№12, червень 2005

Фінляндія

Осторонь древнього шляху "з варягів у греки" жили фінські племена, що не брали участі в далеких походах і не мали державності. У 1155 р. шведи здійснили перший хрестовий похід на

Площа території – 337 тис. кв. км. Державний устрій – парламентська республіка. Главою держави є президент, якого обирають на шість років прямим загальним голосуванням. Нинішній президент – Тар'я Халонен була обрана в 2000 році. Спікер парламенту – Пааво Ліппонен. Кількість населення – 5,2 млн. осіб. Етнічний склад: фіни – 93%, шведи – 6%, інші – 1%. Мови: фінською мовою, що належить до угро-фінської групи, говорять 91,3% населення, шведською – 5,4%, саамська (лапландська) є рідною приблизно для 1700 осіб. Грошова одиниця – 1 євро (= 100 євроцентів). Віросповідання: лютеранство – 85% населення, православ'я – 1%.
Фінляндія розташована за Полярним колом у північній частині Європи на Скандинавському півострові, омивається Ботнічною та Фінською затоками Балтійського моря. На сході має кордон із Росією, на півночі – з Норвегією та Швецією. Більша частина території вкрита пагорбами з численними виходами скельних порід й розгалуженою озерно-річковою системою – в країні 187888 озер. Фінляндія славиться своїми річками й озерами, незайманою природою, яку в країні дбайливо охороняють: фіни поважають вразливу північну екосистему з багатим тваринним світом і чудовими можливостями для зимових видів спорту. Захопливе сафарі на оленячих, собачих, кінських упряжках, прогулянки верхи на ісландських поні, усі види катання на лижах, ковзанах, санях – нададуть гостроти спогадам про перебування у цій казковій країні. А влітку чарівне узбережжя Балтійського моря й тисяч озер – це унікальна можливість скупатися всього за сотню кілометрів від Полярного кола, а цікаві пішохідні й велосипедні прогулянки, полювання й рафтинг не залишать байджими ні дорослих, ні дітей. Малонаселені райони (менш як одна людина на 1 кв. км) на півночі країни є найбільш етнічно різноманітними.
Родзинки Нині Фінляндія – процвітаюча держава Північної Європи, яка за багатьма соціально-економічними показниками посідає перші місця в Європі та світі. За останніми оцінками ООН, вона впевнено входить до першої десятки країн за якістю життя. Ці оцінки ґрунтуються на критеріях загального стану здоров'я, рівня освіти, доходах і тривалості життя населення. Швеція відстає від своєї колишньої провінції за рівнем освіти. Фінляндія неабияк піклується про немовлят. За статистикою ЮНІСЕФ, смертність дітей у віці до одного року тут одна з найнижчих у світі: 3–4 випадки на тисячу осіб. Близько 8% ВВП країни йде на освіту. Фінський ринок мобільних телефонів – один із найрозвиненіших у світі. У країні на 100 жителів припадає близько 90 стільникових телефонів (дані 2003 р.). Вона одна з провідних держав за використанням Інтернету. Важливою характеристикою здорового суспільства є чесність чиновників. Фінляндію четвертий рік поспіль визнають найменш корумпованою країною Євросоюзу. Статистика свідчить: майже в кожній фінській родині є сауна – ще один світовий рекорд. Чимало з них побудовано на 400 тисячах дач, розташованих зазвичай на березі моря, озера або річки. Ліси вкривають 70% суші Фінляндії (найвища пропорція у світі). Не дивно, що країна є одним із провідних світових експортерів лісу. Тут налічується 188 000 озер і 179 584 острови, зокрема найбільший в Європі архіпелаг – Аландські острови. Чисельність населення Фінляндії – 5,2 млн. осіб (17 на кв. км.), дві третини з яких мешкають в містах. Найбільші з них: Гельсінкі (560 тис. осіб), Еспоо (221 тис.), Тампере (200 тис.). П'ята частина населення проживає в регіоні Гельсінкі – Еспоо – Вантаа. Офіційні мови – фінська та шведська. Фінська належить до фінно-угорської мовної групи. Нею говорять 93%, шведською – 6% населення країни. Носіїв саамської (лапландської) мови – близько 1 700 осіб. Віросповідання: переважають (85%) лютерани, 1% сповідують православ'я. З історії країни Суомі До середини ХІІ сторіччя територія майбутньої Фінляндії була політичним вакуумом, що його намагалися заповнити як західний сусід Швеція та римська церква, так і східний – Новгород (Русь) і церква грецька. За мирним договором 1323 р. Новгороду дісталася східна Фінляндія. А західна й південна частини через Швецію прилучилися до культурної сфери Заходу. У Фінляндії вкоренилися шведські право та суспільний лад, що не знав феодалізму; фінський селянин не був закріпачений і зберіг особисту свободу. Головним центром було місто Турку, де знаходився й епископат. У 1362 р. фіни дістали право призначати свого представника для участі у виборах шведського короля, а в ХVІ сторіччі – й на станове представництво у Швеції. У великодержавний період (1617–1721 рр.) Швеція розширила свою територію навколо Балтики й відсунула східний кордон Фінляндії на схід. Зосередження держадміністрації у Стокгольмі привело до уніфікації фінських умов зі шведськими. Позиції шведської культури зміцнювало й те, що на високі посади у Фінляндії часто призначалися шведи. За час шведського панування фінськими землями прокотилося 12 воєн. У Тридцятирічній війні основну частину армії короля Густава II Адольфа становили фіни. Коли великодержавний статус Швеції на початку XVIII сторіччя було втрачено, посилився тиск Росії на Фінляндію, й у війні зі шведами (1808–1809 рр.) вона її завоювала. У складі Швеції Фінляндія не мала державності: це була сукупність декількох губерній. Але з приєднанням до Росії вона стала автономним Великим князівством, а її великим князем – російський цар. Вищим органом управління був Сенат, що складався з фінів. Питання, що стосувалися князівства, представляв імператору фінський міністр-статс-секретар, який перебував у Петербурзі. Тобто адміністрація Фінляндії була безпосередньо пов'язана з імператором, а російська влада нижчого рівня не могла впливати на справи Великого князівства. Ліберальний імператор Олександр I дозволив у ньому широке самоврядування. Лютеранська церква зберегла свій статус, як збереглося й становище шведської мови як державної. У 1812 р. столицею князівства стало місто Гельсінкі (Гельсінгфорс). Після видання Олександром II у 1863 р. маніфесту розпочався шлях фінської мови до одержання статусу державної. Хоча шведська була рідною лише для сьомої частини населення, її гегемонія, проте, зберігалася до початку ХХ сторіччя. Того ж року було скликано станове представництво Фінляндії. Воно збиралося регулярно, і в князівстві розгорнулася інтенсивна законотворча робота. З прийняттям у 1878 р. закону про військовий обов'язок Фінляндія одержала власну армію, хоча після входження під протекторат Росії вона більш як на сторіччя була позбавлена воєн. За часів Олександра III і Миколи II в Росії посилився вплив націоналістичних кіл. Велике князівство, захищене широкими привілеями, муляло їм очі. Воно було державою в державі, зі своїми Сенатом і чотиристановим представництвом, чиновництвом, юстицією, армією, грошовою одиницею. Викорінювання "фінляндського сепаратизму" (тобто русифікація) почалося в "перший період гноблення" (1899–1905 рр.). Революція 1905 р. означала для князівства короткий перепочинок, і в 1906 р. воно одержало новий парламентський статут. Це стало найрадикальнішою в Європі парламентською реформою: Фінляндія одним стрибком перейшла від чотиристанового представництва до однопалатного парламенту й загального права голосу. Тоді ж таки фінські жінки перші в Європі дістали право голосу на виборах.
Уперше відзначили День української дипломатії. 22 грудня 1917 року було ухвалено рішення про створення Генерального секретаріату міжнародних справ Української Народної Республіки. Це було перше зовнішньополітичне відомство, засноване за часів Центральної Ради, яке очолював міністр закордонних справ УНР Олександр Шульгін. Нині Україна відома як вагомий суб'єкт європейської і світової політики. Значення дипломатії в її зовнішньополітичному житті постійно зростає. Нашу державу представляють дипломати в посольствах (а їх понад 120), численних генеральних консульствах та представництвах України при міжнародних організаціях, зокрема при ООН, Раді Європи, ЮНЕСКО.
6 грудня 1917 р. у Фінляндії прийняли декларацію про незалежність В останній день цього року фінам було передано підписаний В. Леніним декрет Ради народних комісарів про її визнання. Водночас суперечності між правими та лівими силами наростали. У січні 1918 р. ліві здійснили державний переворот, й урядові довелося втекти зі столиці. Громадянська війна, що спалахнула, закінчилася в травні перемогою урядових військ, якими командував колишній царський генерал К.Г. Маннергейм. Улітку 1919 р. Фінляндію офіційно оголосили республікою. Рани війни загоювалися, зокрема шляхом залучення соціал-демократів до уряду. У 1926–1927 рр. останні навіть створили уряд меншості. У 1929 р. рух "Лапуа", що наслідував італійських фашистів, зажадав заборони Компартії і домігся цього в 1930 р. У 1932 р. "Лапуа" розпочав збройне повстання проти уряду, але змушений був відступити. На міжнародній арені країна спочатку дотримувалася "політики країн-лімітрофів", тобто співробітництва з Естонією, Латвією, Литвою та Польщею, що колись теж входили до складу Російської імперії. Але вже в 20-х роках наріжним каменем політики безпеки стає Ліга націй. А коли стала очевидною нездатність останньої забезпечити мир на планеті, парламент затвердив (1935 р.) декларацію про орієнтацію Фінляндії на північні країни. У серпні 1939 р. Німеччина та Радянський Союз уклали пакт про ненапад, згідно з таємним протоколом якого до сфери інтересів СРСР було віднесено й Фінляндію. Коли вона відмовилася надати Радянському Союзові військові бази на своїй території, той розірвав пакт про ненапад від 1932 р. Уряд і народ Фінляндії, єдині серед Балтійських країн, не піддалися тискові й зберегли незалежність. Найтяжча для обох сторін "зимова війна" закінчилася 12 березня 1940 р. укладенням миру. До СРСР відійшла південно-східна частина Фінляндії. Після нападу фашистів на СРСР Фінляндія вступила у війну як їх союзник. Ця так звана "війна-продовження" закінчилася у вересні 1944 р. перемир'ям, згідно з умовами якого Фінляндія додатково до втрачених в 1940 р. територій віддала й низку інших. На кінцевій стадії війни маршал Маннергейм, котрий відіграв визначальну роль в обстоюванні фінської незалежності, був обраний главою держави. Наступний глава держави – Ю.К. Паасіківі прагнув установити довірчі стосунки з СРСР. Договір про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу, укладений між двома країнами в 1948 р., ліг в основу так званої "лінії Паасіківі". У 1955 р. Фінляндію прийняли і до ООН, і до Північної ради. На парламентських виборах 1945 р. комуністи здобули велику перемогу й потрапили до уряду, але через три роки, після поразки на виборах, їм довелося з нього піти. Після цього кістяк уряду становили соціал-демократи та аграрники, доки першим у 1958 р. не довелося відмовитися від співпраці. Коли ліві перемогли на виборах 1966 р., комуністи й соціал-демократи знову ввійшли до складу кабінету. Праві ж політичні сили (Коаліційну партію та ін.) було відсторонено від участі в уряді на два десятиліття. Навесні 1987 р. сталися зміни: Коаліційна партія та соціал-демократи сформували уряд, що мав довіру в більшості депутатів парламенту й перебував при владі до 1991 р. Потім есдеки пішли в опозицію, й кістяком уряду стали Коаліційна партія та Фінляндський центр. Цей кабінет залишався при владі до 1995 р. Великі зміни кінця 80-х – початку 90-х рр. позначилися й на Фінляндії: вільнішою стала духовна атмосфера, розширилася свобода дій у зовнішній політиці. У 1992 р. між Фінляндією та Росією було укладено Договір про основи відносин, який не має військових статей. У березні 1992 року Фінляндія подала заяву про вступ до Європейського Союзу. На референдумі з цього питання 57% тих, хто проголосував, підтримали цю ідею, й парламент підтвердив членство країни в ЄС з початку 1995 р.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Сікорський: Краще пустити заморожені кошти РФ на зброю для України, а не її відбудову Сьогодні, 19 березня

ЗМІ: Президент Румунії затвердив майбутнє навчання українських пілотів на F-16 в країні Вчора, 18 березня

Міністри країн ЄС погодили 5 млрд євро для допомоги Україні зброєю на 2024 рік Вчора, 18 березня

Шмигаль назвав п’ять ключових секторів України як майбутнього члена ЄС Вчора, 18 березня

Кабмін затвердив план реформ, за виконання яких Україна отримає 50 млрд від ЄС Вчора, 18 березня

Шмигаль підтвердив бажання України почати переговори з ЄС у першому півріччі Вчора, 18 березня

ЗМІ: Британія радить Україні тримати оборону на сході і зосередитися на ударах по Криму 17 березня

Макрон пояснив, як він прийшов до ідеї щодо іноземних військ в Україні 17 березня

Макрон: Приїду в Україну з конкретними пропозиціями і рішеннями 17 березня

"Радіо Свобода": Угорщина знову скаржиться державам ЄС на "утиски угорців" в Україні 16 березня