А ви любите Україну?

Мені здається, що щастя моє розділилося на дві половинки. Одна наповнена світлими почуттями від того, що я народилася в Житомирі, прекрасному українському регіоні, серед добрих і працьовитих людей. Це моя стихія й купіль.
А друга половинка пов’язана з унікальною атмосферою Криму, де живу нині й працюю на благо рідної країни.
Я горда тим, що в моїх жилах тече кров, напоєна соками землі, де зростала Роксолана, яка своєю мудрістю й стійкістю зробила для України набагато більше, ніж усі гетьмани й війська разом узяті.

Її світлий образ надихає не одне покоління українських жінок, допомагаючи зберігати їхні моральні засади та обстоювати  кращі традиції  народу. Нашій  жінці більше властиво жити душею – це дає їй сили щиро любити й устигати все,  на роботі й удома бути завжди на висоті. Це наша жінка у важкі дев’яності на турецьких і польських просторах опановувала ази економіки. Не жаліючи себе,  на власних плечах везла до України  товари, що мали попит, насичуючи ринок усім необхідним. Кожна із них тоді рятувала себе й власну родину, а загалом вийшло, що врятували Батьківщину, гідно виконавши місію берегині домашнього вогнища.

Як усім жінкам-підприємцям, мені доводиться дуже багато працювати й мало відпочивати. Але я впевнена, що це обов’язок усіх, хто любить Вітчизну, відчуває цю землю своєю Батьківщиною й хоче зробити для неї щось добре. Навіть за  нинішньої складної  ситуації у нас з’явилося безліч можливостей реалізувати свої знання й  досвід. Ми живемо в чудові часи, що дає можливість якісного зростання й удосконалення.

Кожний день ставить перед нами різні завдання – прості й складні. Особисто я не боюся виконувати другі, тому що саме вони  допомагають мені вдосконалювати свої знання.

Україна – відкрита країна.  Ми йдемо своїм шляхом. Будуємо нові відносини. Реформи й зміни – складний період у людському житті. Тут і перемоги, і поразки, і часті розчарування. Хтось вирішує для себе діяти, хтось – перечекати негоду. Я не зупинятимуся, тим паче не оглядатимуся. Постараюся зберегти й примножити успіхи свого підприємства.

Криза, на мою думку, є ніби трампліном для здобуття  нових можливостей, для нових горизонтів. Люблю дивитися, як хазяйнує моя бабуся. У неї все розраховано до копійки. Щомісячні доходи вона розкладає в чотири конвертики, тобто визначає суворий ліміт своїх витрат на чотири тижні. За їхні рамки намагається не виходити. Понад те, примудряється заощадити, відкласти на подарунки дітям та онукам. Теорія й практика «за здорову економіку» нашого домашнього «академіка» допомагає мені працювати, долати труднощі, прогнозувати, орієнтуватися на безперечний успіх.

Я мрію зробити ще більше для Севастополя, Криму й країни загалом. Моя діяльність спрямована частково на залучення інвестицій. Ця робота потребує  багато знань і сил. Потрібні надійні партнерські зв’язки. Налагодити їх не так просто, а втримати набагато складніше. Хоч би де я опинилася за волею долі, як завжди, віддаватиму свої сили на благо України.

Активна участь у процесах, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, дає можливість піднятися й зміцніти. Ніщо не відбувається в нашому житті безпричинно.

Ми живемо в часи інформаційних технологій і глобального суспільства... У попередньої генерації не було таких можливостей, щоб проявити й перевірити себе на якість. А  ми вже сформувалися в незалежній країні, в яку народ уклав свої щирі почуття – віру, надію й любов.  У цих умовах майже неможливо зламати характер, якщо він у людини є. Свої лідерські якості можна виявити всюди, обстоюючи  проекти, відкриваючи нову справу, захищаючи інтереси України.

Перед нами відкритий світ і в ньому безліч можливостей для реалізації своїх планів. Хтось шукає скарби й гроші, а хтось – шлях до досконалості.

Сьогодні ми не можемо дорікати, що жінку не допускають до влади. Подивіться, скільки їх  в уряді, парламенті, в усіх урядових структурах – красивих, розумних, інтелігентних. За неї не соромно ніде й ніколи. А найцінніше в нашій жінці те, що її не полишає бажання бути коханою дружиною, мамою, бабусею. Незважаючи на зайнятість, вона чутливо реагує на увагу з боку чоловіка. Гарне ставлення до неї, щиру вдячність за її вічну суєту.

Віками жінки створювали  середовище, що не дало Україні цілковито зникнути. Вони зробили це попри всі  перешкоди – століття воєн, репресій, голодомору й часи випробувань, коли їх арештовували чи убивали за те, що вони захищали культурну спадщину, мову, релігію і власний спосіб життя. Україна в епоху Київської Русі була центром економічного добробуту, освіти й культури. Члени української князівської сім’ї мали родинні зв’язки з видатними монаршими династіями Європи.

Я переконана, що в усі роки страждань і репресій саме українські жінки взяли на себе турботу про сім’ю та забезпечення її добробуту. Вони дбали про освіту, здоров’я дітей і суспільства. Саме вони передавали наступним поколінням релігійні й моральні цінності.  Ці надбання й стали підґрунтям  для створення цивілізованого й успішного суспільства. Українські жінки протягом усієї нашої історії захищали й обстоювали національні цінності для українського народу.

Автор: Оксана КОЛЕСОВА