№9, травень 2009

Монополія на ПеремогуМонополія на Перемогу

Цього дня вшановують загиблих у Другій світовій війні, покладаючи вінки до пам’ятників слави і воїнської доблесті. Фронтовики традиційно збираються на центральних майданах українських міст і сіл, їх вітають представники влади, гримлять по всій країні святкові салюти.
День Перемоги – державне свято України.

Пільги

 

За даними Міністерства праці та соціальної політики, станом на 1 січня 2009 року в Україні налічувалося 2 млн. 484,8 тис. ветеранів Великої Вітчизняної війни. А саме: 54,8 тис. – інвалідів війни І групи; 124,3 тис. – інвалідів війни ІІ групи; 44,0 тис. – інвалідів війни ІІІ групи; 325,3 тис. – учасників бойових дій; 1 млн. 936,4 тис. – учасників війни.

Кількість дітей війни становить 6 млн. 146,8 тис. осіб.

Нині у країні налічується близько 2,5 млн. ветеранів Великої Вітчизняної війни, із них 550 тис. – безпосередні учасники бойових дій та інваліди війни (колишні військовики, партизани, підпільники, бійці винищувальних батальйонів, працівники сфери культурного обслуговування фронтів тощо). Решта – мають статус учасників війни, а це переважно трудівники тилу. Відповідно до чинного законодавства, практично всі громадяни, що народилися до 31 грудня 1932 року, вважаються учасниками війни. До речі, в Росії – близько мільйона ветеранів ВВВ. Утім, слід мати на увазі: лише 5 відсотків території Російської Федерації було окуповано нацистами.

З 1993 року за законом вояків УПА віднесено до категорії учасників бойових дій, щоправда, лише тих, хто вів збройну боротьбу «виключно проти німецько-фашистських загарбників». Тож, виходить, головна умова надання такого статусу – відсутність злочинів проти колишнього СРСР. Оскільки загони УПА чинили збройний спротив радянській владі до 1955 року, то визначені законом пільги заслужили обмаль «незалежників». Як відомо, ледь не всі вояки УПА звинувачувалися в СРСР у тяжких злочинах – шпигунстві, диверсіях, шкідництві, саботажі, терористичних актах.

Поза сумнівом, ті, хто переміг фашизм у лавах Червоної армії, хто кував перемогу в тилу, заслуговують на пошану й матеріальну підтримку з боку держави. Загалом Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить 22 види пільг для ветеранів і 27 – для інвалідів. Так, ветеранам щомісячно нараховують надбавки до пенсії – від 50 до 250 гривень залежно від категорії (10–50% так званого прожиткового мінімуму). Щорічно до 9 Травня учасникам бойових дій та інвалідам війни виплачують разову грошову допомогу в сумі 300–500 грн.; членам сімей загиблих, дружинам померлих учасників війни, які не одружилися вдруге, – 170 грн.; колишнім в’язням концтаборів, дітям партизанів і підпільників – 65 грн. Указом Президента від 2000 року встановлено 100 довічних іменних стипендій для учасників бойових дій. Їх розмір дорівнює законодавчо встановленій сумі прожиткового мінімуму – 498 грн. Стільки ж отримують ветерани, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, а також частина Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання в 1941–1945 роках.

Держава гарантує ветеранам безоплатне санаторно-курортне лікування. 2008 року таким правом скористалося майже 39 тис. інвалідів, 53 тис. – отримали з державного бюджету грошову компенсацію за самостійне оздоровлення на загальну суму 13 млн. грн. Торік на обліку для отримання спецавтотранспорту перебувало майже 130 тис. осіб (із них 38 тисяч – позачерговиків), нинішнього року – 90 тис. Однак у 2008 році лише 2279 інвалідів стали власниками омріяних «Славут», на закупівлю яких із держбюджету було виділено 114 млн. грн. Цьогоріч  черга скорочуватиметься виключно через природне зменшення кількості інвалідів: у бюджеті 2009 року видатків на забезпечення цієї пільги взагалі не закладено. А закон передбачає ще й безкоштовний ремонт помешкань ветеранів, пільгове отримання позик і земельних ділянок під будівництво тощо. Ба навіть першочергове забезпечення житлом протягом двох років із дня взяття на квартирний облік.

Відповідно до рішення Верховної Ради, у 2006 році з’явилася нова категорія пільговиків – діти війни, тобто ті, кому на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 р.) не виповнилося 18 років. Таких людей в Україні налічується понад 6 млн. Держава має забезпечити їм певні пільги, щомісячно виплачує надбавки до пенсії у розмірі 50 грн.

Отже, в Україні пільгами у зв’язку з війною охоплені всі, кому наразі більше 64 років. Окремі пільги на кшталт безкоштовного проїзду усіма видами міського транспорту мають пенсіонери, в тому числі й ті, хто через специфіку професії вийшов на заслужений відпочинок раніше загальноприйнятого віку. До слова, кількість дітей війни теоретично може неабияк зрости, адже Радянський Союз формально перебував у стані війни з Німеччиною до 21 січня 1955 року, доки Президія Верховної Ради СРСР не прийняла відповідного рішення.

З жалем доводиться констатувати, що держава неспроможна забезпечити цілковите фінансування ветеранських пільг, передбачених законами України. Тому, аби обстоювати свої права, пільговики гуртуються в громадські організації, партії. Останній приклад – Партія дітей війни, котра була створена 1 березня. Логотипом обрали берлінський пам’ятник Радянському воїну-визволителю. Символічним, очевидно, є те, що червоноармієць тримає на руках німецьку дівчинку – дитину війни. Існують також дві пенсійні партії, сформовані за віковою ознакою: Партія пенсіонерів України та Партія захисту пенсіонерів України. Цільових громадських організацій – не злічити.


Переможці й переможені

 

У Берлінській операції брали участь понад 2,5 млн. червоноармійців і офіцерів. Прорахунком виявилася тактика широкого застосування танків у вуличних боях, які в умовах міста стали зручною мішенню для ворога, – це призвело до величезних невмотивованих утрат. Відомо, що лише протягом однієї доби боїв за Берлін загинуло, за офіційними даними, понад 15 тис. військовиків. Усього в Берлінській операції Червона армія втратила 352 тис. осіб, у тому числі 78 тис. загиблими.

У 1946 році Червону армію перейменували на Радянську.

Цікаво, що поза територією колишнього Радянського Союзу термін «Велика Вітчизняна війна» ніде не вживається. Традиційно йдеться про Другу світову війну, в яку СРСР вступив 1939 року, разом із нацистською Німеччиною напавши на Польщу. Тоді свою першу перемогу союзники відзначили спільними військовими парадами у Львові та Бресті.

У «приєднаній» до Радянського Союзу Західній Україні нова влада діяла в «кращих» традиціях поневолювачів: експропріювала майно й землю, піддала місцеве населення масовим репресіям та депортації. Коли гітлерівські війська наступали на Париж, країни Балтії змушені були без бою здатися на милість Червоної армії. Фінляндію, яка за пактом Рібентропа-Молотова також відійшла до сфери інтересів Москви, завоювати не вдалося. За військову агресію проти цієї північної країни світове співтовариство виключило СРСР із Ліги Націй.

Аби у масовій свідомості відсікти негатив, викликаний спільністю дій з нацистами, вирішили виокремити радянсько-німецьку війну й назвати її Великою Вітчизняною. Ідеологи цієї концепції навмисне «забули», що з 1914 року в Росії так називали Першу світову війну, а за радянських часів вона чомусь стала просто «імперіалістичною». За аналогією з війною 1812 року Сталін попервах охрестив бойові дії на території СРСР Вітчизняною війною. Цю назву закріпили в 1942 році, увівши військовий орден Вітчизняної війни. Пізніше радянська пропаганда назве її Великою, як і Жовтневу соціалістичну революцію.

Цьогорічне святкування стане
64-м за рахунком. Однак не всі ці роки 9 Травня було «червоним» днем календаря – у 1948-му його припинили відзначати на державному рівні. Лише 1965 року, коли багатьох фронтовиків уже не стало, 9 Травня зробили вихідним. Відтоді особливу роль у святкуваннях відіграють військові паради, покликані мобілізувати населення проти зовнішнього ворога, продемонструвати світові міць радянської зброї. З давніх-давен паради проводили як урочистий звіт армій про перемогу над ворожим військом – звісно, про одну й ту ж перемогу не звітували двічі чи більше разів.

У Москві досі не відійшли від радянської традиції влаштовувати паради на День Перемоги. Торік Красною площею пройшли 8 тисяч військовиків, бруківкою прокотилося понад 100 одиниць важкої бойової техніки, було задіяно 30 літаків та вертольотів. Родзинкою параду стала колона стратегічних комплексів з міжконтинентальними балістичними ракетами. Російським генералам справді є за що звітувати перед громадськістю, адже торік на мілітаризацію країни з державного бюджету було витрачено 40 млрд. доларів. У Києві паради проводяться час від часу – залежно від фінансової спроможності.

Що далі від війни, то більше 9 Травня перетворюється на день ностальгії за великою державою, котра зуміла «зламати хребта фашистському звірові». У світі за ініціативою ООН 8–9 травня відзначають як Дні пам’яті та примирення. Спираючись на думку частини суспільства, Українська республіканська партія торік звернулася з листом до Президента України, яким просила скасувати святкування Дня Перемоги на державному рівні. Віктор Ющенко такої ідеї не сприйняв, заявивши, що «9 Травня – це свято Великої перемоги Українського народу».

Справді, не всі в Україні вважають 9 Травня приводом вийти на майдани під червоними прапорами. Ідеться не лише про воїнів УПА, які боролися за самостійну Українську державу. «Зрадниками і переможеними» радянська влада вважала цілі народи, одразу по війні репресувавши їх у повному складі. Окрім доброго десятка етнічних груп і народів Кавказу та Поволжя (чеченців, інгушів, карачаївців, балкарців, калмиків тощо), ганебне тавро отримали й кримські татари.

Утім, і переможцям, і переможеним не варто жити минулим, цінностями і трагедіями тоталітарної країни. Імперія не витримала випробувань часом, кане в Лету і її ідеологія, розвіються міфи. В історії залишиться велична перемога у Другій світовій війні над німецьким нацизмом, неоціненний внесок у яку зробив і Український народ.

Автор: Юрій ПОТАШНІЙ

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Зеленський розповів про свою зустріч з Трампом і Макроном Сьогодні, 08 грудня

У Єлисейському палаці анонсували тристоронню зустріч Макрона, Трампа і Зеленського Вчора, 07 грудня

Зеленський прибув до Єлисейського палацу для зустрічі з Макроном і Трампом Вчора, 07 грудня

Зустріч Зеленського, Трампа і Макрона тривала 35 хвилин Вчора, 07 грудня

Саміт ЄС обговорить ситуацію в Україні, чекають на Зеленського Вчора, 07 грудня

Президенти держав Балтії і Польщі разом звернулися до влади Грузії 06 грудня

Орбан грозиться ветувати бюджет ЄС, якщо не розморозять кошти для Угорщини 06 грудня

Угорські спецслужби шпигували за посадовцями ЄС – розслідування 06 грудня

ЗМІ: Салліван пообіцяв Україні сотні тисяч снарядів і тисячі ракет до середини січня 06 грудня

ЗМІ дізналися деталі зустрічі Єрмака з оточенням Трампа 06 грудня