№15, серпень 2007

«Кінбурн» тюркською – «сива косина»«Кінбурн» тюркською – «сива косина»

Чи візьметься Віктор Ющенко рятувати півострів?!

«Президент України є главою держави і виступає від її імені» (ч. 1 статті 102 Конституції України ), «Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України» (cтаття 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»).

Колись ще Катон Цензор (234–148 рр. до н.е.), відомий в історії правитель-інноваціоніст, юрист та чудовий оратор, якось мовив городянам благочестивого імперського Риму: «Videant consules, ne quid res publika detrimenti capiat!» – «Нехай консули стежать за тим, щоб держава не зазнала жодних утрат!» Минуло два тисячоліття відтоді, а суть цієї сентенції є актуальною й понині. Адже держава ледве не втратила справжню «перлину» Півдня України, якою є півострів Кінбурн. Без перебільшення, це була б істотна й непоправна втрата. Місцеві «консули», тобто дрібне чиновництво, маючи власний інтерес до землі бажаної, відмовчувалося. Землю різали й ділили. А названо було цей процес «зонуванням». Перед тим юридично-термінологічним новаторством відзначилася й місцева номенклатура, вигадавши «територію перспективного розвитку» (у пункті 4.2 згаданого вище «Рішення…»). Передбачалося визнати такою територією 432 гектари заповідних земель та лісових насаджень. Однак ані закон «Про природно-заповідний фонд України» чи будь-який інший акт природоохоронного законодавства ні цього терміна, ні його тлумачення не містить. Відтак про призначення цих гектарів можна здогадуватися. Грандіозне будівництво індивідуальних «палацо» та шедеврів сучасної фортифікації з паралельним зведенням розкішних готелів очікувало заповідну землю. Можливо, Кінбурн, на радість національному бомонду й став би українським Капрі? Однак у такому разі, наперебій запевняють науковці та екологи, вмить зникло б усе разом із півостровом, який, не витримавши антропогенного навантаження, пішов би під воду. Та, на щастя, вже скасовано обласним прокурором Миколою Стояновим рішення Миколаївської обласної ради № 9 від 16.03.2007 р. «Про затвердження схеми функціонального зонування території регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», встановлення (зміну) окружних меж сільських населених пунктів Покровка, Покровське та Василівка...». Безперечно, відповідній реакції прокуратури допомогли численні звернення громадян, природозахисних організацій, науковців-екологів та депутатів Миколаївської міської ради.

 Нібито можна й радіти. Однак постає запитання: що зробити, аби унікальність природних ландшафтів та вражаюче біорізноманіття, більшість якого занесено до Червоної й Зеленої книг України, Європейського Червоного списку та інших природоохоронних реєстрів, уціліло й радувало нащадків своєю неповторною красою? Відповіддю буде створення національного природного парку «Кінбурнська коса», на основі і в межах сьогоднішнього ландшафтноохоронного парку. Адже законом «Про загальнодержавну програму формування екологічної мережі України на 2000–2015 роки» передбачено його створення у 2007–2009 роках як елементу національної екологічної мережі. Однак з'ясовується, що державу тут необхідно контролювати. А радше співпрацювати з нею. Практика свідчить, що активність громадськості та екологічних організацій прискорює процес надання кінбурнській землі загальнодержавного статусу. А відповідні юридичні механізми, як ініціювання, так і порядок заходів, містяться в нормах законів «Про охорону навколишнього середовища України» (статтею 21 передбачено право громадських об'єднань вносити пропозиції щодо утворення об'єктів природно-заповідного фонду) і «Про природно-заповідний фонд України». У VII розділі останнього закону, де йдеться про порядок створення територій природно-заповідного фонду, написано, що громадські природоохоронні об'єднання й наукові установи можуть підготувати клопотання про створення національного природного парку «Кінбурнська коса», передати його до Міністерства охорони навколишнього середовища на попередній розгляд, термін якого один місяць. Відповідно до ст. 51 у клопотанні має бути обгрунтовано необхідність створення національного парку «Кінбурнська коса», викладено характеристику природоохоронної, наукової, естетичної й іншої цінності пропонованих для заповідання природних комплексів та об'єктів. Мають також міститися відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання та користувачів природних ресурсів, відповідний картографічний матеріал. Обов'язково додати документацію, яка доповнить обгрунтування необхідності створення національного парку.

Процедура подання дуже ємна й довготривала. Проте в разі схвалення клопотання треба бути готовим до тісної співпраці з місцевою владою, яка завжди в цьому питанні стає занадто інертною. На місцях потрібно узгодити всі питання з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах території, рекомендованої для заповідання (абзац 2 ст. 52 закону). На цій стадії необхідно вирішити раз і назавжди земельне питання Кінбурну, тому що одним із завдань держави є поновлення конституційних прав на землю місцевих «пайовиків» півострова. Тобто законні земельні частки (паї) мають бути узгоджені щодо місця їх розташування й виділені в натурі (на місцевості) одночасно з наданням власникам правопосвідчувальних документів на отриману землю. Виводити ці землі зі складу національного парку, як і території населених пунктів Покровка, Покровське та Василівка, не доведеться. Оскільки статті 20 і 21 Закону «Про природно-заповідний фонд» передбачають, що відповідні землі становитимуть частину національного парку як «господарські зони», і будь-яка діяльність на них здійснюватиметься згідно із загальними вимогами до охорони природи. Буде також вирішено й питання з Очаківським лісогосподарством, яке нарешті здійснюватиме лісовпорядкування відповідно до природоохоронного законодавства (ст. 100 Лісового кодексу України). Отже, після вирішення зазначених вище питань Мінприроди має забезпечити розробку спеціалізованими проектними та науковими установами «Проекту створення національного парку «Кінбурнська коса». Після остаточного погодження проект буде передано до Секретаріату Президента України (абзац 4 ст. 52 закону). Адже статтею 53 Закону «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що лише Президент України приймає рішення про присвоєння територіям природно-заповідного фонду загальнодержавного статусу. І ось тоді порятунок «перлини» Кінбурну залежатиме від Президента. А може, Віктор Ющенко особисто візьметься «патронувати» створення національного парку «Кінбурнська коса»? Можливо. Однак необхідно чекати й на те, що опір «ображеної» номенклатури Миколаївщини буде шаленим. Штучні затягування тут неминучі. І тільки постійні нагадування в ЗМІ водночас з активністю природоохоронних організацій, науковців та порядного чиновництва дадуть бажаний результат. Сподіваймося, що півострів Кінбурн невдовзі стане парком загальнонаціонального значення, і неповторний ландшафтний та фауністичний ансамбль Причорномор'я буде врятовано.

 

Фото Світлани Горобець.

Автор: Єгор Рахновецький

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня