№13, липень 2007
Наполеон Бонапарт – єдиний політик, який зумів об'єднати континентальну Європу. Залишки цього єднання зітліли під Бородіном.
Єдина Європа прагне бути не лише заможною та респектабельною, а й сильною. Але втілити це прагнення не так уже й просто. Дуже вже різна ця єдина Європа. Дуже багато імперіалістичних замашок залишилося в Британії та Франції. Нереалізовані імперіалістичні марення не дають спокою Німеччині, Італії й Іспанії. Важко тримати стрій. Спробуй не грати нарощеними століттями сталевими м'язами. Нові європейці, передусім Польща, затаївши образу на минувшину, подивляються не в бік Брюсселя, а Вашингтона. Там вони бачать велику дубину, котрою можна буде розставити крапки в історичних реляціях. НАТО здається великим парканом, за яким можна сховатися від російських великодержавних апетитів. «НАТО» – команда суперліги, за яку поляки, румуни, болгари (а також і українці) можуть пограти на замінованих полях Сербії, Іраку, Ірану. «Команда молодости нашей». У ній можна продемонструвати майстерність і завзяття. Тож навіщо сильна Європа? Може, хай залишається й надалі великим спальним районом планети?
Сон – це здоров'я. Сон – врівноважена нервова система. На ситий шлунок це – солодкі видіння. Навіщо прокидатися? Є великий заокеанський пес, який, нудьгуючи за європейською будкою, не тільки гавкає, а й нещадно рве усіх, хто намагається потурбувати стареньку Європу. «Ходить сон коло вікон, // а дрімота коло плота». Ша, Європа спить. Люлі.
Європа втомилася. Дві світові війни – це не виграшки. І либонь, ніщо її не може розбудити. Не прокинулася вона в 1946 році від пострілу єврейського терориста, котрий убив керівника Британської адміністрації в Палестині. Терористів стратили. Але Близький Схід безповоротно переорієнтувався на США як гаранта безпеки. Не розрухав Європу розпад колоніальної системи. Не завдали клопоту вибухи снарядів на Кавказі й у Придністров'ї. Не долинув до слуху шум літаків і крилатих ракет над Сербією. Європа спить міцно. А навіщо метушитися, навіщо зайві рухи, коли світом крокує демократія, а гуманізм став альфою й омегою політичної риторики? Все якось саме владнається. Головне – ухвалити гладеньку декларацію, надіслати місію й теплі ковдри. І совість залишиться чистою, як у Понтія Пілата. А коли щось піде не зовсім до ладу, треба вчасно образитися, як 8 липня 2002 року, коли Російська Федерація оприлюднила «Заяву країн – учасниць СНД стосовно стану справ у ОБСЄ», в якій ішлося, що європейці неправильно розуміють особливості пострадянської демократії. Звісно, не треба доводити Росії та її сателітам, що оксамитовий авторитаризм не можна називати демократичними своєрідностями. Треба тільки образитися й наказати речникам ОБСЄ у ще обтічніших фразах висловлюватися про ті терени, що ближче до тундри, аніж до Брюсселя. Треба надсилати керівників місій, котрі, характеризуючи ситуацію в Україні, в одному абзаці стверджуватимуть, що Конституційний Суд не здатен розв'язати політичну кризу, а в другому – наполягатимуть, щоб саме цей орган вніс ясність у ситуацію. (Повний абзац!) Ухвалити ще декілька конвенцій на кшталт Венеціанської про регіональні мови. А потім кліпати блакитними скандинавськими очима: чому в Україні існують конфлікти на мовному ґрунті? Чому? Нам і самим цікаво дізнатися.
Ходить сон коло вікон. Ша, Європа спить.
Автор: Валентин БУШАНСЬКИЙ.
Архів журналу Віче
![]() |
№7 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Ексдержсекретар Трампа розповів, яким може бути його "мирний план" для України
Сікорський про дозвіл Україні бити вглиб РФ: Крапля камінь точить
Як знайти надійний пункт прийому алюмінію в Києві?
Почему опытные туристы выбирают Lowa
Порівняння вісків для виготовлення свічок
Президент Словаччини погрожує Україні через припинення транзиту роснафти
Чехія готує нову ініціативу з постачання Україні снарядів на 2025 рік
Штаб Трампа подав скаргу на Гарріс через передачу грошей із фонду Байдена
Польський міністр назвав вирішення історичних суперечок щодо Волині умовою вступу України до ЄС
Голова Секретної служби США, яка не попередила замах на Трампа, подала у відставку