Город-герой Одесса

10 квітня місто-герой Одеса відзначала 66-річчя визволення від фашистів. Воїни-ветерани, котрі у квітні 1944 року брали участь у тих грізних боях, з інтересом оглядали помолоділе місто, пригадуючи, у яких саме місцях доводилося
їм воювати 66 років тому.

Одеську наступальну операцію здійснювали війська 3-го Українського фронту під керівництвом генерала армії Родіона Яковича Малиновського. Рішучим штурмом радянські воїни тільки за одну ніч знищили та захопили близько 450 танків, 950 гармат, 12 тисяч автомашин, взяли у полон
10 680 ворожих солдатів та офіцерів…

Бої за місто тривали два дні, а згодом над оперним театром було піднято прапор свободи. Його встановили полковники Галай та Паровишников 248-го стрілецького з’єднання. Тоді 27 з’єднань 3-го Українського фронту були удостоєні почесного найменування «Одеське». А загалом у боях за Одесу відзначилося майже 60 військових з’єднань та частин. 13 тисяч воїнів за відвагу, виявлену під час визволення міста, було нагороджено орденами й медалями. Серед тих, чиї імена навічно увійшли в історію причорноморського міста, маршал Радянського Союзу Родіон Малиновський, генерал Володимир Цвєтаєв та Ілля Швигін, полковник Яків Осипов, капітан Андрій Кондрашин.

Ветерани Великої Вітчизняної разом з представниками влади міста й області, а також оперативного командування поклали квіти до підніжжя пам’ятника Невідомому матросові на Алеї слави Одеси. Разом із ротою Почесної варти учасники Великої Вітчизняної війни вийшли в море на військових катерах і опустили на воду вінки в місцях загибелі військових кораблів.

Біля меморіалу Вічного вогню героям-портовикам, які загинули під час Великої Вітчизняної війни, на території державного підприємства «Одеський морський торговий порт» зібралося багато ветеранів і гостей. Перед ними виступили начальник ДП «ОМТП» Микола Павлюк (на знімку ліворуч), голова профкому Володимир Зайков (праворуч) та багато інших. Після мітингу та покладання квітів відбувся вже традиційний для Одеси «Фронтовий привал» з польовою кухнею і святковим концертом.

Вдивляючись в очі ветеранів-визволителів, розумієш, як потрібні їм такі заходи. Старенькі, сивочолі, кволі, вони просто на очах молодішають, коли пригадують, як здобували Перемогу.

– Коли наші солдати ввійшли у визволене місто, воно було в руїнах, – каже 90-річний ветеран-фронтовик Василь Пештерєв, – усі плакали від радості. Й хоча Одеса-мама була пограбована, милішого за неї нічого не було. Солонуватий запах моря, чайки, цвітіння каштанів, умитих травневим дощем. Та головне – дотепні жарти одеситів… Це додавало нам сил завжди.

Тоді, 66 років тому, понад 150 тисяч радянських воїнів полягло в боях, було знищено 80 тисяч цивільного населення, серед якого – 53 тисячі одеситів.

За словами почесного громадянина Одеси, колишнього в’язня концтаборів Якова Маніовича, в Одесі тоді жертвами Голокосту стали понад 200 тисяч євреїв.

– Я дізнався про остаточне визволення Одеси з повідомлення Радінформбюро, – розповідає ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід 1-ї групи Георгій Паялко, – дуже раділи! Дехто на радощах навіть скупався у крижаному морі…

Георгію Олександровичу сьогодні 89 років, він добре пам’ятає ті часи і пишається бойовими побратимами, які врятували від знищення рідне місто. Мешкає сивочолий ветеран разом із донькою, дякує за постійну увагу й допомогу керівництву Одеського морського торгового порту.

Фото автора.

Автор: Євген ТИЩУК