П'ятирічка ренесансу

Мерія Кардіффа стала для України та Польщі по-справжньому місцем історичним. Адже саме тут, у центрі валлійської столиці, наші країни обрали господарками чемпіонату континенту з футболу – Євро-2012.
Пропонуємо розмову з гостем редакції – президентом ФФУ, членом виконкому УЄФА Григорієм СУРКІСОМ.

– Григорію Михайловичу, на що особисто ви сподівалися, як виникла ідея запропонувати Україну?
– Ідею долучитися до боротьби за Євро-2012 висловив у 2003 році тодішній віце-прем'єр-міністр України Дмитро Табачник. У вересні того самого року було створено координаційний комітет, котрий і розпочав безпосередньо готувати заявку для участі в тендері УЄФА. Отже, результати титанічної роботи протягом трьох із половиною років ми й представили у квітні в Кардіффі поважному журі. Суркіс не мав права брати участь у голосуванні, але ніхто не забороняв мені у приватних розмовах переконувати моїх колег, членів виконкому в тому, що саме наші аргументи найміцніші, а перспектива проведення турніру в Україні та Польщі найпривабливіша. Я зустрічався особисто з кожним, шукав стежки до розуму й сердець моїх колег, яким належало вирішувати не просто долю чергового футбольного форуму, а, за великим рахунком, перспективу розвитку найпопулярнішої гри в усій Східній Європі. І, слава Богу, мене почули... Хоча не лише мене… Надзвичайно важливим і, мабуть, одним із визначальних чинників нашої перемоги стала присутність у складі офіційної делегації в Кардіффі президентів – Віктора Ющенка й Леха Качиньського, першого Президента України Леоніда Кравчука, авторитетних спортсменів і зірок футболу. Адже керівникам УЄФА, окрім іншого, важливо було переконатися, що гарантії під Євро-2012 надаються на високому державному рівні. Це стало для них ще одним аргументом, щоб віддати свої голоси на користь задекларованих УЄФА принципів просування футболу на схід. Напевно, відіграло роль і те, що в Україні й Польщі живе десята частина населення Європи, а з мешканцями сусідніх держав потенціальна уболівальницька аудиторія збільшується до 300 мільйонів! Ми також наголошували, що для двох наших країн Євро-2012 – це не лише спортивний, а й економічний, соціальний і культурний шанс. І ті, від кого залежав вердикт, сприйняли ці аргументи як переконливі...

– Відомо, що до створеного оргкомітету на чолі з Прем'єр-міністром Віктором Януковичем увійшли міністри, інші представники центральної влади, керівники місцевих органів управління, спортивні та футбольні фахівці. Розроблено й концепцію Державної цільової програми «Забезпечення підготовки і проведення в Польщі та Україні фінального турніру чемпіонату Європи УЄФА-2010/12». Коли програма запрацює на повну потужність?
– Першого серпня вона має бути подана на затвердження уряду. Крім того, свого роду точкою відліку на шляху до цього визначного футбольного форуму, про який заговорила вся країна і який за короткий час став заповітною мрією мільйонів українців, буде позачерговий звітно-виборчий конгрес Федерації футболу України, призначений на вересень нинішнього року. На ньому керівні та виконавчі органи ФФУ отримають відповідні повноваження на період до 2012 року включно. Це – приклад прагматичного підходу до вирішення комплексу технічних і технологічних питань, пов'язаних із підготовкою до Євро-2012. Як і рішення про те, що в уряді буде посада віце-прем'єр-міністра й він зосередить усі зусилля саме на підготовці до чемпіонату Європи.

– Із якими проблемами ви особисто звертаєтеся чи маєте намір звернутися до уряду, Верховної Ради, Президента?
– Законодавець зробив усе залежне від нього, аби Президент підписав відповідний закон про Євро-2012. Сьогодні важливо мобілізувати органи місцевої влади на практичну реалізацію положень закону та взятих ними перед УЄФА зобов'язань як міст проведення чемпіонату. Державні інституції вже створили робочі механізми для дієвого контролю за виконанням доручень і глави держави, і Прем'єр-міністра. Як президент ФФУ, я входжу до складу і координаційної ради, яку очолює Віктор Ющенко, і оргкомітету під головуванням Віктора Януковича. Тому жодних проблем оперативного обговорення поточних чи стратегічних питань Євро-2012 з вищим керівництвом держави в мене, повірте, немає.

– Григорію Михайловичу, в одному з інтерв'ю ви сказали, що Євро-2012, по суті, має стати українською національною ідеєю. Як ви гадаєте, проведення чемпіонату вплине на процес просування України до Євросоюзу?
– Ця історична перемога в тендері дає нам шанс протягом «п'ятирічки ренесансу» докорінно змінити країну, подарувати нащадкам надію на інше майбутнє. Без Євро-2012 цього навряд чи можна було б досягнути навіть у найближчі 30–40 років. Турнір триватиме лише місяць, але все, що ми збудуємо і створимо, на багато років визначатиме наш із вами рівень життя у новому, європейському вимірі. Утім, зважаючи на особливий статус цього проекту, ми зобов'язані убезпечити його від примх непередбачуваної української політичної погоди, від ризиків, пов'язаних із активізацією будь-яких громадсько-політичних подій. Репутація Євро-2012 не може бути заплямована жодними закулісними маніпуляціями, не може стати заручником жодних політичних кампаній. Тим паче що сам факт проведення турніру досить несподівано створив для українського політикуму оригінальний безконфліктний переговорний майданчик, на якому можна легко досягти компромісів.

– Що конкретно вже робиться місцевою владою Києва, Дніпропетровська, Донецька, Львова, Харкова й Одеси, хто і як координує дії?
– У всіх містах, де планується провести ігри чемпіонату, спостерігається надзвичайна активність. Так, у столиці нарешті взялися за розв'язання проблеми незаконної забудови Фізкультурної площі перед НСК «Олімпійський». До речі, це питання обговорювалося навіть на рівні керівних органів УЄФА. Тож від нас чекають якнайшвидшого звіту про те, у який саме спосіб територію біля головної арени Євро-2012 приведуть у відповідність до вимог УЄФА.
Ось-ось Київміськрада має остаточно визначити територію під будівництво нового стадіону. Керівники столичної держадміністрації вже оприлюднили свої плани і щодо розвитку транспортної, готельної та інших галузей інфраструктури. Визначається з майбутніми спорудами Євро-2012 старовинний Львів, де також поставили руба питання щодо розбудови транспортних магістралей, адже галицька столиця – це західні ворота України.
Звітують з будмайданчиків своїх нових стадіонів Донецьк і Дніпропетровськ. Та й Одеса з Харковом будь-що прагнуть довести свою спроможність гідно прийняти футбольне свято.
 Як президент ФФУ, я регулярно зустрічаюся з представниками вітчизняних та зарубіжних компаній, які бажають інвестувати свої кошти в розбудову інфраструктури в рамках проекту Євро-2012. Образно кажучи, інвестори вже шикуються в чергу, щоб здобути право будувати в Україні шляхи й готелі, спортивні об'єкти тощо. Інша річ, чи готові ми адекватно відповісти на їхні ініціативи. На жаль, місцеві органи влади поки що не в змозі оперативно реагувати на потік ділових пропозицій. Як свідчать самі бізнесмени, через відсутність сучасного менеджменту, відповідної бази даних, зрозумілих та прозорих правил гри на українському ринку. Цю проблему треба розв'язувати негайно.

– За підрахунками спеціалістів, хоч як це дивно, саме Україна та Польща здатні принести найбільші прибутки УЄФА. Що можна сказати стосовно цього? Яка з двох країн, на вашу думку, виступає локомотивом?
– Зростання прибутків від проведення великих футбольних турнірів – тенденція останніх років. Адже розвивається не тільки футбол як гра. Цю страву для гурманів дедалі яскравіше оформлюють, принадніше оздоблюють, подають споживачеві у привабливій упаковці. А зростання глядацького інтересу до футбольних матчів безпосередньо впливає на зацікавленість спонсорів, інвесторів. Україна з Польщею – це величезний потенційний ринок площею мільйон квадратних кілометрів! Та й за відвідуваністю Євро-2012 залишить позаду всі попередні турніри такого рангу. На стадіонах двох наших країн більше місць, ніж в Італії, що була основним суперником у тендері, і більше, ніж пропонують уболівальникам Австрія зі Швейцарією, господарки Євро-2008. Маємо справді колосальний потенціал. Важливо використати його з головою, незважаючи на те, хто буде локомотивом, а хто – вагонами цього поїзда.

– Як то кажуть, у ящику з родзинками важко знайти родзинку, та все-таки чим, на Вашу думку, вирізнятиметься Євро-2012? Що це буде, на ваш погляд?
– Про спортивні складові, на мою думку, говорити зарано, адже п'ять років – це значний термін для розвитку футбольної команди. Збірна України у 2012 році буде зовсім іншим колективом. Сподіваюся, в ньому засяють нові зірки – калібру Шевченка, Тимощука, Шовковського, Вороніна... Щодо родзинки... Гадаю, це буде справжня футбольна фієста.

– Чи має ФФУ свою програму дій, щоб унеможливити провокації та насильство під час проведення чемпіонату континенту? Чи можете ви домовитися з фанами?
– Безпека футбольних турнірів – одна з найголовніших вимог УЄФА та ФІФА. Між іншим, саме трагічні події під час та навколо деяких матчів стали ймовірною причиною поразки Італії у Кардіффі, яку багато хто вважав беззаперечним фаворитом тендера на Євро-2012. Тож ми усвідомлюємо всю відповідальність і наголошуємо, що наш фінал повинен стати найбезпечнішим, найкомфортнішим для уболівальників та гостей. Відповідальні працівники Федерації футболу вивчають досвід організації аналогічних змагань у країнах Європи, проводять консультації з громадськими організаціями, об'єднаннями фанів, недержавними охоронними структурами та правоохоронними органами. Наше спільне завдання – створити ефективний механізм профілактики будь-яких правопорушень і запобігання кризовим ситуаціям у середовищі уболівальників.

– І, нарешті, як, на вашу думку, вберегтися від корупції під час підготовки, організації та проведення Євро-2012, адже будови – найкращий спосіб закопати кошти? Який зиск матимуть держава й власники об'єктів? Чий капітал примножиться ефективніше?
– Покласти край корупції можна  прозорістю і гласністю в прийнятті будь-яких рішень, пов'язаних із виконанням робіт у рамках проекту Євро-2012. А ще – кількома публічними судовими процесами над конкретними хабарниками, які транслюватимуть у прямому ефірі провідних вітчизняних телеканалів. Я переконаний, що і держава, і приватний капітал матимуть чималий зиск від такого відкритого уроку шокової педагогіки.

– Дякуємо за змістовну розмову. Бажаємо успіхів!
– Спасибі за надану можливість поспілкуватися з аудиторією «Віча».