передплата Українською | In English

№5, березень 2006

Алчевськ. Що чекає нас завтра?Алчевськ. Що чекає нас завтра?

Поділитися:

В Україні не скоро зітруться з пам'яті слова, які стривожили увесь світ: у ніч з суботи на неділю 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС
сталася аварія.

Майже через два десятиліття серед морозного ясного дня 22 січня 2006 року о 13.00 (інші
фахівці називають одинадцяту годину) в місті Алчевську на Луганщині прорвало трубу
центральної теплотраси.

"Недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством України, зволікання з його реформуванням призвели до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах"; "кожен третій житловий будинок потребує капітального ремонту"; "в аварійному стані перебуває майже третина водопровідно-каналізаційних і теплових мереж"; "з кожним роком погіршується якість житлово-комунальних послуг"; "зростають питомі витрати енергетичних ресурсів, які у 2–3 рази більші, ніж у країнах Європейського Союзу" і т. д., і т. п.

Коментар

Це цитати не з протоколу зборів працівників ЖЕКу. Це рядки із загальнодержавної Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 роки. На ній стоїть гриф: затверджено законом України від 24 червня 2004 року. Та й сам закон називається "Про загальнодержавну Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 роки".

У цих двох документах усе розписано: і що робити Кабміну, і як діяти Раді міністрів Кримської автономії, обласним, Київській і Севастопольській держадміністраціям та органам самоврядування, і де брати гроші, і в які терміни цю програму виконувати.

Згідно з нею Україна у 2006 році мала вже завершити "реформування системи управління житлово-комунальним господарством, сформувати нові інституції управління житловим фондом, що базуються на системі договірних відносин", "досягти покращання фінансово-економічного стану підприємств житлово-комунального господарства, створити умови для їхньої беззбиткової діяльності; створити умови для накопичення інвестиційних ресурсів з метою технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та розвитку комунальної інфраструктури" тощо.

Перед тим, як програма потрапила до сесійної зали парламенту, її широко обговорювали. На останній велелюдній нараді в Пущі-Водиці з доповіддю виступив тодішній прем'єр-міністр Анатолій Кінах, співдоповідь зробив тодішній голова Комітету ВР з питань державного будівництва і місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко. І всі, хто брав участь у тій нараді, залишали її з блиском надії в очах: нарешті крига скресла…

Навпаки, крига скувала цього разу Алчевськ.
За словами Першого віце-прем'єр-міністра Станіслава Сташевського, ліквідація аварії в Алчевську коштуватиме мало не 200 млн. гривень. За ці гроші можна збудувати нове місто.
Щоб уявити масштаби цієї техногенної аварії, слід сказати таке: місто обігрівають дві котельні – "Східна" та "Заводська". Від "Східної", де сталася аварія, по трубі діаметром більш як половина людського зросту (900 мм) подається ріка гарячої води, яка потім розтікається по тисячах радіаторів і батарей, обігріваючи квартири алчевців, школи, дитячі садки, лікарні тощо. На трубі "Східна" "сиділи" 332 багатоповерхові будинки, 13 шкіл, 12 дитячих садочків, а також медичні заклади, соціально-побутові об'єкти, адміністративні споруди тощо.

Пригадує помічник директора Донбаського державного технологічного університету Світлана Квітко:

– Почали холонути батареї. Спочатку подумалося: знову неполадки, знову доведеться телефонувати жеківцям...

На вулиці – 32 градуси морозу. Через кілька годин у квартирах мешканців стрілки термометрів стрімко поповзли вниз. А що сталося під ранок, можна лише здогадуватися, особливо у квартирах панельних дев'ятиповерхівок.

Сталася катастрофа. В усіх будівлях, які обслуговувала "Східна" (нагадаємо, це 332 багатоквартирні будинки, 13 шкіл та 12 дитсадків) порвало труби і батареї: у підвалах, на горищах, у квартирах.

Біда одна не ходить. Наступного дня, тобто 23 січня, зупиняється котельня "Заводська". Пробило електрокабель. У результаті весь Алчевськ, за винятком приватних садиб, опинився без опалення. У замерзлих будинках почала виходити з ладу, рватися й тріскатися ще й водопровідна мережа. Виникла реальна загроза життю і здоров'ю жителів стотисячного міста.

Облдержадміністрація, розуміючи, що небезпека насувається, як гроза, оголосила в місті режим надзвичайної ситуації. Але одна річ – видати розпорядження, інша – протидіяти замерзанню тисяч людей. Україна пережила чимало катастроф: повені, пожежі, буревії, Чорнобиль... Але щоб ціле місто гинуло від холоду, такого ще не було! Мобілізовані аварійні бригади, зокрема металургійного та коксохімічного комбінатів, перед побаченим просто розгубилися. Виконувач обов'язків начальника теплокомуненерго Алчевська Євген Коваленко каже: "Прорив на теплотрасі (змерзла земля твердіша за камінь) ліквідували швидко. Котельня "Східна" працює, гарячу воду ганяємо вхолосту, по колу". І показує рукою у бік житлового масиву, де, наче привиди, бовваніли завмерлі від холоду багатоповерхівки.

Таких будівель у місті налічувалося близько 800. Щоб подати тепло до кожної, треба в кожній міняти, латати, ремонтувати внутрішні тепломережі. Довбати, різати, варити, ставити. І так будинок за будинком, квартира за квартирою, де тремтіли від холоду всі – і малі, і старі. Було від чого розгубитися.

Терпіти таке лихо довго людям, звичайно, не під силу. Очолив державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Перший віце-прем'єр-міністр Станіслав Сташевський. За принципом "у бій ідуть одні старики," тобто керівник із твердою рукою і чималим досвідом оперативного керування в екстремальних ситуаціях.

На виручку, як то кажуть, пішли усім миром. До міста металургів і коксохіміків прибули бригади слюсарів, сантехніків, зварників, будівельників із Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Вінницької, Житомирської, Полтавської, Кіровоградської, Львівської, Тернопільської, Херсонської, Волинської, Запорізької, Рівненської, Закарпатської, Київської та інших областей. Багато колективів мали із собою техніку, необхідне обладнання, інструменти. У рятувальних роботах разом із загонами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій було задіяно майже 5 тисяч фахівців. Стільки ж ліквідаторів щодня працювало на Чорнобильській атомній.

У масштабності біди на власні очі переконався Президент України Віктор Ющенко, який 30 січня відвідав Алчевськ. Після цього глава держави підписав указ і наголосив: тепло в домівки жителів міста має надійти до 11 лютого.

...Одному з виїзних засідань державної комісії в Алчевську передувало вже чимало зробленого. Голова обласної комісії з ліквідації аварії перший заступник голови Луганської облдержадміністрації Олександр Кобітєв міг доповісти, що тепло вже подано до 200 будинків із населенням 20 тисяч осіб.

Участь у засіданні міністрів – Віктора Балоги, Павла Качура, Станіслава Ніколаєнка, Юрія Павленка, заступників голів облдержадміністрацій, керівників районів і міст давала змогу голові державної комісії Станіславу Сташевському одразу вирішувати на місці питання, що виникали.

Для ліквідації аварії визначили генерального підрядника робіт – "Укрзалізницю". На адресу залізничників та їхнього керівника Василя Гладких, які одні з перших прийшли на допомогу місту, алчевці вже сказали багато вдячних і теплих слів. Усі розуміли: з появою генерального підрядника ліквідація аварії піде організовано, зусилля ліквідаторів буде чітко сплановано. А це вкрай необхідно. Варто лише уявити: до міста слід завести сотні кілометрів одних тільки труб та сотні тисяч секцій батарей і радіаторів, не кажучи вже про інше обладнання.

Затвердили й стратегію: на першому етапі аварійні бригади забезпечують подачу тепла в будинки, школи, дитячі садки, інші споруди. Прикинули й можливості: в середньому за добу готувати під тепло 30–35 будинків. Діяти, суворо дотримуючись графіка. Так термін, встановлений Президентом (обігріти місто до 11 лютого), можна дотримати.

На другому етапі планують обладнати в Алчевську 9 середньопотужних котелень. Щоб у майбутньому алчевці вже ніколи не стали заручниками такої ситуації: аварія на одній котельні – лихо для всього міста. До речі, навколо ідеї переходу з централізованого теплопостачання на розгалужене не вщухають суперечки фахівців. Одні вважають централізовану технологію більш затратною, інші – навпаки, бо малі котельні потребують значного збільшення кількості обслуговуючого персоналу.

Та хоч би як там було, Алчевська це вже не стосується. Тут уже визначили майданчики для майбутніх міні-ТЕЦ, одержали завдання проектанти. Справа – за часом.

Україна довела, що в біді своїх громадян не залишає. Державна комісія ситуацію взяла у свої руки. Із замерзлого Алчевська до Криму, Закарпаття, в оздоровниці інших областей на місяць виїхали близько 9 тисяч учнів, де, за словами міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка, їм створено умови і для продовження навчання. У супроводі мами, батька чи бабусі виїхали з дитячих садків до санаторіїв і наймолодші алчевці. На оздоровлення й навчання дітей держава виділила 10 млн. гривень.

Тепер повернімося до початку нашої розповіді. Звісно, Чорнобильську катастрофу за згубними наслідками порівнювати з аварією в Алчевську не можна. Але є в цих надзвичайних ситуаціях одне спільне: і перша, і друга біда – рукотворні.

Голова Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль гірко кинув:

– Трубу прорвало об 11-й , а команда злити воду надійшла о 17-й годині.

На запитання, чи можна було вберегти місто від розмерзання тепломереж, відповідь фахівців однозначна: можна, тільки треба було вчасно злити воду.

Це, швидше, емоційна реакція на лихо, що сталося. Бо причини його не тільки в тому, що "вентилі повиходили з ладу" та "засувки заіржавіли". А значно глибші. Аварія в Алчевську висвітлила всю "нікчемність" житлово-комунального господарства в Україні. Аварійні бригади, обстежуючи будинок за будинком, на кожному кроці натрапляли на кричущі безпорядки: обшарпані під'їзди, непрацюючі ліфти, діряві дахи, неосвітлені вулиці, вибоїни на тротуарах, купи неприбраного сміття. Скрізь вражали бруд і занедбаність.

Геннадій Москаль, зокрема, зауважив, що за кілька годин, які провів на вулицях міста Президент Віктор Ющенко, до глави держави зуміли "пробитися" понад 250 алчевців зі скаргами на комунальників і житловиків.

Враження від побаченого, скарги жителів міста спонукали Президента зробити висновок про необхідність обговорити проблеми, що накопичилися в житлово-комунальному господарстві, на спеціальній нараді.

В Україні вже вистраждали право на відповідь: чому в державі приймаються десятки програм і сотні законів, які не виконуються? Чому перед цією найбільшою бідою в суспільстві капітулює уряд за урядом? Де, коли і на якій нараді громадяни зможуть почути: справді, чому?..

Щодо самої уже згадуваної загальнодержавної Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, то її, вочевидь, підстерігає доля інших гучних програм. Таких, як обіцянка співвітчизникам одного глави держави, що вони житимуть "при комунізмі", іншого – що до 2000 року кожний матиме окрему ізольовану квартиру.

Як і слово "Чорнобиль", ці слова не скоро зітруться з пам'яті.

Автор: Анатолій ОНИСЬКІВ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата