Повернути титул «житниці Європи»

Про реальність такої перспективи розмірковує заступник голови Черкаської облдержадміністрації Василь КОРНІЄНКО:

– Продовольче питання завжди було в переліку найголовніших. Не знімається воно з порядку денного й сьогодні, коли на світових ринках зернових культур склався дефіцит. У країнах ЄС зібрано цього року аж ніяк не рекордний урожай, а Росія заборонила експортувати своє зерно через необхідність задовольнити власні потреби. У світі вартість зерна зростає. Водночас збільшується попит на український хліб. Отож маємо унікальну можливість зміцнити власні лідерські позиції як основного постачальника зерна на світовому ринку.

– Василю Івановичу, а які результати мають хлібороби Черкащини? Чи вистачить зібраного, щоб забезпечити власні потреби і мати можливість експортувати зерно?

– Зерна в нас цьогоріч удосталь. Зібрано майже 900 тисяч тонн пшениці, із них продовольчої – 700 тисяч тонн. Для потреб хлібопечення в області потрібно близько 250 тисяч тонн, у тому числі для промислових хлібопекарень – 75 тисяч. Якщо відкинути зерно, закладене на насіння, це близько 130 тисяч тонн, то виходить, можемо спокійно експортувати майже 300 тисяч тонн збіжжя. А ще триває збирання кукурудзи, з урахуванням якої матимемо зерновий вал 2600–2700 тисяч тонн.

Тобто можемо зимувати цілком спокійно, знаючи про достатні запаси аж до врожаю наступного року, та ще й заробляти на експорті. Щоб зберігати вирощене, в області цілком досить елеваторів, потужності яких становлять 1 мільйон 400 тисяч тонн. Для експортування також створено необхідні можливості. Ціна, яка сьогодні встановилася, – 1540 гривень за тонну пшениці, цілком прийнятна для сільгоспвиробників. Одна тонна кукурудзи, а її плануємо одержати по 55 центнерів із гектара, нині коштує 1400 гривень, що також непогано. Тож виробники зможуть поповнити свої ресурси для подальшого розвитку й ефективного господарювання. Тим паче що держава вже виділила кошти для відшкодування сільськогосподарським виробникам відсотків за кредитами, яких банки надали близько 400 мільйонів гривень.

– Тільки за останні 2–3 тижні пшениці поставлено на експорт майже сто тисяч тонн, крім того, експортуємо й кукурудзу, ячмінь, соняшник, ріпак. Отож Черкащина активно сприяє поверненню Україні титулу «житниці Європи».

– Сподіваємося на це. Аграрний фонд активно закуповує збіжжя цьогорічного врожаю у сільгосппідприємств області. Це дасть змогу не тільки сприяти стабілізації цін, а й створити резерв продовольства. До речі, завдання закласти в державні ресурси 52 тисячі тонн зерна та 55 тисяч – у регіональні також неодмінно буде виконане.

– Я хочу заспокоїти мешканців насамперед Черкащини. І гречки, й картоплі, й цукру, й овочів в області цілком досить, щоб не панікувати. Для підвищення цін немає жодних підстав. Їх накручують ділки від торгівлі, з якими ми успішно боремося. Візьмімо, наприклад, цукор. Нинішнього сезону його виробляють шість заводів області. Два з них – Тальнівський і Цибулівський – вперше відновили роботу 2010 року. За прогнозами фахівців, маємо зібрати близько одного мільйона тонн цукрових буряків, із яких виробимо сто тисяч тонн цукру. Враховуючи, що споживаємо майже 72 тисячі тонн на рік, виробленого, як то кажуть, вистачить із головою. Отож дефіциту цукру, інших продуктів не очікується.

– Цілком із вами згоден. Тому фахівці та місцеві органи влади й працюють над збільшенням поголів’я великої рогатої худоби та свиней. Я недавно приїхав із відрядження на Донеччину, де є наочні приклади розв’язання схожих проблем. Нині ведемо переговори, щоб наступного року в одному з районів нашої області розмістити стотисячник з виробництва м’яса із замкнутим циклом, який передбачає випуск комбікормів, вирощування свиней, їх забій та реалізацію через мережу магазинів. Також у стадії переговорів будівництво ще одного молочного комплексу на тисячу голів. Адже вирощене зерно даватиме значно більшу віддачу, якщо ми його не просто реалізовуватимемо, а використовуватимемо на фураж.

До речі, хочу поінформувати читачів, що нинішнього року вже припинилося скорочення поголів’я великої рогатої худоби, навпаки, за нашими підрахунками, воно зросло вже на 20 тисяч одиниць, у тому числі поступово нарощується й молочне стадо. А зменшувалася кількість корів у населення через низькі закупівельні ціни на молоко. Нині ситуацію вдалося змінити: здавачі молока одержують за кожен літр від 2 гривень 50 копійок до 2.80. До заготівлі молока та іншої сільгосппродукції долучаться заготівельні кооперативи, активізувалися обласне та районні споживчі товариства.

Одне слово, перспективи в нас масштабні, але цілком реальні. Ось тільки сільгоспвиробникам та місцевим керівникам слід поставитися до розв’язання проблем, яких, хоч як прикро, на селі ще чимало, з усією відповідальністю.　

Вів розмову Владислав КИРЕЙ.