передплата Українською | In English

№9, травень 2005

Життя по-новомуЖиття по-новому

Такий шанс отримала Настя Овчар. Тепер у неї все нове: нове тіло, нове життя, нові хресні батьки... Настя – незвична пацієнтка для бостонського опікового центру. За історією хвороби маленької п'ятилітньої героїні, котра врятувала під час пожежі молодшу сестру, стежила не лише вся Україна, а й далека Америка. Адже після зусиль багатьох благодійників вона опинилася там на лікуванні. Велику допомогу у цьому надав і Сергій Самборський, наш земляк, а тепер громадянин США, активіст Комітету поріднених міст американського Модесто.

Як він розповів, маленька пацієнтка вже перенесла вісім складних операцій з пересадки шкіри. Мужності цієї дівчинки могли б позаздрити й дорослі. Але, здається, все найстрашніше вже позаду. Настя самостійно зробила перші кроки, вчиться долати відстані у кілька метрів і пробує спускатися сходами. За словами Сергія Самборського, триває реабілітаційний період, проводяться фізіотерапевтичні заходи. Дівчинка нарешті взяла в руки м'ячик. Це для неї не тільки повернення до гри й дитинства, а ще й реабілітаційні вправи.

Увесь час поруч із донькою мама Ольга Овчар. Своє двадцятичотирьохліття молода жінка днями відсвяткувала в клініці, й найкращим подарунком для неї стало поліпшення стану здоров'я донечки.

Упродовж кількох місяців перебування в лікарні Ольга уважно спостерігала за лікуванням дитини й сама навчилася виконувати багато медичних маніпуляцій, бинтувати, купати Настю і тепер може замінити медичну сестру. Її навіть визнали кращою мамою пацієнтки у клініці. Тому лікарі не сумніваються, що й удома вона зможе доглянути за дівчинкою. Адже шлях лікування дуже довгий, і попереду і в Насті, і в її родини ще чимало випробувань. Удома Настя потребуватиме особливого догляду та уваги. Тому вже тепер Сергій Самборський прилетів в Україну й побував на Харківщині в родині Овчарів, аби пересвідчитися, чи є в новому домі тепла вода, умови для догляду за дівчинкою. Бо її нова шкіра і весь організм надзвичайно чутливі до різних хвороб, тому дотримання правил гігієни неабияк важливе на шляху до одужання.

Щодня Сергій телефонує своїй підопічній. Між ними склалися дуже добрі й теплі стосунки. А мама попросила, щоб благодійник став хрещеним батьком дівчинки.

Хрещених батьків вона вже вдома, у своєму рідному селі, має. Однак уся родина вважає, що завдяки Сергію Самборському та Ніні Карпачовій, котрі доклали найбільше зусиль для того, аби відправити потерпілу до американської клініки, Настя народилася вдруге. Тому й хочуть, щоб саме вони стали її другими хрещеними батьками.

Дружнє спілкування надзвичайно важливе як для Насті, так і для її мами. Це свого роду психотерапія, котра теж дуже потрібна маленькій пацієнтці. Її лікування триватиме довгі роки. Клініка зазвичай супроводжує своїх пацієнтів до 21 року. Дівчинці доведеться пережити ще не одну операцію, а головне – звикнути до того, що її шкіра буде не зовсім схожа на неушкоджену шкіру здорових людей.

Аби показати, що це не завадить нормальному повноцінному життю, Сергій познайомив Ольгу Овчар із американським подружжям – Джеррі та Шерон. Двадцять п'ять років тому чоловік потрапив у серйозну автокатастрофу, в нього обгоріло 85 відсотків шкіри (у Насті – 80 відсотків). Тоді Джеррі став одним із перших пацієнтів клініки, на якому було випробувано нову технологію вирощування шкіри.

Лікарі не тільки врятували йому здоров'я, а й дали шанс нового життя. Згодом Джеррі одружився, знайшов роботу, має трьох дітей.

Як вважає Сергій, цей приклад повинен продемонструвати Ользі Овчар, що і в її доньки тепер є майбутнє і всі шанси влаштувати своє життя.

На знімку: разом із мамою Настя робить перші кроки в новому житті.

Автор: Олесь ВІТЕР

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №5/2016 №5
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата