Східне партнерство – європейський автомобіль із українським двигуном?

У Празі відбувся перший офіційний саміт Східного партнерства, що має на меті закріпити за Україною статус регіонального лідера й додати нового імпульсу співпраці країн-партнерів та Європейського Союзу. Проте через близькість дати виборів до Європарламенту західні партнери виявилися не готовими до непопулярних змін статус-кво. До початкового варіанта концепції польсько-шведської ініціативи, підготовленої 26 травня 2008 року, Єврокомісія та Європарламент внесли істотні зміни. На жаль, Україна не побачила там ані принципових положень щодо перспективи інтеграції, ані згадки про 49-ту статтю Римського договору, яка надає можливість будь-якій європейській державі стати повноцінним членом ЄС.

Серед основних завдань нової ініціативи – оновлення договірно-правової бази відносин ЄС зі східними сусідами через заміну чинних угод про партнерство та співробітництво на угоди про асоціацію; створення поглиблених зон вільної торгівлі; лібералізація візового режиму; зміцнення енергетичної безпеки Єврсоюзу та його партнерів на принципах Енергетичної хартії тощо. Для країн-партнерів, які хочуть досягти прогресу в наближенні до ЄС,  вирішальними є законодавче та регуляторне наближення.

Більшість українських ЗМІ скептично оцінили наслідки саміту, бо не всі європейські країни гаряче підтримали нову ініціативу. Найбільше це стосується Франції, Італії та Португалії. Зрештою, причини для «прохолодного» ставлення деяких країн-членів зрозумілі: в червні цього року в ЄС відбудуться найбільші в історії міждержавні вибори. 375 мільйонів громадян, що мають право голосу, обиратимуть на п’ятирічний термін 736 членів Європарламенту. Основними темами виборчої кампанії є переважно внутрішні проблеми: стан навколишнього середовища; міграція робочої сили; безпека; гарантії енергопостачання; вибір альтернативних видів палива; захист споживачів, дискусії про генетично модифіковані й органічні продукти, стандартизація; боротьба з кризою тощо.

Нині об’єднаній Європі достатньо й свого порядку денного, тому питання інтеграції відходять на задній план. Підтримка розширення кордонів за рахунок України гарантовано не додасть популярності напередодні виборів. Не в останню чергу такому ставленню до потенційних країн-учасниць ми «завдячуємо» історії з процесом набуття членства Бухарестом і Софією, що відбувся похапцем. У Європі поширена думка, що Румунія та Болгарія не виявляють достатньої наполегливості у проведенні внутрішніх реформ, правильному освоєнні величезних сум коштів ЄС, які вливаються в ці колишні комуністичні країни на виконання великих  інфраструктурних і модернізаційних проектів. Далеко не поодинокими є корупційні скандали.

Францію та Німеччину так непокоїть можливий негативний вплив, подальшого розширення Євросоюзу, що вони не бажають бути поміченими навіть у підтримці крихітної Чорногорії з населенням 680 тисяч осіб. За інформацією газети The Guardian, формальній заявці до Єврокомісії для вивчення питання дали хід лише після місячної перерви. Аби максимально відмежуватися від цього, рішення приймали майже потайки: з-поміж інших питань порядку денного на зустрічі міністрів рибної промисловості!

Що вже казати про якісь серйозні фінансові зусилля на шляху до мети Східного партнерства – прискорення політичної асоціації та подальшої економічної інтеграції між Євросоюзом і зацікавленими країнами-партнерами?! Водночас, на думку президента Світового банку Роберта Зоелліка, саме перспектива членства в ЄС була найбільшою рушійною силою реформ у багатьох країнах під час складного фінансового становища. Він вважає, що для України надія на приєднання стала б «протиотрутою від великих політичних суперечностей у країні».

Позиція Міністерства закордонних справ щодо нового майданчика для співпраці досить прагматична. Вона ґрунтується, зокрема, на принципі додатковості Східного партнерства, що є доповнювальним до існуючих двосторонніх договірних відносин.  Другий принцип – диференціація –  означає, що нас не ставлять у залежність до розвитку тієї ж Білорусі чи Вірменії. Тобто тому, хто активніше прямує до європейської спільноти, не потрібно чекати тих, хто відстає. Ще один принцип – це динамізм, адже Східне партнерство розглядають як іще один інструмент налагодження тісніших контактів.

За підсумками саміту прийнято рішення, що перші зустрічі чотирьох тематичних платформ, організованих Єврокомісією, відбудуться в червні 2009 року. Під час кожної планують визначити й ухвалити низку реалістичних цілей, а також відповідну робочу програму щодо основних сфер співробітництва, а саме: належного урядування та стабільності; економічної інтеграції та конвергенції із секторальними політиками ЄС; енергетичної безпеки; приватних контактів. Такі зустрічі мають відбуватися принаймні двічі на рік на рівні відповідальних посадових осіб, залучених до роботи над реформами у визначених сферах.

Приємно, що Комітет ВР з питань європейської інтеграції оперативно відреагував на ще одну пропозицію Європарламенту – заснувати Парламентську асамблею східних сусідів ЄС (EURO-NEST PA). Відповідне робоче засідання за участю керівників профільних комітетів парламентів України, Грузії та Азербайджану, а також послів Білорусі, Молдови та Вірменії відбулося вже за 10 днів після саміту. «Головне завдання – залучити якомога більше європейських грошей на схід», – каже заступник голови Комітету ВР з питань європейської інтеграції Сергій ШевЧук. З цією метою, з урахуванням прогресу кожної країни-партнера, Європейський інвестиційний банк і Європейський банк реконструкції та розвитку надаватимуть підвищену фінансову допомогу для таких ініціатив-флагманів, як: створення інструменту сприяння малому та середньому бізнесу; розвиток регіональних ринків електроенергії, підвищення енергоефективності та використання відновлювальних енергоресурсів; подальший розвиток південного енергетичного коридору тощо. Як розповів народний депутат, сторони погодили керівні принципи створення EURO-NEST, виробили спільний документ, де, зокрема, є пряме посилання на 49-ту статтю Римського договору. Протягом літа кожна з країн–учасниць Східного партнерства вивчатиме найкращі моделі для співпраці, щоб уже восени відбулося перше засідання Парламентської асамблеї східних сусідів ЄС.

***

Коментар

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин:

– Ми – за диференційований підхід до країн, які прагнуть євроінтеграції. Але якщо в нас з багатьох питань буде консолідована позиція, ми зможемо діяти з кумулятивним результатом. Вважаю, що Східне партнерство матиме перспективу в разі реалізації права країн-учасниць (за умови досягнення ними відповідних критеріїв) подавати заяву про вступ до ЄС.

Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу:

– Мені приємно відзначити численні «шляхи інтеграції», які ЄС відкрив Україні за останні роки. Сьогодні майже не існує сектору, де не було б розпочато нашої кооперації.

Нині ЄС і Україна успішно працюють над завершенням майбутньої Угоди про асоціацію, що відкриє глибоку й всеосяжну зону вільної торгівлі. Однак стратегічний вибір прийняття європейських цінностей є лише початком тривалого процесу вступу до ЄС. Європейська інтеграція – це насамперед значні структурні реформи, кінцевою метою яких є піднесення добробуту українського народу.

Нова ініціатива Східного партнерства надасть більше можливостей Україні для того, аби відігравати провідну роль серед східних сусідів ЄС. Однак такий великий потенціал може бути реалізовано лише за умови термінового здійснення дуже потрібних системних реформ, особливо під час  фінансово-економічної кризи. Спочатку вони можуть бути болісними, але згодом дадуть змогу залишити велику спадщину майбутнім поколінням – створити процвітаючу, інтегровану до європейської сім’ї Україну.

Автор: Олексій СИЩУК