Леонід Рудкін: «У тобі має бути багато душі й водночас вона повинна залишатися чистою»

Наскільки важко пройти з честю свій професійний шлях
на митниці в умовах, коли суспільство ніяк не може отямитися від морального божевілля?

— У тобі має бути багато душі й водночас вона повинна залишатися чистою, незважаючи ні на що, — зазначив на початку нашої розмови начальник Севастопольської митниці Леонід Рудкін.

Навпроти його робочого столу на стіні висить портрет  кумира — Павла Верещагіна, героя художнього фільму «Біле сонце пустелі». Дотримуючись вікових моральних традицій, Леонід Миколайович зберігає у своєму колективі атмосферу справжньої відданості справі й професії. І це не просто слова — це велика копітка щоденна праця, якій він присвятив 38 років. Гадаю, не помилюся: він єдиний уцілілий у бурях реформ і тотальних підозр керівник митного відомства на всьому пострадянському просторі. У його трудовій книжці цей запис зберігається 30 років.

Якось хтось із його колег дуже точно сказав: «Рудкін — не прізвище, Рудкін — посада».

Працюючи на митниці, він навчався у приладобудівному інституті і після закінчення міг змінити професію. Але залишився тут, щоб служити Батьківщині.

Взаємини з митницею розпочалися 1969 року, коли він відслужив на флоті. Тоді його запросили на роботу до Феодосійської митниці на посаду інспектора Севастопольського митного поста. Саме тут уперше у своєму житті він показав принциповість працівника митної служби. На судні, що повернулося з плавання, під час ретельного огляду  молодий митник Леонід Рудкін знайшов контрабанду — серію жіночих газових косинок (1500 штук), призначених для продажу. Пізніше улов виявився набагато більшим: до трьох мільйонів одиниць.

У музеї Севастопольської митниці ми побачимо експонати, які підтверджують результати праці її співробітників. На рахунку Леоніда Рудкіна та його колег конфісковані кілометри тканин, сотні штук різної техніки, ювелірних виробів, припинені спроби перевезення зброї, боєприпасів, антикваріату й наркотиків, що становить мільйони й мільярди гривень, повернутих до державної скарбниці.

Свого часу Головне митне управління Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР гідно оцінило його сумлінну службу. У жовтні 1975 року його було призначено начальником Севастопольського митного поста, заступником начальника Феодосійської митниці.

У березні 1976 року у зв’язку з реорганізацією  було створено Севастопольську митницю, якій підпорядкували Сімферопольський і Ялтинський пости, а очолив її 28-літній Леонід Рудкін — наймолодший у СРСР керівник митниці.

— Якщо чесно, — згадує Рудкін, — я не повірив, що вибір припав саме на мене,  а коли усвідомив, стало якось не по собі. Пішов по пораду до батька. Благословення одержав, але із серйозним попередженням: «Зможеш протистояти спокусі — йди, не зможеш — зупинися». Зрозумів, що межі дозволеного мені під силу.

Його часто можна зустріти в залі огляду. Він терпляче вистоює процедуру зустрічі, стежить за діями підлеглих, а потім аналізує трудові будні. Суворий, але завжди справедливий. Рудкін бореться за високу якість роботи, не прощає недбалості, неуважності, прискіпливості до людей під час огляду з боку своїх підлеглих.

— Запам’ятайте, людина повертається додому. Ми зобов’язані виконувати свою роботу так, щоб ніхто не почувався приниженим, — каже начальник своїм молодим співробітникам.

У Севастопольській митниці постійно проводять тестування туристів і людей, які приїжджають із-за кордону. У залі огляду на видному місці висить скринька для анонімних зауважень щодо роботи митників.

З перших кроків становлення України як самостійної держави Рудкін  ще сумлінніше почав розвивати Севастопольську митницю як невід’ємну частину митної системи України. За роки незалежності у шість разів збільшився штат. Зросло навантаження.

У 1995 році колектив переїхав до нового адміністративного будинку, що, безперечно, є заслугою начальника. СРСР розвалювався, а Рудкін будувався. Усе вистраждав сам. Тепер у нього зразкове господарство.

У 1996 році Леоніда Рудкіна першим у Криму було нагороджено відзнакою  Президента України — хрестом «За мужність». Цю нагороду Президент вручив йому особисто. Крім того, він — заслужений юрист України, нагороджений нагрудними знаками «Почесний митник України», «За сумлінну службу в митних органах України», «За заслуги», «15 років митній службі України», а 2006 року — медаллю Російської Федерації «За зміцнення митної співдружності».

Що найбільше непокоїть сьогодні начальника Севастопольської митниці Леоніда Рудкіна? Як завжди,  болить душа за справу. Донині не ухвалено закон «Про державну митницю».  Митник, як і раніше, соціально не захищений. На нього кожний може показати пальцем і сказати «хабарник». Але хто знає, в яких умовах він живе, як харчується, як відпочиває, скільки його сім’я сплачує за квартиру?

— Щоб залучити гарних фахівців, зміцнити лави української митниці, треба спочатку хоча б житло пообіцяти їхнім сім’ям, а ми не можемо, — каже Л. Рудкін. —  Не будують для нас житло, не дають. Гадаю, що це зі сфери грубих помилок.

Генерал упертий. Він продовжить пошук нових рішень і неодмінно доб’ється результату. Тому його словам вірять, йому довіряють.