Феодосія посіла першість і не скоротила жодної із соціальних програм

Цьогоріч у рейтингу найпопулярніших вітчизняних курортів перше місце посіла Феодосія. Про те, як місто долає наслідки світової фінансової кризи, про розвиток санаторно-курортного комплексу великої української оздоровниці розповідає міський голова Феодосії Олександр БАРТЄНЄВ.

– Олександре Володимировичу, активний курортний сезон завершується, як ви можете його підсумувати, зважаючи на фінансову світову кризу, що, вочевидь, також внесла свої корективи в життя міста?

– Для нас ключовим параметром завжди була й залишається кількість відпочивальників, котрі приїздять до Феодосії. Цього року їх було значно більше, якщо порівнювати з аналогічним періодом торік. Так, уперше за останні кілька років місто визнане як найкомфортніший вітчизняний курорт. Це означає, що Феодосія й під час кризи залишається улюбленим місцем відпочинку українців, і отже, ми рухаємося у правильному напрямі. Звісно, основною перевагою Феодосії є значна пляжна зона площею один мільйон квадратних метрів. Ще не на часі підбивати підсумки поточного курортного сезону, та, якщо пригадати минулий, кожен зі 110 тисяч тих, хто відвідав місто, дістав у своє розпорядження дев’ять квадратних метрів піщаного пляжу. Феодосію серед інших міст-курортів вигідно вирізняють транспортна доступність, стан готелів, наявність банків та банкоматів, зрештою, розважальних закладів. Останнім часом у місті істотно поліпшено роботу санаторно-курортного комплексу, житлово-комунального господарства, а також підприємств і організацій на території міста. Саме це, найперше, визначило успіх функціонування оздоровниць, пансіонатів та інших підприємств міста, без котрих неможливий повноцінний відпочинок гостей Феодосії та забезпечення комфортних умов проживання для мешканців курорту. Варто зазначити, що цього року особливу увагу ми зосередили на зміні зовнішнього вигляду курорту та його благоустрої, прагнемо досягти того, щоб Феодосія працювала в курортному режимі цілорічно, приваблювала якомога більше відпочивальників.

– Насправді підприємства, які ще кілька років підтримували життєдіяльність Феодосії і не мали аналогів у колишньому СРСР, із здобуттям незалежності виявилися нікому не потрібними, лягли важким тягарем на плечі міста. Тривалий час до людей, які опинилися без роботи й заробітку, до проблем на підприємстві усім було байдуже. Нині ж зі зміною влади в країні ситуація поволі виправляється. Прикладом цього може слугувати величезне промислове підприємство нашого регіону – суднобудівний завод «Море», котрий після багаторічного простою поновив свою роботу. Отримавши багатомільйонне замовлення на побудову кораблів для Китаю, підприємство починає оживати, підніматися з колін. Перший транш у 20 мільйонів доларів США дасть можливість остаточно погасити заборгованість із зарплати, що становить 11 мільйонів гривень, розрахуватися з боргами перед бюджетом та Пенсійним фондом. Наразі активно провадяться підготовчі роботи, розробляються проекти майбутніх кораблів. До речі, їх виготовлятимуть за формулою «два+два». Це коли два кораблі збирають у цехах підприємства, а інші два – у країні замовника за технічної підтримки наших заводських фахівців. Нині на підприємство повертаються люди, і не лише мешканці Феодосії, а й ті, хто свого часу вирушив шукати кращої долі за межі України. Невдовзі, коли підприємство запрацює на повну потужність, буде працевлаштовано близько 1000–1200 осіб. Нещодавно трудовий колектив «Моря» відвідав прем’єр-міністр Криму та керівники низки міністерств і відомств автономії. Прем’єр заявив, що це тільки початок позитивних змін. Очільники Автономної Республіки Крим та України й далі шукатимуть нових замовників для феодосійських корабелів. До речі, вже сьогодні є перспективи взаємовигідних контрактів з адміністрацією Державної прикордонної служби, хоча для отримання цього замовлення необхідно виграти тендер. Сподіваємося, що найближчим часом з’являться замовлення як внутрішні – вітчизняні, так і з Російської Федерації. Підприємство, зрештою, не тільки поверне собі статус містоутворювального, а й знову стане флагманом суднобудівної промисловості автономії та держави.

– Згоден, однією з найсерйозніших проблем, на мій погляд, є комунальна сфера міста. Водоводи та міські каналізаційні системи не ремонтували кілька десятків років, що призводить практично до щоденних проривів і великих втрат води.

Ще не всі вулиці міста каналізовані, торік прийняли програму поетапного проведення відповідних робіт. Можливості розвитку інфраструктури Феодосії обмежені, бо землі міста або продані, або віддані в оренду з певним цільовим призначенням. Проте за цільовим призначенням використано не більше п'яти відсотків виділених ділянок. Нині здійснюємо інвентаризацію земель, за результатами якої вилучаються ділянки, що багато років не використовуються за цільовим призначенням.

Усі проблеми міста, які накопичувалися протягом десятків років, ми сьогодні систематизуємо і намічаємо шляхи їх розв’язання. Безперечно, для цього потрібен не один рік, потрібен час для того, щоб місто ставало затишнішим, відповідало всім сучасним вимогам курорту, радувало гостей і мешканців Феодосії.

– Авжеж. Поява зернового термінала в нашому місті означала б отримання додаткових робочих місць, коштів до бюджету, без яких неможливі розвиток інфраструктури, виконання соціальних програм. Одначе ця медаль має зворотний бік. Термінал – це ще й навантаження на навколишнє середовище, зміна зовнішнього вигляду міста та естетичних характеристик феодосійського ландшафту. Ймовірно, не в ліпший бік. Тож однозначної відповіді на запитання, буде чи ні цей об’єкт без необхідних у таких випадках висновків експертиз, у мене немає.

– Перше, на що я звернув увагу: вільних земель навіть загального користування Феодосія давно не має. Кожен шматочок проданий, відданий у довгострокову оренду, або переданий за постановою попередників чи рішень судів. Точнісінько така ситуація склалася й з комунальним майном. Разом із землею з міста «пішли» і такі підприємства: м’ясокомбінат, молокозавод, пивзавод, підприємство хлібобулочних виробів, котрі свого часу непогано наповнювали казну. Пропонувати інвестору не було з чого й чого. Феодосійці навіть не уявляють, скільки довелося докласти зусиль, пройти судових засідань, аби вилучити землю у недобросовісних ділків і віддати її у сумлінніші руки. Втім, незважаючи на те, що місто залишилося без основних джерел наповнення бюджету, ми не скоротили жодної соціальної програми, помітно зросли і соціально-економічні показники. Насправді вони могли бути істотнішими, якби ми відчували підтримку селищних рад, котрі перебувають на території Феодосії. До їхніх бюджетів надходить чимала платня за оренду землі, тоді як утримання соціальної сфери покладається винятково на бюджет міста.

Нещодавно за ініціативи Президента України відбулося обговорення програми розвитку Криму. Вважаю, вона буде ефективною тільки тоді, коли діятимемо не окремо та за власноруч написаними правилами, а якщо об’єднаємо зусилля, можливості. Бо це в наших спільних інтересах, інтересах процвітання рідного міста.

– Так, за освітою я – військовий, пішов шляхом мого діда Сергія по батьковій лінії, котрого дуже любив. Дідусь служив на крейсері «Аврора» сигнальником, якраз у той час, коли пролунав історичний залп. У нашому сімейному альбомі збереглося навіть кілька світлин того періоду. На жаль, мій дідусь так і не дізнався, що я повторив його шлях, обрав службу військового. Сперечатися не буду, професія, звісно, позначилася на моєму характері. Не терплю недбальства, лінощів, необов’язковості. А щодо порядку на вулицях міста, то хіба в цьому лишень моя заслуга? Повторюся, це злагоджена робота всіх органів місцевого самоврядування. Не менш значну допомогу з благоустрою надають і приватні підприємства, які працюють у Феодосії. Сьогодні біля закладів, узятих в оренду, чи тих, якими володіють на правах власності, розташована чимала кількість контейнерів, прилеглі території ретельно прибирають кілька разів на добу, сміття з міста вивозять три прибиральні авто, придбані нещодавно. Щоранку, об’їжджаючи Феодосію, помічаю, як вона змінюється, гарнішає, і в цьому вбачаю заслугу й влади, і бізнесу. Так і має бути, адже всі ми зацікавлені в тому, щоб місто не здавало своїх позицій, процвітало, було комфортним і для своїх мешканців, і для тих, хто приїздить сюди. Дуже хотілося б, щоб таких людей було якомога більше, щоб про наш курорт знали не тільки в Україні, а й за її межами.

Автор: Віра ТКАЧЕНКО