передплата Українською | In English

№10, травень 2008

Обирай із нами, обирай, як ми, обирай краще за нас!Обирай із нами, обирай, як ми, обирай краще за нас!

Поділитися:

25 травня кияни голосуватимуть за міського голову та 120 депутатів столичної ради

Дострокові вибори столичного міського голови спантеличили багатьох, а надто політиків. Стає дедалі очевиднішим, що кампанія в Києві є репетицією президентських виборів. Найкращі політтехнологічні сили кинуто на цю подію, яка вдало заповнила паузу під час політичного міжсезоння. Традиційно популярними залишаються соцопитування й маніпулювання їх інтерпретаціями. Різноманітні центри соціологічних та політичних досліджень щоденно наввипередки оголошують рейтинги кандидатів у мери. Утім, усі вони досить умовні, адже велика частина київських виборців ще не визначилася, а саме за їхні голоси розгорнеться головна боротьба в останні тижні перед голосуванням.

То який мер потрібен Києву: розумний чи сильний, чесний чи професійний, добрий чи красивий? Як зробити правильний вибір, щоб потім не звинувачувати себе? Для цього не зайвим було б ознайомитися з передвиборними програмами кандидатів, та й законодавство гарантує українцям таке право. Але попри те, що виборчі перегони стрімко набирають обертів, на сайтах найрейтинговіших політичних сил  текстів програм... не виявилося. Щонайбільше — загальнодержавна програма партії та заяви кандидатів. «На щастя», відсутність програм компенсується  оригінальними та багатообіцяльними запевняннями політиків. Зате виборчі списки політичних блоків, які балотуються до Київради, можна побачити лише на їхніх сайтах. Утім, комп’ютери та Інтернет для великої частини українців усе ще залишаються мрією. Агітнамети, що «заквітчали» Київ, пропонують макулатуру з мінімумом інформації про кандидата на мерське крісло й аж ніяк не про його команду. А вони, ці команди, якщо намагатися повірити у принципи формування виборчих списків не під  «кума-свата-брата», сприймаються як фарс.

Лідер передвиборної гонки — Леонід Черновецький. Воно й не дивно, бо стартує як чинний мер і переможець минулих виборів, від яких спливло не так багато часу й ще не забуто його «заслуги» зі збирання голосів «доппайками» — продовольчими наборами для малозабезпечених і пенсіонерів. Утім, якщо 2006-го Черновецький  переміг, скориставшись як трампліном суперництвом своїх головних конкурентів — Віталія Кличка та Олександра Омельченка, то особливості нинішніх розкладів змушують його змінити тактику. «Продовольча кампанія» не може сперечатися зі шквалом критики на адресу столичного чинного голови з боку конкурентів.

Інший фаворит виборів — самовисуванець Віталій Кличко спершу зробив  ставку на свою популярність як боксера, що згодом призвело до падіння його рейтингу, бо решта кандидатів певною мірою позиціонують себе як представники конкретних політичних сил. І кажуть: гарний хлопець — не професія. Трансформація Кличка із «сильного» мера на «чесного» мало що може змінити.

Підвищення інтересу до першого віце-прем’єра Олександра Турчинова пояснюється не так його політичними заслугами, як наростанням інтриги навколо теми висування єдиного кандидата від БЮТ і НУ—НС. Особливо з огляду на популярність лідерки БЮТ, яка швидко стала головним піарником Турчинова. І це тільки увиразнює сприйняття «біло-сердечного» кандидата не як самостійного політика. Та аж ніяк не факт, що рейтинг Юлії Тимошенко автоматично забезпечить йому перемогу. Не можна скидати з рахунку реальної мети БЮТ у цій кампанії: врахувавши помилку минулих виборів, коли блок не брав участі в мерських перегонах, Тимошенко прагне бодай більшості в Київраді. Припускають, що нинішні вибори для БЮТ — лише перший етап у боротьбі за форпост наступної президентської кампанії. При цьому Юлія Володимирівна намагається боротися до останнього за проведення через парламент змін до виборчого закону, аби забезпечити два тури голосування на виборах міських голів. Навіть попри те, що під час візиту до Польщі й на щоквартальній прес-конференції Віктор Ющенко обіцяв ветувати (в разі ухвалення Верховною Радою) закон, що передбачав би вибори мера столиці в два тури. На думку глави держави, мер, по суті, є незалежною гілкою влади і його можна звільнити з посади лише на таких підставах: за його ж заявою про відставку, в разі його смерті або набрання чинності обвинувальним вироком суду. Коментуючи ідею обрання міського голови в два тури, Президент наголосив: запровадження таких змін поставить у нерівні умови інші міста України, більше того, загрожує перевиборами в цих містах.

Хтозна, можливо, коаліція зможе «вмовити» Президента підписати такий сумнівний документ. Утім, нічого позитивного й у без того розбалансовані відносини це не внесе. Або таки зіграє роль парламентська ситуативна більшість, котра здатна подолати все що завгодно?

Якби й справді бажали зробити вибори прозорішими, ця ініціатива могла бути внесена в парламент одразу після підбиття підсумків виборів 2006 року. (Саме тоді можна було проаналізувати вибори градоначальників не тільки в Києві, а й в усіх регіонах: що, де і як відбувалося.) Але цього чомусь не сталося. Тепер на таку ідею можна дивитися лише крізь призму чергової політтехнології, а на мерську кампанію — як на чинник, що відволікає увагу від загальної проблемної соціально-економічної ситуації в країні.

До речі, цікаво, чи буде знято після виборів броньоване скло, що відділяє президію Київради від інших депутатів? Можливо, його зроблять подвійним, аби не спокушати деяких «забіяк» із народних обранців потриматися за шию чергового мера...

ЦИФРИ: У виборах київського міського голови візьмуть участь 78 кандидатів, а до Київради — 37 партій і блоків. Боротьба – за 120 столичних мандатів.

Автор: Світлана ФІЛОНЕНКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №5/2016 №5
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата