Операція «Асоціація»

Малі міста, села і селища пов'язані однією метою: самоврядування не на словах, а на ділі

– Ідея створення Асоціації міст України (АМУ) виникла в 1992 році у Дніпропетровську на міжрегіональній нараді голів міських рад. 36 очільників міст проголосували за її створення. А запропонував таке об'єднання тодішній міський голова Дніпропетровська Валерій Пустовойтенко – побувавши в Італії, він познайомився з роботою асоціації італійських міст і вона йому припала до душі. Асоціація міст України об'єднує 517 органів місцевого самоврядування, серед яких також села й селища, – розповіла Вікторія Сидоренко, голова департаменту правової політики Асоціації міст України.

 – Незважаючи на те, що в Україні діє Закон «Про місцеве самоврядування», місцеві органи влади часто застосовують «ручне керування». Що робить асоціація, щоб цей принцип «вилучити з обігу»?

 – Основним із статутних завдань АМУ є захист прав і інтересів територіальних громад та законопроектна діяльність. Наші фахівці створюють законопроекти, які відповідали б Хартії місцевого самоврядування, базовому Закону «Про місцеве самоврядування» та Конституції України. Щоб довести наші законопроекти до відома народних депутатів, використовуємо особисті зв'язки, адже багато хто з колишніх міських голів–членів асоціації нині є народними депутатами України. Запрошуємо їх на заходи, що проводить АМУ, для спілкування з міськими головами. Постійно працюємо з профільними комітетами.

 Асоціація надає методичну та юридичну допомогу представникам органів місцевої влади. Юристи мають можливість навіть виїжджати на місця і надають радам практичну допомогу, беруть участь у судових засіданнях. Скажімо, у випадках утисків із боку органів прокуратури.

 Держава делегує свої повноваження органам місцевого самоврядування і має фінансувати їх стовідсотково. На жаль, вони не фінансуються достатньою мірою, тому законопроектна діяльність АМУ спрямована на допомогу місцевим радам саме в питанні фінансування. Бо якщо великі міста ще мають можливість працювати напряму з органами державної влади, то головам малих міст, селищ, а особливо сіл це складніше. Часто сільські ради не можуть дозволити собі навіть відрядження до Києва, бо не мають у своїх бюджетах для цього коштів. По суті, асоціація представляє позицію органів місцевого самоврядування перед центральними органами влади.

– Тарифи на житлово-комунальні послуги формували органи місцевого самоврядування, і відомо, що було відкрито кілька судових справ стосовно голів міських рад щодо завищених тарифів. Якою була тут участь асоціації?

 – У конкретних випадках, коли справді було заведено справи на міських голів, адвокати виїжджали на місця і вивчали справи. У збільшенні тарифів на житлово-комунальні послуги звинувачували міських голів. Але 80% тарифу диктує держава (є певні постанови Кабміну, за якими розраховуються тарифи), і лише 20% – ініціатива місцевої влади. Міські голови тепер за те, щоб держава забирала собі повністю функцію формування тарифів. Бо фактично самоврядна громада не впливає стовідсотково на процес їх формування, а відповідальність несе цілковито.

 – А чи не суперечить це самій ідеї самоврядування – децентралізації, деконцентрації владних повноважень?

 – Тут немає конфлікту, адже тариф регулюється постановами Кабміну, тобто місцеві ради діють у рамках наявних документів. Тому ідея створення органу, який контролював би запроваджені місцевими радами тарифи, викликає подив. Нехай вже держава їх запроваджує й несе за це відповідальність.

Асоціація міст України розробляє законопроекти і направляє їх до Верховної Ради, щоб усунути недоречності, які існують у системі місцевого самоврядування. Зокрема, у законопроекті про об'єднання органів місцевого самоврядування прямо написано про необхідність консультацій органів законодавчої влади з Усеукраїнською асоціацією перед прийняттям основоположних законів щодо місцевого самоврядування, також це стосується Кабінету Міністрів, міністерств і відомств, які безпосередньо чи опосередковано впливають на формування політики держави щодо самоврядних громад. Якщо асоціація набуває статусу всеукраїнської, то вона відображає позицію органів місцевого самоврядування більшої частини території України, і на це слід зважати. Приміром, у прибалтійських країнах подібні асоціації мають реальний вплив на законотворчу діяльність, що закріплено законодавчо. На жаль, наш законопроект, поданий ще у 2005 році, не пройшов навіть процедуру першого читання і, звичайно, після перевиборів його необхідно вносити повторно. Асоціація міст України бореться за увагу законодавчої влади усіма доступними методами, але, на жаль, поки що цей процес неефективний.

 Із п'яти нових законопроектів, розроблених Асоціацією міст України, два стосуються житлово-комунальної сфери – «Про регулювання сфери послуг, що надаються підприємствами ЖКГ» та «Про особливості передачі підприємств водо-, теплопостачання в управління, оренду та концесію».

– На які кошти існує асоціація?

– На кошти членських внесків. Але не всі члени асоціації їх сплачують, бо, скажімо, села, які належать до АМУ, мають такі бюджети, що їм часто бракує грошей на зарплату працівників у самій раді. Намагаємося вигравати гранти. Нині працюємо за проектом агентства міжнародного розвитку США «Розширення навчальних послуг та дорадчої допомоги». В його рамках надаємо навчальні юридичні послуги у 24 регіональних відділеннях у кожній області України й Криму. Це семінари, фахові майстерні, тренінгові навчання. Завдяки проекту асоціація єдина в Україні має можливість надавати навчальні послуги органам місцевого самоврядування. Державні установи – Академія муніципального управління при Президенті України, філія в Харкові – хоч і набирають на перепідготовку й навчання працівників органів місцевого самоврядування, надають освітні програми для підготовки державних службовців. Асоціація ж враховує специфіку конкретної роботи у міських, селищних і сільських радах. Тематика надзвичайно широка – починаючи від іміджу керівника, юридичних засад роботи міської ради і закінчуючи управлінням комунальним господарством. Адже обраний на посаду головою міської, селищної, сільської ради ще має стати керівником. Цю справу, як й інші, можна опанувати, якщо вчитися – бажано не на своїх помилках, бо страждатиме від них досить багато людей.

Підготувала Катерина БалабуЄва.