні шкільні й університетські вступні іспити (це – позитив), але не може усунути їхніх органічних недоліків: хабарництва, стресів на іспитах, а головне – відсутності постійної потужної мотивації до щоденної праці протягом усіх шкільних років. До того ж цей проект потребує великих коштів. Чималі й трудові затрати: тестування в Україні здійснюють майже 200 тисяч педагогів.

Кардинальним розв'язанням проблеми в наш час розвинених інформаційних технологій може стати використання поточних оцінок учня за всі роки його навчання у школі. Це буде найбільш некорупційний елемент мозаїчної картини набуття знань з усіх предметів, наполегливості та працелюбності учня. Це те, на чому базується Болонська система навчання у вищих навчальних закладах.

На нашу думку, тоді стануть непотрібними і шкільні іспити, і вступні до вузів. А відтак зникнуть пов'язані з ними стреси та хабарі, з’явиться потужна мотивація наполегливо боротися за кожну поточну оцінку від початку й до закінчення навчання.

Ясна річ, такий підхід до зміни засадничих ідей концепції випуску школярів та їхнього прийому до вузів без іспитів потребує деталізації. Але, поза сумнівом, реалізація нової концепції з’єднає розірвані нині ланки шкільної та вищої освіти в один безперервний, позитивно вмотивований і не стресовий для учнів процес. Сфера освіти очиститься від суб'єктивізму й хабарництва, зрівняються можливості дітей незалежно від їхнього соціального походження та сімейних статків.

Опоненти запропонованої концепції системи відбору абітурієнтів до ВНЗ аргументуватимуть її можливу неефективність і неприйнятність великою відмінністю у рівні знань і вагомості оцінок випускників звичайних і спеціалізованих, сільських і міських, а також так званих елітних шкіл тощо.

Різниця справді є: різний рівень учителів, шкільних програм, умов навчання тощо. Але діалектика, теорія і практика оцінювання людей [1], принципи й закономірності психології та педагогіки свідчать, що обдаровані діти, а  також ті, навчання котрих супроводжується потужними мотивувальними чинниками, у будь-якій школі, як правило, мають стабільно хороші поточні оцінки порівняно з іншими однокласниками. Відповідно до цього критерію і пропонуємо здійснювати відбір у студенти. Відмінності в рівні знань між випускниками різних шкіл в однакових університетських умовах навчання, як показує досвід, швидко нівелюються. Наприклад, за радянських часів, попри те, що сільські школи давали слабший рівень підготовки порівняно з міськими, вихідці з провінції з не меншим успіхом вступали до вузів. За рахунок більшої вмотивованості, наполегливості та працелюбності вони швидко зрівнювалися за успішністю у навчанні з іншими студентами, а пізніше – навіть випереджали їх і в кар'єрному зростанні. Незаперечний факт: більшість радянських фахівців і керівників – вихідці з села, яке є найчистішим генетичним джерелом  української культури й національної свідомості. За нинішніх умов здобуття освіти це джерело, на жаль, пересихає.

Запропоновану в статті нову концепцію набору студентів до ВНЗ, звичайно, необхідно впроваджувати через створення та апробацію відповідної правової бази. Її ефективність обов’язково підвищиться, якщо передбачити подальше навчання шкільних медалістів, інших талановитих дітей коштом держави.

Позитивний досвід Німеччини, де випускників гімназій без іспитів приймають у будь-який університет [2], засвідчує життєздатність запропонованої концепції. Тим паче що на відміну від німецького досвіду вона враховує поточні шкільні оцінки при вступі до вищого навчального закладу, що підвищить якість набору студентів і стимулюватиме дітей до постійної наполегливої праці у школі.

Джерела

1. Левитес Д. Б. Практика обучения: современные образовательные технологии. – М.: Институт практической психологии. – Воронеж: НПО МОДЭК, 1998. – С. 17.

2. Михайлова Н., Кипнис Д., Кипнис А. Школьное образование в Германии. – Режим доступа: http://lib.ru/ TEXTBOOKS/GERMAN/schule.txt

Автор: Марина БОЙКОВА