№21, листопад 2009

"Мій завод - моя гордість"

Комусь такий вираз може видатися трафаретним гаслом комуністичної доби, але не трудовому колективу Рубіжанського трубного заводу, що на Луганщині, який відзначає нині свій перший ювілей. П’ять років тому підприємство започаткувало виробництво полімерних труб – продукції на той час ще не дуже розповсюдженої у нашому народному господарстві. Рік у рік трудовий колектив заводу, який з перших днів очолив досвідчений управлінець Віктор Метьолкін, докладав величезних зусиль не лише задля розвитку підприємства, а й для популяризації продукції серед споживачів. Усе разом дало втішні результати: зростав попит на полімерні труби, зростав і рейтинг заводу. Нині Рубіжанський трубний – серед флагманів галузі в Україні. Але його марку добре знають споживачі
й у Російській Федерації, Молдові, Білорусі та багатьох інших державах. Поділитися секретами успіхів становлення й розвитку підприємства наш кореспондент попросив генерального директора заводу Віктора МетьолкІна:

– Сьогодні наш завод є одним із найбільших і найпотужніших в Україні виробників полімерних труб для газопостачання, водопостачання та каналізаційних систем із найсучасніших марок поліетилену. За нами – більш як третина вітчизняного ринку поліетиленових труб. Перший секрет нашого успіху – висока якість продукції за всіма європейськими й світовими стандартами. Друга, як то кажуть, сторона медалі – перспективність нашої справи: певно, вже всі знають, у якому стані перебувають каналізаційні і газові мережі, водовідводи в більшості наших міст і селищ. Та хіба лише в Україні настала криза в цій сфері? Металеві труби – це вже вчорашній день. Це не перебільшення, не якесь наше корпоративне бажання, це – очевидна вимога часу. Тому попит на нашу продукцію був, є й буде завжди.

– Вікторе Олександровичу, як відомо, успіхи не приходять самі по собі. За ними стоїть титанічна праця колективу. Чи не так?

– Так. Якщо у квітні 2004 року завод, образно кажучи, мав лише назву, то вже в січні 2005-го підприємство випустило першу продукцію. За цей рекордно короткий час було виконано величезний обсяг робіт. Адже завдання було поставлене хоч і надто амбітне, але чітке й зрозуміле: на місці старого Рубіжанського монтажно-заготівельного заводу потрібно було створити сучасне підприємство. Передусім капітально відремонтували виробничі корпуси, адміністративну будівлю, під’їзні дороги для автомобільного й залізничного транспорту, проклали нові інженерні комунікації, реконструювали всю інфраструктуру, встановили сучасне обладнання, зокрема й ексклюзивне устаткування всесвітньо відомих марок, вивезли відходи попереднього виробництва, розширили складські майданчики тощо. Нині загальна площа заводу охоплює більш як сім гектарів, а складських приміщень – 76 тисяч квадратних метрів. Виробничі потужності становлять понад 22 тисячі тонн поліетиленових труб на рік. Завод входить до системи холдингу «Євротрубпласт», що об’єднує аналогічні підприємства й науково-технічні центри в Росії, Україні й Білорусі. Представництва компанії є в усіх регіонах України, що дає змогу постачати продукцію за короткий час із мінімальними транспортними витратами. Якщо говорити про розвиток підприємства, то він не припинявся ні на мить. Якби не теперішня економічна криза – довелося б уже й серйозно думати про розширення виробничих потужностей. Судіть самі, за перший рік роботи колектив заводу переробив сім тисяч тонн сировини і вже тоді вийшов на перше місце в Україні за обсягами виробництва. 2006 року переробили десять тисяч тонн, 2007-го – ще на три тисячі більше, торік наші виробники осилили майже двадцять тисяч тонн сировини. Щоправда, цього року темпи виробництва дещо знизилися. Світова економічна криза, самі розумієте, не могла не позначитися і на нашому підприємстві, адже основний споживач нашої продукції – будівельна галузь – нині чи не в найгіршому стані, місцеві бюджети теж значно зменшилися. Проте ми, як і всі в Україні, сподіваємося, що економічно-фінансова скрута – явище тимчасове, тому досі не скорочували штату працівників, не обмежували робочих графіків, вчасно виплачуємо заробітну платню. Адже найдорожче для нас – це висококваліфіковані фахівці, майстри своєї справи. Їх втратити ми не маємо права. Серед робітників трубного заводу немає жодної людини без спеціальної освіти. Усі – професіонали високого класу.

– Звідки берете таких спеціалістів, адже і продукція заводу, і саме виробництво полімерних труб є порівняно новою справою для України, інноваційною?

– Спочатку наші фахівці пройшли стажування за кордоном. Нині на Рубіжанському трубному заводі відкрито навчально-виробничий центр з професійної підготовки зварників пластмас – украй дефіцитних спеціалістів, а також машиністів екструдера, водіїв автонавантажувачів. Центр має добротну матеріально-технічну базу, найновітніші апарати закордонного виробництва, а також досвідчений викладацький персонал, котрий пройшов ґрунтовну підготовку на спеціалізованому комбінаті «Агрогаз» у Львові. Наш навчально-виробничий центр – єдиний такий у Східному регіоні України, ще два є в Києві й Львові. Тому готуємо кадри не лише для себе (адже кількість робочих місць на заводі щорічно збільшується), а й для інших підприємств міста, області й навіть сусідніх регіонів. Поза сумнівом, дефіцит кваліфікованих спеціалістів, особливо здатних якісно виконувати зварювальні роботи з пластмасою, безпосередньо впливає на формування попиту на нашу продукцію. Тут, безперечно, взаємозалежність очевидна. Тому й підготовка таких кадрів стала одним із наших першочергових завдань.

– Не таємниця, що навіть в умовах економічної кризи, хто хоче бути, як то кажуть, на плаву, той працює над розширенням асортименту своєї продукції, вивчає потреби ринку, шукає нового споживача…

– Без зайвої скромності скажу, що ми завжди на плаву. А постійне вивчення всього кращого у світовій науці й практиці, розширення асортименту – це для нас уже не ситуативна необхідність, а традиція. Ми робимо це регулярно. Закуповуємо найсучасніше обладнання, побудували найбільший в Україні фітинг-центр, який випускає з’єднувальні деталі для монтажу поліетиленових труб. Склад цього обладнання не має аналогів у нашій країні, оснащений комп’ютеризованою системою обліку, зокрема штрих-кодуванням усіх деталей. Одне з останніх досягнень – лінія з виробництва двошарової гофрованої поліетиленової труби «Корсіс» для каналізаційних і зливних мереж, яка вирізняється надзвичайною стійкістю, легкістю монтажу, довговічністю й бездоганною екологічністю. Ця лінія, до речі, працює за новітньою італійською технологією. Загалом завод випускає труби діаметром від 20 до 1200 міліметрів, що витримують тиск до шістнадцяти атмосфер. Інтенсивний розвиток ринку поліетиленових труб в Україні стимулює нас і до постійного нарощування виробничих потужностей, і осучаснення матеріально-технічної бази, і розширення асортименту продукції підприємства.

– Вікторе Олександровичу, сьогодні вироби Рубіжанського трубного заводу становлять третину вітчизняного ринку поліетиленових труб? Але чи не потерпає якість у цій «битві» за кількість?

– У жодному разі – ні! На підприємстві діє жорстка система контролю за якістю. Оснащена сучасним обладнанням, акредитована Держстандартом заводська лабораторія дає можливість здійснювати не тільки контроль якості  сировини та виготовленої продукції, а й періодичні випробування під час виробничого процесу. Тобто здійснюється повний комплекс контрольно-випробувальних робіт за сучасною методикою. Це означає, що наша продукція – надійна, якісна, стійка й екологічно чиста. Вперше в Україні випробовуються труби на стійкість за постійного внутрішнього тиску завдяки новому сучасному обладнанню заводської гідролабораторії. Також лише на нашому заводі діють установки для випробування стійкості труб щодо повільного й швидкого утворення тріщин. Поліетиленові труби в Україні не підлягають обов’язковій сертифікації, однак на підприємстві проведено роботи з добровільної сертифікації й отримано сертифікати якості України, Молдови, Росії, Білорусі тощо, а також дозволи Федеральної служби промислової безпеки Російської Федерації, Проматомнагляду, Міжвідомчої кваліфікаційної комісії України. Тож за якість нашої продукції не турбуйтеся. Вважаю, що вона й надалі знаходитиме свого споживача і в Україні, і за кордоном. Звісно, споживача вимогливого, але вдячного.

– Чи позначилася нинішня економічна скрута на самих заводчанах, із яким настроєм ідуть люди на роботу?

– Як я вже сказав, в умовах економічної скрути цьогоріч темпи виробництва дещо знизилися. Але це не позначилося на трудовому колективі в якихось різких формах. Як і раніше, зарплату на підприємстві виплачують регулярно, скорочень штату не було, умов колективного договору дотримуються чітко. Тобто люди вчасно йдуть у відпустки, оплачуються лікарняні, діють соціальні страхування тощо. Умови праці на належному рівні, виробничий процес автоматизований і навіть комп’ютеризований, робітникам видають спецодяг. Як на мене, то кожен дорожить нині робочим місцем, намагається виявити себе якнайкраще. «Мій завод – моя гордість» – такий девіз заводчан. Без перебільшення, ми щодня прагнемо до кращого, незважаючи на метаморфози кризового сьогодення.

 

Розмову вела
Віра ТКАЧЕНКО.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня