Найпрогнозованіша країна у світі?

2 грудня 2007 року в Росії відбулися вибори депутатів Держдуми 5-го скликання. Рівно за 3 місяці, а саме 2 березня 2008 року, вибори президента РФ. Проте політичної інтриги не було під час першого, не буде й під час другого волевиявлення. Якщо його, це волевиявлення, можна таким словом називати…

Путін знайшов ворогів...

Москвичі думськими виборами надто не переймалися, голосувати не рвалися. Казали приблизно так: навіщо кудись іти, якщо результат відомий заздалегідь? Дехто проголосував би «проти всіх». Але в червні 2006-го таку графу скасували. Більшість людей не сумнівалися: фаворитом стане «Единая Россия» з президентом Путіним на чолі.

У Москві практично не було видно агітації. Пряма протилежність Києву, з нашими мегафонами, пропагандистськими наметами різних кольорів, листівками. У Білокам'яній чистими стояли навіть стовпи – найпривабливіше місце для різного штибу наліпок.

«Единороссы» зробили ставку на поїздки регіонами. У Москві з них не було майже нікого.

Опозиція ж рук не покладала. В офіси зносили агітаційну літературу, проводили інструктажі, давали останні вказівки. Лідери опозиції намагалися триматися впевнено, особливо відповідаючи на запитання про шанси пройти до нової Думи. Та в їхніх очах була печаль. Складалося враження, що в подолання 7-відсоткового бар'єра вони не надто вірили самі.

Сергій МИТРОХІН, заступник голови партії «Яблоко»:

– Ці вибори менш чесні й справедливі, аніж були минулого разу. Вибір-то є. Однак можливість вплинути на нього в інших партій, окрім «Единой России», мінімальна. Остання вкладає в свою кампанію, особливо наочну агітацію, такі потужні ресурси, що дорівнюють ресурсам держави. Тому ефект її присутності тотальний. Решта ж партій на цьому тлі геть непомітні.

Його колеги – кандидати на місце в будинку 1 по вулиці Охотний Ряд так само не вірили в демократичність волевиявлення. Казали: Путін знайшов ворогів. У особі того ж таки «Союза правых сил». І розпочав із ним війну.

Микита БЄЛИХ, голова «Союза правых сил»:

– З початку кампанії влада визначилася, хто в неї головний ворог. Ним було проголошено «СПС». Адже ми – єдина партія, яка відкрито заявила, що виступає проти «плану Путіна». І критикували, і критикуємо не лише абстрактну владу, абстрактний Кремль або «Единую Россию». Ми критикуємо особисто президента Путіна.

Враження таке, ніби «потрапив під потяг»...

У серці Російської Федерації – Москві складалося таке враження, що думські вибори відбудуться щонайменше за рік, а не за кілька днів. Надто вже там було все спокійно. Це певною мірою підтверджувало прогноз аналітиків, зокрема й українських, що думські вибори-2007 стануть найпрогнозованішіми за всю історію новітньої Росії.

З блакитних екранів народ наполегливо закликали прийти проголосувати. Особливо напружувалися лідери політичних партій. Саме тих, які, за прогнозами експертів, якраз мали шанси потрапити до Думи. За два дні до виборів пожвавилася агітація й на вулицях Москви. Окрім номера «10» (це номер партії «Единая Россия» у виборчому бюлетені), вже можна було побачити й листівки інших. Однак ці акції були точкові. У центрі ж – лише «10» та «Москва голосує за Путіна!».

«Перемагають комуністи – перемагає народ!», «Не брехати й не боятися! ЛДПР», «Яблоко» – за дружбу народів» – кричали шпальти партійних видань. Але, зазначали експерти, інтриги це не додавало.

Михайло ДЕЛЯГІН, директор Інституту проблем глобалізації:

– У будь-якій країні світу, порівняно з Україною, гадаю, все видаватиметься спокійнішим. Тим паче в нас немає виборів. Є призначення депутатів під виглядом виборів. Один із діячів охарактеризував кампанію 2007 року як «допуск до розподілення депутатських мандатів». За радянських часів розподіляли за картками хліб чи молоко. А нині – депутатські мандати. Як проголосують люди? Це, в принципі, нікого не цікавить.

Одні політики брали активну участь у кампанії. Інші – не менш уважно спостерігали.

Костянтин ЗАТУЛІН, депутат Держдуми, фракція «Единая Россия»:

– Жоден із багатьох попередніх лідерів – Єльцин, Брежнєв, Хрущов – не мав наприкінці свого правління такої популярності, як на початку. Путін живий-здоровий, у розквіті сил. У нього високий рейтинг. Але він іде. Проте не хоче, щоб справа, яку розпочав, пішла разом із ним. І Путін хоче, щоб це було підтверджено. Тож вибори-2007 незвичайні, йдеться про унікальну ситуацію: на них обирають не так депутатів, як продовження курсу.

Москва. День голосування. Борисівські пруди.
Дільниця № 1768

Росія довго готувалася. І ось день виборів настав. За мандати змагалися одинадцять партій, більш або менш відомих чи розкручених. Перемогу пророкували чотирьом: «Единой России», КПРФ, ЛДПР і «Справедливой России». Та потенційні політичні аутсайдери пропонували дочекатися результатів. Сподівалися на електоральне диво.

Школа № 2017. Південний адміністративний округ Москви. Тут розташували дві виборчі дільниці. Робота комісій розпочалася традиційно – о восьмій ранку. Члени комісій підготувалися до голосування достойно. Усе було «на рівні»: інформаційні матеріали, кабінки, скриньки, інша атрибутика.

Явку на вибори загалом прогнозували низьку. Але деякі виборці не погоджувалися, що начебто все давно вирішено за них. Тому й прийшли виявити власну волю. Згідно із законом про вибори в Росії не голосують лише овочі. Ці виборці, зрозуміло, себе «овочами» не вважали.

Євгенія Миколаївна, одна з виборців, мешканка Москви:

– Не думаю, що все буде так, як було. Вважаю, що життя покращуватиметься, якщо ми самі прагнутимемо цього. Загалом усе залежить від нас, а не від когось там іншого.

У Центрвиборчкомі РФ робота просто кипіла. Туди постійно надходили дані з усіх регіонів Росії.

Геннадій РАЙКОВ, член ЦВК Російської Федерації:

– Найголовніше, що народ пішов на ці вибори. Для росіян, мабуть, сьогодні переломний момент. Або ми продовжуємо політику, яку нині проводимо (а президент здійснює її доволі жорстко), або ж маємо її змінити. І люди повинні це сказати. Сказати «так» цій політиці або ж «ні». Це – найголовніше.

Результати

Отже: «Единая Россия» – 64,30 відсотка, КПРФ – 11,57, ЛДПР – 8,14, «Справедливая Россия» – 7,74. Тож до Держдуми 5-го скликання пройшли, як і передбачали експерти, чотири політичні партії. Такі офіційні результати голосування на понад 95 тисячах виборчих дільниць. 450 обранців розподілять між собою нові думські мандати.

Володимир ЧУРОВ, голова ЦВК Російської Федерації:

– У 2007 році партії, що пройшли до парламенту, за попередніми висновками, разом набрали 91,7 відсотка всіх поданих голосів. Тобто не представленими в парламенті можуть бути партії, що набрали в сумі менш як 10 відсотків. У 2003 році не представленими в парламенті були ті, що разом набрали 29,3 відсотка.

Самі вибори відбувалися спокійно. Рівень злочинності, як казали правоохоронці, був удвічі нижчий, ніж зазвичай. Пропорційна основа, 7-відсотковий прохідний бар'єр, жодних блокувань, відсутність графи «проти всіх» – такі головні особливості думських виборів-2007.

Вибори в Росії недемократичні !

Їх висвітлювало півтори тисячі акредитованих журналістів. Міжнародних спостерігачів було понад 400. Уже 3 грудня посланці від ПАРЄ та ПА ОБСЄ оприлюднили декларацію з оцінкою процедури голосування. Вибори було названо недемократичними. У документі, зокрема, йшлося: «Згідно з висновком місії спостерігачів від ОБСЄ та Ради Європи вибори до Держдуми Російської Федерації 2 грудня є несправедливими й не відповідають багатьом зобов'язанням ОБСЄ та Ради Європи. А також стандартам демократичних виборів».

Але ці вибори вже в минулому. Переможці радіють. «Лузери» кусають лікті. Охотний Ряд на найближчі 4 роки для них буде звичайною вулицею, а не місцем депутатської роботи.

P.S. Сьогодні вже Кремль готується приймати нового господаря. Це відбудеться за два місяці, після виборів президентських. Саме на цьому зосереджено всю увагу. Президентом, як відомо, стане не Володимир Путін. Російські експерти наголошували ще місяць тому: «Головною метою путінської політики чи маневрів найближчим часом буде підтримка впевненості або відчуття того, що Путін може досить скоро повернутися». Так і сталося. 10 грудня чотири провладні партії на чолі з «единороссами» запропонували Володимирові Путіну єдину кандидатуру від влади на президентські вибори. Це – Дмитро Медведєв, перший заступник голови уряду РФ. А вже наступного дня останній попросив свого шефа очолити уряд. Після того, як сам Медведєв переможе на президентських виборах 2 березня. Від Путіна відмови бути прем'єром не пролунало...

Автор: Сергій ДОЙКО