№8, квітень 2008

"З повагою. Ваш Олесь Гончар"

3 квітня видатному письменникові виповнилося б 90 років

Як і всім, кому на початок Другої світової війни було десь 18—25 років, Олесеві Гончару судилося пройти важкими фронтовими шляхами, зазнати і гіркоти поразок, і радості перемоги над фашистськими загарбниками. Вперше озвався до світу майбутній майстер українського слова 3 квітня 1918 року, за свідченням старшої сестри, в робітничому селищі Ломівці (Дніпропетровщина), хоч офіційно місцем народження вважається слобода Суха Кобеляцького району на Полтавщині. Виховувала Сашка бабуся. «В її образі ніби втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, правдивість, безмежна доброта, обдарованість. Ця вічна трудівниця, ця темна, неписьменна, але винятково чуйна до чужого горя жінка своєю широкою людяністю стоїть для мене поряд з тими, чиї творіння нас захоплюють і кого ми називаємо за їхню діяльність справжніми гуманістами», — так високо підніс Олесь Гончар звичайнісіньку жінку, яка дуже багато значила в його житті.

Родина не розлучалася з «Кобзарем» Тараса Шевченка, мала чимало інших книжок. Писати Олесь почав змалку. Велику роль у цьому відіграв улюблений учитель мови й літератури, який зумів прищепити «палку любов до рідного слова, красного письменства». До речі, саме він і назвав Сашка Олесем. З цим ім’ям Гончар не розлучався до останніх своїх днів (помер 1995 року ).

Збереглося фактично все, що він написав, — від розпорошених начерків оповідань до щоденників (уже опубліковані) та листів. Частину з них нещодавно підготували до друку дружина видатного прозаїка Валентина Данилівна та його багаторічний товариш Яків Оксюта. Вичитувала рукопис і верстку книжки «Листи» редактор видавництва «Український письменник» Галина Лукова. Ось що вона сказала: «Коли звіряла передруки, мовби чула незабутній голос Олеся Терентійовича. Видатний прозаїк був надзвичайно вимогливим до слова, мелодики речень, стилю не лише своїх романів (від знаменитих «Прапороносців» до вершинного епічного полотна «Твоя зоря»), а й коротких цидулок чи принагідних нотаток. Охоплюють вони великий часовий відтинок: від початку тридцятих до середини дев’яностих років минулого століття. Пристрасне вступне слово до видання написав Володимир Яворівський, а вдумливу післямову — Роман Лубківський».

Автор: Микола СЛАВИНСЬКИЙ

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Глава Пентагону поговорив з грецьким колегою на тлі публікацій про тиск щодо Patriot для Києва Сьогодні, 24 квітня

Держдеп США згадав телемарафон у звіті щодо порушень прав людини Сьогодні, 24 квітня

Рекордна партія зброї з Британії, новини щодо допомоги США, МЗС обмежує "ухилянтів": новини дня Сьогодні, 24 квітня

Зеленський і Сунак обговорили найбільший військовий пакет від Британії Вчора, 23 квітня

Знайти в США зброю для України на всю суму допомоги ЗСУ може бути проблемою – посол Вчора, 23 квітня

Туск: Польща не передасть Patriot Україні, але допоможе іншими засобами Вчора, 23 квітня

Кулеба пояснив, чому консульства України зупинили надання послуг чоловікам мобілізаційного віку Вчора, 23 квітня

Зеленський заявив про домовленість щодо ATACMS для України Вчора, 23 квітня

Тонкощі використання клейових сумішей для армування плит пінополістиролу Вчора, 23 квітня

Союзники назвали дату нової зустрічі щодо зброї для ЗСУ у форматі "Рамштайн" 22 квітня