Шанс не потрапити за ґрати

мають намір надати так званим неблагополучним дітям вітчизняні й зарубіжні правознавці. Вони під егідою Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні спільно з Інститутом законодавства Верховної Ради України, а також Харківським громадським центром «Молодь за демократію» працюють над Концепцією створення та розвитку системи пробації. Один із її варіантів, розрахований на період 2008–2010 років, і було представлено на жовтневому засіданні Консультативної ради з питань ювенальної юстиції при Інституті законодавства.

Вони містяться в обговорюваному на засіданні документі, та навряд чи мають там бути. Однак для читацького загалу можуть становити інтерес.
Отже, торік до позбавлення волі в Україні засуджено 38,6 тисячі осіб, або 24 відсотки від загальної кількості засуджених. Це менше, ніж у 2005 році (25,8%), але вдвічі більше, ніж у середньому в країнах Європи. Щодо неповнолітніх каральна практика гуманніша: у 2006 році всього було засуджено 13,9 тисячі, з них до позбавлення волі – 2,7 тисячі, або 19,3 відсотка від усієї кількості засуджених осіб.
Фактичне зменшення кількості осіб, яких позбавляють волі, досягається, констатує документ, за рахунок застосування судами статті 75 Кримінального кодексу, що передбачає можливість звільнення засудженої особи від відбування покарання з випробуванням. У 2006 році судами звільнено з випробуванням 94,4 тисячі засуджених, що становить 58,7 відсотка від їхньої загальної кількості.

Чи ефективні такі кроки? – ось запитання, з яким звернувся до присутніх фахівців, котрі справді виявили ретельність в обговоренні концепції, радник ООН з прав людини, доктор наук з міжнародних прав людини Алан З. СкурбатІ. Не даючи прямої відповіді на нього, пан Скурбаті презентував свою працю, що, мабуть, на думку автора, має бути корисною як один із узагальнених підходів до створення ефективного законодавства. Тобто промовець навчав присутніх ставити завдання й розв'язувати їх у законопроектах. На завершення презентації доктор Скурбаті застосував до нашого законодавства у сфері захисту прав дітей образ «квадратних коліс». Можливо, це й слушно до певної міри.

Адже сам хід обговорення концепції яскраво висвітлив велику кількість проблем, котрі її автори намагаються розв'язати в цьому документі, однак не досягають поставленої мети. І навіть посилання на те, що в п'яти областях України триває експеримент із застосування певних пом'якшувальних підходів до покарання неповнолітніх, котрі перебувають у конфлікті із законом, не переконує, що наша держава найближчим часом матиме змогу, здатність, зацікавленість сповна реалізувати у своєму законодавстві та в практичному його застосуванні весь напрацьований європейською спільнотою правозахисний досвід.

Суперечки викликало чи не кожне положення концепції, котру представив доцент кафедри європейської інтеграції Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, член групи експертів-розробників документа Дмитро Ягунов. Директор програми Харківського громадського центру «Молодь за демократію» Галина Овчарова, відповідаючи на численні запитання фахівців, намагалася донести ідею завершеності документа, однак все-таки погоджувалася врахувати зауваження й пропозиції. Зокрема, слід дати відповідь, приміром, на запитання: до кого застосовуватиметься пробація? До винних злочинців, що має встановити суд? Чи все ж таки має відкладатися в часі винесення вироку? Якщо його нема, то й вважати винною людину неможливо. Чи повинен відводитися певний час пробації, протягом якого той, хто перебуває під пробацією, має якісь правові обмеження? Якщо він вчинив проступок або злочин, чи об'єднуватимуть справи в одне провадження? Зокрема, такі питання порушував в обговоренні концепції експерт Інституту законодавства Юрій Данилюк. Зацікавлено й суто професійно, з токи зору правозастосовної практики висловила зауваження до документа суддя Палати у кримінальних справах Верховного Суду України Тетяна ШевЧенко:

– На моє глибоке переконання, система пробації – це не альтернатива позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Нетяжкість злочину й неповторюваність – головні умови застосування пробації. І не до винних, а до обвинувачених.

Тетяна Валентинівна підтримала авторів концепції в необхідності досудових звітів офіцерів пробації про особу обвинуваченого.

– Адже що ми бачимо у справах, які документи? – запитала суддя й сама відповіла: – Дві формальні довідки – дільничного та працівника кімнати міліції. Нема ні обстеження матеріального стану родини, ні стану здоров'я підлітка, ні інших документів, котрі розкривали б умови, за яких дитина стала на шлях конфлікту із законом.

Саме законодавство повинно створити всі умови для організації реабілітаційних центрів, денних центрів пробації, навіть розв'язати надзавдання – зруйнувати хибну тенденцію пропагування криміналізації життя. Служба пробації має нести велике соціальне навантаження.

Цікаві судження та пропозиції з доопрацювання документа висловили й інші учасники засідання, зокрема представник Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) Джеремі Хартлі, головний науковий консультант відділу з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та боротьби із злочинністю Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України Володимир Колпаков, головний консультант відділу пенітенціарних установ секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Анатолій ПалІй.

Тема дитячої конфліктності із законом потребує ретельного теоретичного, фахового обговорення, законодавчого врегулювання. Отже, запрошуємо фахівців до роботи над нею.

Фото Світлани ГОРОБЕЦЬ.

Автор: Вікторія СВІТЛАНОВА