Добір новин та їх виклад: зміна моделей в американських мас-медіа

Протягом останніх десятиліть американська журналістика вважалася взірцем, який намагалися наслідувати інші країни. Її об'єктивність і неупередженість, чіткий розподіл на об'єктивну інформацію та особисту позицію автора вважалися стовпами сучасної журналістики. Утім, розвиток інформаційних і комунікативних технологій, їх вплив на суспільні відносини і процеси в усіх сферах суспільного життя призвів до нових тенденцій в американській журналістиці. Їх дослідження було започатковано в монографії Джека Лула¹. Оскільки американська журналістика має значний вплив на формування світової думки, прикладом чого стало нагнітання конфліктів в Іраку та Косово, розуміння цих тенденцій буде, на наш погляд, корисним для прикладних дисциплін української соціології.

Перед тим, як безпосередньо відповісти на запитання про критерії добору інформації для публікування на взятій для прикладу шпальті міжнародної інформації у газеті "Нью-Йорк таймс" та інших серйозних виданнях Сполучених Штатів і значною мірою інших англомовних країн, необхідно навести такі роз'яснення для кращого розуміння процесу добору. Інформаційна модель, відома як американська школа журналістики, нині перебуває у стані значної розбалансованості. Американська журналістика завжди ґрунтувалася на концепції нейтрального, неупередженого висвітлення подій. Цього вчать студентів-журналістів у будь-якому американському університеті. Проте з розвитком нових технологій події не можуть розглядатися за допомогою підходу, котрий досі застосовувався до будь-якої новини. Інформація більше не виступає обмеженим ресурсом, який журналісти збирають і продають. Сучасне суспільство стрімко рухається від "інформаційного вибуху" до інформаційного перевантаження. Інформація – скрізь. Починаючи від анонсів подій в інтернет-виданнях і закінчуючи розлогим висвітленням подій в американському Конгресі двома загальнонаціональними телеканалами, що працюють цілодобово, кожен може подати або отримати інформацію в реальному часі. Якщо новина містить лише інформацію, вона вже нічого не варта. Минулися часи тридцятирічної давнини, коли читачі чекали свіжого номера "Нью-Йорк таймс" – газети більше не виступають єдиним джерелом інформації для їхніх споживачів. Справді, людина, що хоче дізнатися новини, не чекатиме на вихід "Нью-Йорк таймс", а звернеться до Інтернету або отримає потрібну інформацію на мобільний телефон.

Проте людям складно точно зрозуміти значення інформації у стрімкоплинному часі. Людина шукає шляхів, щоб зрозуміти світ і впорядкувати події у ньому. Читач потребує історій. Ось головні підходи в теперішній американській журналістиці, і звідси можна зробити висновок, як американські журналісти добиратимуть матеріали для своїх видань. Матеріали не повинні бути лише інформацією, а мусять розповісти, пояснити читачеві, що означає ця новина і які наслідки вона матиме для американської громадськості. Інакше кажучи, уся концепція об'єктивного висвітлення подій поступово витісняється розповідями, які мають дедалі більшу тенденцію до коментування і критики. Парадокс, але саме цього спершу американці намагалися уникати. За результатами щорічного комплексного дослідження Незалежної громадської організації журналістів, у 2004 році намітилася тенденція до відродження "партійної преси": громадськість віддає перевагу певному виданню чи передачі, знаючи наперед, що вони відображають мислення демократів або республіканців.

Модель добору інформації у відділах міжнародних новин американських видань раніше оберталася довкола протистояння двох супердержав – США та СРСР. Тепер можна спостерігати виникнення двох моделей. Одна з них має на меті донести читачеві прогресивні інформаційні цінності, що обстоюють соціальну справедливість. Її називають ще "нова світова гуманна журналістика". Матеріали цієї моделі спонукають до морально-етичних суджень. Друга модель подання міжнародних подій скеровується діями та ініціативами американської зовнішньої політики. Її можна представити як пропаганду "Американської фортеці" у світовому хаосі. Обидві моделі на рівних співіснують і конкурують. У газеті "Нью-Йорк таймс" спостерігаються дві моделі, тоді як наймасовіший національний кабельний телеканал "Фокс" – явний зразок "Американської фортеці". На противагу останньому впливовий журнал "Економіст" тяжіє до першої моделі.

Теорія журналістики визначає такі критерії новини. Актуальність у часі; наближеність у просторі; соціологічна відповідність – визначається цільовою аудиторією; емоційний чинник – вражаючі події без огляду на простір і час². Специфічним місцевим чинником добору інформації є географічний. Факт, що чимало країн не з'являються в американському інформаційному просторі доти, доки не можна подати матеріал, з якого американському читачеві можна пояснити суть події. Тобто коли подія занадто складна чи не матиме значних наслідків для Сполучених Штатів, її не висвітлять. Безперечно, редактори й кореспонденти застосовують визнані "критерії новини", коли підшукують варті уваги американського читацького загалу сюжети для матеріалів: криваві перевороти, міжплемінні сутички, зловживання владою, дивні звичаї. Навіть побіжний погляд на тематику міжнародних шпальт свідчить, що американський читач має певний поріг, який не слід переступати. Отож натрапляємо на матеріали про жертвоприношення тварин на Тайвані, явище "жіночого обрізання" в Африці, побиття камінням диявола в Мецці, відвернення державного перевороту в Катарі, життя наркобаронів у Латинській Америці, військову хунту в Сьєрра-Леоне, геноцид у Руанді, етнічні чистки в Косово, викрадення дітей аборигенів у Австралії та чимало інших моторошних тем. Повторимося: ці матеріали легко "продаються", бо розповідають американцям, якою небезпечною є решта Всесвіту. Хочемо ми того чи ні, добір інформації робить пересічного американського громадянина таким, яким він є – з недостатнім знанням про решту світу. А як може бути інакше, якщо йому пропонують матеріали, що переважають "негативом" і які так легко зрозуміти?! Міжнародна журналістика Америки викладає новини так, щоб підтвердити вищість Сполучених Штатів і нижчу якість інших країн. Вона пропонує страшні, інколи фантастичні розповіді про світ, що загруз в анархії і хаосі, пропагуючи образ "Американської фортеці" як острівця цивілізації в морі політичного варварства.

Слід зазначити, що "Нью-Йорк таймс" залишається однією з найкращих газет і часто дотримується стандартів, вищих за усталені. Але на загал вона йде в курсі тенденцій зображення "решти світу" в негативному ключі. Розгляньмо номер від 8 листопада 2005 року, де подано два великі матеріали на міжнародну тематику – про вибори в Азербайджані та заворушення у Франції. Обидві кореспонденції позбавлені нейтральної тональності – вони вельми критичні, містять переважно оцінні судження, які аж ніяк не обов'язкові для новин. Обидві аналізують події, але зовсім не підкреслюють роль США, які частково відповідальні за ситуацію в Баку, бо підтримували теперішній уряд для утвердження противаги Росії³.

Але в газеті не висвітлено кризових подій цього дня в Еритреї та Ефіопії, не було жодної згадки про нового міністра закордонних справ Японії, відомого своїми образливими висловлюваннями стосовно сусідніх країн, не згадано гострої заяви правозахисних організацій, оприлюдненої напередодні, щодо умов перебування заарештованих міжнародних терористів на військовій базі Гуантанамо. Це свідчить про критерії добору новин у виданні "Нью-Йорк таймс": матеріали “з недорозвинутого світу" й легко зрозумілі для читача.

Обсяг щоденного міжнародного огляду подій у "Нью-Йорк таймс" – 16 шпальт, включаючи рекламу, яка є найефективнішою саме в цій секції. Журналістські матеріали в чистому вигляді займають приблизно 8 шпальт. Цікаво, що секція з оглядом місцевих новин має приблизно такий само обсяг. Газету завжди критикували за роздуту міжнародну панораму, проте нещодавно редакція вирішила навіть збільшити обсяг "міжнародки" на кілька сторінок, оскільки усвідомила, що, окрім "Нью-Йорк таймс" і "Вашингтон пост", у країні обмаль газет з якісними міжнародними оглядами подій. По-друге, газета виходить у місті, що вважається найбільш європейським у США, і тому багато мешканців цікавляться подіями у світі, навіть якщо цей інтерес специфічний і має крен до "поганих новин". По-третє, читачі видання стали більше цікавитися міжнародними подіями, відколи агресивна зовнішня політика президента Джорджа Буша почала давати певні результати, й люди хочуть дізнатися, як зміниться їхнє життя. Тож залишається значна частина читацького загалу, що підтримує "нову світову гуманну журналістику" – як єдину надію для решти світу.


Джерела:

1 Lule J. Daily News, Earn Stories: The Mythological Role Of Journalism. – New York: Guilfond Press, 2001.

2 Щоденна робота журналіста. – К., 1999.

3 The New York Times. – 2005. – 8 листопада.

Автор: Дмитро ШЛАПАЧЕНКО