передплата Українською | In English

№12, червень 2006

Вісім дверейВісім дверей

2006-й – Рік дитини
1 червня – День захисту дітей


Чи пам'ятаєте ви, скільки сходинок треба здолати, щоб підійти до ліфта в себе вдома? Або скільки дверей відчинити, щоб потрапити на прийом до лікаря в районну поліклініку? Світлана Мельник знає ці цифри абсолютно точно. Вона мати дитини, хворої на дитячий церебральний параліч. Звичайна прогулянка надворі потребує ретельної підготовки й сил. Її дочці чотири роки, вивести дитину на вулицю можна тільки в колясці.
Кожен день ми йдемо на роботу, в магазини, спускаємось і підіймаємось ескалаторами… У столиці немає жодного місця, спеціально обладнаного для людей з обмеженими можливостями. Без сторонньої допомоги вони не можуть потрапити ні в кінотеатр, ні в крамницю. Метро перетворюється на місце, небезпечне для життя.

Світлана з дочкою приїжджає до Києва в центр реабілітації вже не вперше. Це унікальний заклад, де допомагають дітям з органічним ураженням нервової системи. Уся допомога безплатна. З дітьми займаються лікарі, масажисти, тренери, інші спеціалісти. «Краще ставитися до дітей неможливо, – каже Світлана. – Я бачу результати. Тетянка вже навчилася стояти». Курс триває від трьох до чотирьох тижнів. Увесь цей час мама з дочкою живуть у так званому «готелі». Це палата у шкірно-венерологічному диспансері для дорослих, розташованому по сусідству з центром. «Ну що ви! Ми щасливі, бо не маємо змоги орендувати житло і їздити сюди здалеку. А палату нам дають безплатно».

Справді, ближче поселити своїх пацієнтів центр не має змоги. В диспансері для приїжджих відведено крило. Тут є всього по одному: ванна кімната, туалет, електрична плитка та холодильник. На 10 палат-номерів. Розетки – в коридорі, тож персонал знає, що попри заборону мами користуються електричними чайниками і плитами. Всі ставляться з розумінням – мінімум умов для проживання компенсується максимумом уваги й допомоги з боку медиків.

Глобально держава начебто забезпечує необхідним і дітей, і матерів. Але… Щодня батьки, а це переважно матері, стикаються з десятками, здавалося б, дрібних незручностей, які перетворюють їхнє й без того нелегке життя на пекло. Відчинити двері, тримаючи на руках дитину й сумки з ліками, без яких не можна виходити з дому, підняти коляску на 4–5-й поверх у будівлі без ліфта, зайти в автобус чи тролейбус із коляскою… Перелік нескінченний.

Мабуть, гуманним і демократичним суспільство можна назвати тоді, коли людина в інвалідній колясці без сторонньої допомоги може потрапити в будь-яке потрібне їй місце. Бо держава подумала про всіх (!) своїх громадян.

Автор: Катерина БАЛАБУЄВА

Плакат - брат барикад

Останні новини

Росія не змогла забезпечити суттєве просування на Донеччині - розвідка Британії Сьогодні, 09 серпня

Пентагон оцінює загальні втрати РФ в Україні у 70-80 тисяч Сьогодні, 09 серпня

Ердоган має важелі, щоб стимулювати Путіна до виконання угод - посол Вчора, 08 серпня

Косово оголосило затриману напередодні пропагандистку РФ персоною нон грата 07 серпня

Зеленський попросив ЄС ввести санкції проти атомної галузі РФ за обстріли ЗАЕС 07 серпня

Косово затримало російську журналістку за підозрою у шпигунстві 07 серпня

Ердоган вважає, що "зернова угода" ствоює передумови для ширших перемовин України й Росії 06 серпня

Німецький міністр назвав крадіжку українського зерна Росією "огидною формою війни"  06 серпня

Британська розвідка: РФ масово перекидає війська на південь, починається нова фаза війни 06 серпня

США готують для України пакет військової допомоги на $1 млрд – ЗМІ 06 серпня