Україна – НАТО. Роман у листах

11 січня Президент Віктор Ющенко, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і Голова парламенту Арсеній Яценюк підписали лист до Генсека НАТО Яапа де Хооп Схеффера, в якому повідомили про те, що «Україна зацікавлена у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО». Українські лідери висловили надію, що «рівень готовності нашої держави до нових зобов’язань стане основою для позитивної відповіді під час наступного саміту Україна–НАТО у Бухаресті у квітні 2008 року». На сайті Президента лист оприлюднено 15 січня.

16 січня 2008 року співголова Комітету у закордонних справах Сенату США Річард Лугар, проводячи прес-конференцію в резиденції посла Сполучених Штатів (Київ), заявив, що 15 січня 2008 року під час зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком йому повідомили про існування «листа трьох» щодо вступу України до НАТО.

18 січня «лист трьох» було передано Генсеку НАТО. Цього ж дня опозиція в особі Партії регіонів і комуністів зажадала від Голови парламенту відкликати свій підпис і заблокувала роботу законодавчого органу. Тим часом із боку Кремля щодня лунають заяви, які традиційно зводяться до того, що в разі практичного зближення України з НАТО Росія вимушена буде переглянути свої відносини з нашою країною й ужити відповідних «адекватних заходів».

Росія є Росія. Сподіватися на іншу реакцію з її боку – принаймні марно. Питання в іншому: оприлюднення таких рішень повинне було б відбуватися з дипломатичним супроводом. Тобто МЗС мав би виступити з інформацією про це. Звісно, Україна не зобов’язана узгоджувати свій зовнішньополітичний курс із РФ. Адже сама Росія, ухвалюючи останнім часом дуже важливі рішення в сфері безпеки, не цікавилася позицією нашої держави. Так було тоді, коли росіяни приймали рішення і про перехід на вищий рівень співробітництва з НАТО, і про можливий вихід із деяких міжнародних договорів стосовно обмеження різних видів озброєнь, і про можливе поновлення виробництва ракет малої та середньої дальності, а також у низці інших випадків. Але не забуваймо: Росія є Росія. Маючи з нею справу, не варто нехтувати запобіжними засобами.

Ані Президент, ані Голова Верховної Ради не приховували симпатій до Альянсу. Зате з вуст Юлії Тимошенко якихось чітких заяв щодо перспективи вступу до НАТО досі не лунало. Дивно інше: листа підписано 11-го, а оприлюднено на сайті Президента лише 15 січня. Ми розуміємо, бюрократичні коридори довгі, але ж не настільки.

---------------------------------------

Його Високоповажності
пану Яапу де Хооп Схефферу,
Генеральному секретарю НАТО
м. Брюссель

Вельмишановний пане Генеральний секретар!

З часу відновлення незалежності в 1991 році Україна пройшла довгий шлях зближення з НАТО: від плідного співробітництва в рамках Програми «Партнерство заради миру» та спеціальних стосунків у форматі Хартії про особливе партнерство до ефективної взаємодії в рамках Плану дій Україна–НАТО та Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ.

Політика євроатлантичної інтеграції, визначена національним законодавством, не спрямована проти третіх держав і має на меті майбутнє членство України в Організації Північноатлантичного договору, про що порадимося з українським народом.

Повністю поділяючи європейські демократичні цінності, держава усвідомлює себе частиною євроатлантичного безпекового простору і готова разом з НАТО та партнерами Альянсу за рівних умов протидіяти спільним загрозам безпеці. Саме тому Україна поглиблюватиме і розширюватиме цей напрям співпраці з Альянсом, забезпечуючи подальшу участь у миротворчих та антитерористичних операціях, що здійснюються під егідою НАТО.

Україна є надійним партнером Альянсу і у своїй зовнішній політиці, підтримуючи в тих чи інших форматах, зокрема в рамках ООН та ОБСЄ, або шляхом приєднання до позиції ЄС, сучасні підходи щодо вирішення нагальних проблем європейської і світової безпеки.

Україна активно взаємодіє з державами–членами НАТО в рамках нових механізмів співпраці з дотримання та виконання базових договорів з проблематики міжнародної безпеки. Наша держава, зокрема, приєдналася до «Ініціативи з безпеки у галузі нерозповсюдження», «Глобальної ініціативи боротьби з ядерним тероризмом», Групи восьми «Глобальне партнерство проти нерозповсюдження зброї масового знищення та відповідних матеріалів».

Україна є визнаним регіональним лідером і виступає за зміцнення регіональної безпеки, зокрема в рамках ОЧЕС, ГУАМ, Центральноєвропейської ініціативи – за тісної співпраці з НАТО та Європейським Союзом.

Глибинні й незворотні демократичні перетворення стали сьогодні об’єктивними передумовами вирішення принципово важливих питань для повного досягнення всіх критеріїв, необхідних для членства в Організації Північноатлантичного договору.

Поглиблення широкомасштабних реформ у політичній, економічній, оборонній, безпековій, правовій та інших сферах, що має на меті зміцнення демократичних інституцій, добробуту та безпеки українського народу, є нашим головним пріоритетом.

Важливим напрямом діяльності залишається планомірна та цілеспрямована інформаційно-роз’яснювальна робота з широкого кола питань співробітництва України з НАТО. Програма Уряду передбачає на це суттєве збільшення бюджетних асигнувань.

Сподіваємося, що досягнутий Україною прогрес у рамках Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ найближчим часом буде визнаний Альянсом. Нині Україна зацікавлена у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО.

Розраховуємо на те, що рівень готовності нашої держави до нових зобов’язань стане основою для позитивної відповіді під час наступного саміту Україна–НАТО у Бухаресті у квітні 2008 року.

Президент України В. ЮЩЕНКО.
Голова Верховної Ради України А. ЯЦЕНЮК.
Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО.