№12, червень 2007

Коаліційна практика. Вибори-2006

За підсумками парламентських виборів, що відбулися 26 березня 2006 року, до Верховної Ради пройшли 5 політичних сил: Партія регіонів – 32,14% (186 мандатів); БЮТ – 22,29% (129 мандатів); Блок «Наша Україна» – 13,95% (81 мандат); СПУ – 5,69% (33 мандати); КПУ – 3,66% (21 мандат).

Тож можна дійти кількох висновків: 1) жодна з політичних сил не отримала більшості голосів у Верховній Раді; 2) найбільшу фракцію в парламенті створила опозиційна партія; 3) партія, почесним головою якої був Президент України, посіла тільки третє місце на виборах; 4) майже всі основні політичні сили України (крім Народної партії Литвина, ПСПУ, СДПУ(о) та УНП) було обрано до Верховної Ради; 5) парламентські фракції повинні були сформувати коаліцію більшості.
На співвідношення сил у Верховній Раді V скликання, як і до того на виборчу кампанію, великий вплив мав також поділ політичних сил на «помаранчевих» («Наша Україна», БЮТ) та «антипомаранчевих» (Партія регіонів, КПУ). Необхідно виокремити СПУ, яка приєдналася до «помаранчевого» табору під час президентських виборів 2004 р. тільки в другому турі, висунувши в першому свого кандидата О. Мороза.

Важливим чинником, що вплинув на рішення про можливий розпуск парламенту влітку 2006 р., є зміни у співвідношенні політичних сил у Верховній Раді, що виявилися у процесі формування та розпаду вірогідних коаліцій парламентських партій у нових умовах політичної реформи.

Складний процес переговорів про створення парламентської коаліції [2; 3] призвів до того, що було підписано два коаліційні договори та Універсал національної єдності [4]. Останній можна розглядати як: 1) документ, що передував підписанню нової коаліційної угоди за участі «Нашої України», Партії регіонів, СПУ й, можливо, КПУ; 2) спробу В. Ющенка, що перебував під тиском «антикризової коаліції», зберегти політичне обличчя; 3) спробу В. Ющенка за допомогою міністрів, «близьких до нього», зберегти свій політичний вплив; 4) спробу за наявності чинного уряду отримати час для підготовки вигіднішої для себе «помаранчевої коаліції»; 5) спробу ізолювати БЮТ та його лідера від важелів влади.

Необхідно зважити, що в українському законодавстві чітко не прописано, яка з партій має право почати формування уряду першою та які політичні наслідки на неї чекають у разі нестворення та/або розпаду коаліції до формування нового уряду. Саме через це склалася ситуація перемовин «усіх з усіма». Необхідно відзначити, що в країнах Заходу немає жодних законів про парламентські коаліції. Але традиційним є стан, за якого першою намагається сформувати уряд партія, що отримала найбільшу кількість голосів. У разі невдачі право формування уряду переходить до наступної за чисельністю політичної сили [1].

Можна дійти висновку, що в Україні одночасно спрацьовують дві моделі формування коаліцій: і «помаранчеві», і «антипомаранчеві» партії прагнули отримати владу, з другого боку – ідеологічні розбіжності між цими двома парами партій більші, ніж з СПУ, що посідала серединну позицію. Водночас ідеологічні та міжособистісні розбіжності між опозиційними на той час «антипомаранчевими» партіями виявилися меншими, ніж між «помаранчевими» партіями, що привели до влади президента.

Ідеологічна відстань, й особливо міжособистісні суперечності серед лідерів «помаранчевих партій», була влітку 2006 р. дуже великою, тобто в разі призначення дострокових виборів створення єдиного блоку «помаранчево-пропрезидентської» орієнтації практично було б неможливим. Така ситуація погіршувалася для В. Ющенка тим, що на «антипомаранчевому» фланзі було лише чотири «серйозні» політичні гравці, серед яких Партія регіонів мала переважну підтримку електорату, КПУ та ПСПУ спиралися на «традиційний» електорат, а СДПУ(о) була в тіні Партії регіонів. У таборі «помаранчевих» партій були дві домінуючі політичні сили, що конкурують між собою, – БЮТ та «Наша Україна». Дрібніші УНП, «Пора», ПРП «відтягували» електорат у названих блоків. БЮТ, як показує практика, своєю активною й «помаранчево»-опозиційною поведінкою відбирала електорат у «Нашої України».

З огляду на ситуацію, що склалася, В. Ющенко опинився перед вибором: тягнути час й отримати законне право (принаймні за трактуванням деяких політиків) на розпуск парламенту, розпустити його та йти на нові вибори або погодитися на кандидатуру, що її пропонувала «антикризова коаліція».

Як показали результати виборів березня 2006 р., пропрезидентський блок «Наша Україна» програв вибори двом головним конкурентам – Партії регіонів та БЮТ. Крім того, за даними соціологічних опитувань, «Наша Україна» внаслідок своїх дій під час переговорів про створення урядової коаліції дедалі більше втрачала свій рейтинг. Отже, і за теорією «серфінгу» фракція блоку «Наша Україна» у Верховній Раді в разі дострокових виборів зменшилася б.

Ґрунтуючись на «інформаційній теорії», за якою дострокові вибори є ознакою економічного занепаду, можна припустити, що результат «Нашої України» на дострокових виборах, також був би ще менший, ніж у березні 2006 р. Виборці звинуватили б в економічній кризі, що очікувалася, блок «Наша Україна», тому що його представники обіймали на той час найвищі посади в уряді.

Дострокові вибори були невигідні В. Ющенку, оскільки він створив, можливо, найсприятливішу для себе в умовах, що склалися, ситуацію: 1) його партія була представлена в уряді (нехай фактично, а не юридично через коаліційну угоду), Президент міг якось впливати на політику уряду; 2) Ю. Тимошенко опинилася поза владою; 3) для частини електорату Президент вважався б об'єднувачем нації; 4) представництво фракції «Нашої України» у Верховній Раді не змінилося. Дії В. Ющенка, який не створив ситуацію, за якою він міг призначити дострокові парламентські вибори у 2006 р. (затягування часу з внесенням кандидатури на посаду прем'єр-міністра та ін.), узгоджуються з висновками політичних теорій. За всіма теоріями обрання часу для дострокових виборів, що спричинені різними чинниками, пропрезидентський блок партій у разі розпуску парламенту влітку 2006 р. втрачав би голоси виборців, а вплив Президента у Верховній Раді зменшився б. Уникнувши дострокових виборів, В. Ющенко не лише не допустив поглиблення політичної кризи, а й зберіг чисельність фракції, яка підтримує його в парламенті. З другого боку, В. Ющенко частково втратив підтримку свого електорату, розраховуючи, вочевидь, повернути її за час, що залишився до кінця його каденції. Водночас, не погодившись із достроковими виборами та давши згоду на призначення В. Януковича на посаду Прем'єр-міністра України й створення «антикризового уряду», В. Ющенко дещо втратив свій політичний вплив. Отже, Президент України, опинившись улітку 2006 р. в положенні «політичного цугцвангу», вирішив, що ліпше зменшення підтримки електорату, збереження фракційного статус-кво у Верховній Раді та певна втрата впливу на політичну ситуацію, аніж дострокові парламентські вибори, які призвели б до зменшення представництва пропрезидентських сил у парламенті.

 

1. Пігенко В. Парламентська більшість і коаліції у демократичних країнах Заходу // http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/analit/pigenko.htm

2. Угода про створення антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання між фракцією Партії регіонів, фракцією Соціалістичної партії України та фракцією Комуністичної партії України // Голос України. – 2006. – 26 червня. – С. 4–6.

3. Угода про створення коаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання // Голос України. – 2006. – 24 червня. – С. 3–13.

4. Універсал національної єдності // Віче. – 2006. – № 9. – С. 8–9.

Автор: Борисенко А. Л.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня