Пінгвіни в... кулуарах

Виконання Державної програми антарктичних досліджень на 2002–2010 роки позначено низкою знаменних для дослідників Антарктики подій: святкуванням десятиріччя станції Академік Вернадський, участю українських науковців у акціях оголошеного ЮНЕСКО ІІІ Міжнародного полярного року (IPY-III), спорудженням на станції нового паливного бака, а також наступною Консультативною нарадою країн – підписантів Договору про Антарктику, що має відбутися в Києві 2–13 червня 2008 року.

Перша з цих подій знаменує завершення адаптаційного періоду роботи в унікальній природній лабораторії, переданій Україні Великою Британією в 1996 році, та початок самостійної наукової діяльності в Антарктиці. Друга означає, що українські вчені вперше стали учасниками комплексних досліджень у рамках IPY-III, які здійснюються раз на півстоліття. Третя – свідчення того, що наша держава не лише виконує свої міжнародні зобов'язання щодо традиційних спостережень в Антарктиці, екологічної безпеки, а й здатна здійснювати складні техніко-логістичні операції, пов'язані з переоснащенням і модернізацією своєї дослідницької бази. Віднині проблем із запасами пального в українських полярників бути не повинно.

– Україна вступає в новий етап виконання цільової державної програми антарктичних досліджень, а тому перебудовує свої взаємини із зарубіжними партнерами, зміцнює матеріально-технічну базу дослідників на станції, орієнтуючи їх на прагматичніший підхід до економічної ефективності робіт, використання рекреативних можливостей антарктичного туризму тощо, – наголошує директор Національного антарктичного наукового центру МОНУ Валерій ЛИТВИНОВ. – Тож дедалі нагальніше постають питання залучення до польових досліджень сучасного науково-дослідного судна, здатного працювати на вітчизняну науку в різних куточках Світового океану, створення додаткової сезонної дослідницької бази безпосередньо на льодовому континенті, здійснення прикладних досліджень на кооперативних засадах із зацікавленими установами й зарубіжними партнерами. Налагоджуються контакти з провідними туроператорами, що мають досвід роботи в приполярних регіонах планети.

І, нарешті, остання зі згаданих подій, до якої готуються в НАНЦ дуже ретельно, – це проведення АТСМ-ХХХІ – Консультативної наради країн Антарктичного договору, представники яких зберуться в українській столиці наступного літа. Це надзвичайно престижна й відповідальна акція, що дасть можливість презентувати інтелектуальні, науково-технічні та культурні багатства України делегаціям міжнародної антарктичної спільноти, які працюватимуть у Києві протягом двох тижнів і представлятимуть понад 50 країн із різних континентів. По суті, це елітний клуб науковців і політиків, що визначають геополітичну роль Антарктики у світі…

Сьогодні пінгвіни (що мовою південноамериканських аборигенів означає «маленькі люди») з деякою розгубленістю дивляться в бік законодавців і глави нашої держави, які за три роки так і не спромоглися остаточно ухвалити Закон України «Про антарктичну діяльність», покликаний ввести у правове поле небезпечну справу людей, що працюють в екстремальних умовах, і наразі чітко визначити геополітичні інтереси нашої держави на далекому льодовому континенті.

До речі, події, що розгортаються навколо амбіційних заяв російських, англійських та інших політиків про приналежність (читай: можливий розподіл багатих на мінеральні й біологічні ресурси шельфових зон) приполяр'я, мали б примусити замислитись і наших державників.

Коли ж узяти до уваги вже другий візит із Буенос-Айреса до Києва виконавчого секретаря АТS (Секретаріат Договору про Антарктику) Йоханнеса ХУБЕРА, який, здається, більше, аніж вітчизняні високопосадовці, заклопотаний питаннями успішного проведення антарктичного форуму в українській столиці, а також недавні переговори в Борисполі з представниками Британської антарктичної служби щодо нової угоди про співпрацю з НАНЦ, можна дійти висновку: цей рік таки справді буде роком Антарктики в Україні. І було б добре, аби цей захід позитивно спрацював на авторитет вітчизняної науки та нашої важко народжуваної демократії.

Світ чекає чимало наукових сенсацій, котрі, на думку керівництва НАНЦ МОНУ, неодмінно з'являться в результаті «мізкового штурму» Південного та Північного полюсів і океанського простору, що їх оточує. А гості з багатьох країн, які, можливо, вперше відвідають Україну, теж мають зробити свої маленькі відкриття.

Якими вони будуть, значною мірою залежить від Національного комітету з проведення АТСМ-ХХХІ та піклування держави про свій імідж. Тож і нашим законотворцям не завадило б більше уваги приділити роботі українських науковців у царстві айсбергів і пінгвінів, поцікавитися проблемами та турботами вчених. Полярники чекають, що цього року вирішиться нарешті доля закону про антарктичну діяльність, скресне крига в питанні забезпечення полярників сучасним науково-дослідним судном. Ми сподіваємося, що нинішній склад народних обранців до цих проблем буде не байдужий.

Учасники 13-ї Української антарктичної експедиції, яка нині розпочинає наукову вахту в далекій Антарктиці, щиро бажають вітчизняним парламентаріям міцного полярного здоров'я та плідного врожаю на законотворчій ниві. Від їхньої державницької позиції мають отримати зиск і наші вчені, і, як то кажуть, пересічні українці, і навіть пінгвіни на острові Галіндез, готові прислужитися нашій науці.

Автор: Володимир БОЧКАРЬОВ