Олександр СОКОЛОВ: «Докладатиму зусиль, щоб у Чернігові жилося комфортно»

– Шановний Олександре Володимировичу, ви – міський голова Чернігова, одного з древніх міст України. Чернігівці слушно пишаються своєю історією та сьогоденням. Однак, здається, недостатньо популяризують власні архітектурні та культурні надбання. Показовий факт: на веб-порталі Чернігівської міської ради серед фотографій, покликаних репрезентувати місто, переважна більшість розповідає про новітню забудову. Які кроки здійснює міськвиконком задля використання туристичного потенціалу Чернігова? Зокрема, як реалізуватимуться основні висновки «круглого столу» «Імідж Чернігова – реалії та перспективи», що за вашої ініціативи відбувся 27 листопада?

– Як засвідчує досвід, лише одних історичних пам'яток недостатньо для жвавого розвитку туризму. У Чернігів, до якого зі столиці – півтори години автомобілем, приїжджають туристи переважно з Києва. Це екскурсії одного дня. Тож нині міська влада зацікавлена в розвитку туристичної інфраструктури: будівництві готелів, відкритті ресторанів, кафе та розважальних закладів. Виділено земельні ділянки для будівництва п'яти готелів. Зокрема, й у центрі міста. Триває відбудова історичної пам'ятки ХІХ століття – будинку дворянських зібрань на Валу. У Чернігові досить потужні темпи будівництва: 2007 року чернігівські будівельники ввели в експлуатацію понад 100 тисяч квадратних метрів житла. І відтепер є нагальна потреба зосередитися на інфраструктурі міста.

Я, як міський голова, й міська влада загалом нині зацікавлені в просуванні Чернігова на всеукраїнському рівні як туристичного центру. У структурі міськради створено спеціальний відділ інвестицій та туризму. Цього року затверджено Стратегічний план розвитку міста, за яким розвиток туризму – один із пріоритетів. Проте ефективна діяльність визначатиметься насамперед фінансовою основою, залученими інвестиціями.

«Круглий стіл», про який ви згадуєте, – лише один із кроків, аби обговорити можливості зацікавлення туристів, потенційних інвесторів, зростання інформаційної привабливості міста. Адже не таємниця, що саме засоби масової інформації відіграють ключову роль у формуванні та просуванні іміджу невеликих міст. На жаль, окремі видання здебільшого друкують кримінальні матеріали, надзвичайні події, а не історичні розвідки, приміром.

Ми мали кілька прикладів, коли на міське свято збирали десятки тисяч людей, коли вирував увесь Чернігів, але в редакціях провідних телеканалів делікатно відповідали, що такі події нецікаві. Тож, на мій погляд, не все на сто відсотків залежить лише від міської влади, половину успіху забезпечує державна політика щодо регіонів. Наприклад, у рамках всеукраїнського проекту Антонієві печери не ввійшли до «7 чудес України», проте цієї осені кількість відвідувачів цієї пам'ятки різко зросла.

Хорошою нагодою привернути увагу до нашого міста є святкування 1100-річчя першої літописної згадки про Чернігів, відзначення якого розпочалося цього року й триватиме наступного. Ця подія має відбутися на державному рівні.

Переважна більшість культурних і мистецьких заходів у місті проводяться на національному рівні.

Міськрада створила власний двомовний (англо-український) веб-портал, де можна дізнатися про новини, інформацію про місто. Щодо фотоматеріалів, то ми плануємо їх постійно оновлювати, збільшити фотогалерею, аби відвідувачі сайта мали змогу побачити неперевершену красу не лише сучасного Чернігова, а й Чернігова історичного.

– Видатною пам'яткою історії та культури Чернігова є Печерський монастир на Болдиних горах. Однак сучасний його стан справляє не найкраще враження. Чи не вважаєте ви за доцільне передати його у володіння чи принаймні користування Православній Церкві? Між Церквою й органами охорони пам'яток історії та культури вряди-годи виникають конфлікти, проте є й досвід співпраці. Можливо, повернення в монастир ченців сприятиме збільшенню кількості туристів і прочан, які відвідуватимуть Чернігів?

– Троїцько-Іллінський монастир – видатна пам'ятка історії й архітектури, яка згідно з літописом заснована 1069 року та пов'язана з ченцем Антонієм Печерським. Раніше це був цілісний монастирський комплекс. Зараз Троїцький собор є діючим і належить Православній Церкві. І навіть більше: там розташована Чернігівська єпархія УПЦ. Антонієві печери входять до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Як міський голова, як мешканець Чернігова, вважаю такий стан речей правильним. У місті, на жаль, уже є приклади конфліктів на ґрунті передачі історичних та архітектурних пам'яток релігійним громадам. Півтора року триває протистояння навколо Катерининської церкви. У результаті чого лише постраждали музейні експонати, серед яких цінні зразки народно-декоративного мистецтва краю. Це прикро.

Тож підтримувати печери необхідно як складову національного заповідника. Це буде гарантією, що до них зможуть потрапити всі охочі, незалежно від релігійних поглядів і переконань. Сподіваємося, в рамках відзначення на державному рівні 1100-річчя літописного Чернігова місто отримає субвенцію з держбюджету на оновлення історичних пам'яток. Буде покращено стан і Антонієвих печер.

Чернігів – місто духовності, зважаючи на значну кількість церков і храмів, які збереглися з ХІ століття. Чимало сучасних святинь теж неповторні. Наприклад, новозбудований собор Усіх Святих прикрашає унікальний на теренах СНД вітраж. Він має значні розміри, і його можна роздивлятися як ззовні, так і зсередини. Враховуючи історію та специфіку міста, влада розглядає можливості розвитку туризму й створення необхідних умов для перебування в нас прочан.

– На превеликий жаль, статистики згадують Чернігів серед міст, де розвиток економіки, комунального господарства та соціальної сфери є недостатнім. З якими об'єктивними труднощами стикаються міськрада та виконком? Які законодавчі кроки Верховної Ради сприяли б розвиткові міста?

– Кілька років ідеться про реформу самоврядування, проте віз і нині там. Місцеве самоврядування (і міські голови інших українських міст зі мною погодяться) потребує більших прав у сфері використання зароблених коштів. У відносинах між центром і місцевими владами трапляються суперечності. Однак прагнемо їх залагоджувати. Є низка проблемних питань, що потребують законодавчого врегулювання, наприклад, прийняття Житлового та Податкового кодексів. Покладаємо сподівання на Верховну Раду нового скликання.

Але загалом у Чернігові не все так погано. Порівняно з великими містами розвиток економіки обласного центру не такий потужний, проте стабільний, і зростання є – щороку до 10%. Не всі підприємства працюють відповідно до запроектованих потужностей. Однак є й такі.

А ось комунальне господарство, звісно, потребує дотацій, додаткових капіталовкладень. У міському бюджеті коштів на ці потреби бракує. Проте кілька років поспіль у нашому місті фінансуються програми покращання освітлення, ремонту покрівель житлових будинків, асфальтування внутрішньодворових проїздів. Чернігів з-поміж небагатьох обласних центрів України має холодне й гаряче водопостачання протягом року. І воду чернігівці п'ють із артезіанських свердловин, що теж вирізняє нас серед інших.

Ще за радянської доби Чернігів, із його мальовничою природою над Десною, історичними пам'ятками, розміреним темпом життя, приваблював відставних військових і не тільки. Часи змінюються, ритм життя теж пришвидшується, але й сьогодні наш обласний центр, за опитуваннями, входить до десятки міст (посідаючи 7-ме місце), де хочеться мешкати. Це найкраща йому та діяльності влади оцінка. Я, як корінний чернігівець і справжній патріот міста, докладаю й докладатиму зусиль, щоб у Чернігові було комфортно жити та працювати. Аби той, хто в ньому побував, хотів повернутися туди знов.