№5, березень 2007

Микола СКОРИК: Орієнтуємося на позитивний вектор

До керівної еліти Одещини, в якій протягом багатьох років фігурували одні і ті самі прізвища й де нові постаті з'явилися лише після «помаранчевих» подій, Микола Скорик увірвався стрімко й дещо несподівано. Для широкого загалу ім'я цього 34-річного корінного одесита – кандидата економічних наук, успішного керівника банку й активіста обласного осередку Партії регіонів – було невідоме. Але саме він у травні 2006-го очолив Одеську обласну раду.

Минув рік. Від розбурханості та хаотичного різноголосся першої сесії не залишилося й сліду – сьогодні вони, як правило, відбуваються у діловому, конструктивному руслі. Серйозність питань, які стоять перед облрадою, та розуміння більшістю депутатів, що вирішити їх можна тільки об'єднаними зусиллями, вгамували партійні пристрасті. Не останню роль у консолідації депутатів відіграв голова облради, котрий, незважаючи на порівняно незначний термін перебування на посаді, зумів завоювати серед них авторитет і визнання.

– Миколо Леонідовичу, у вашому рішенні очолити облраду чого було більше – здорових чоловічих амбіцій, прагнення підкорити ще одну висоту чи, можливо, притаманного всім одеситам авантюризму?

– Напевне, виконавської дисципліни. Мене делегувала на цю посаду партія і я просто зобов'язаний був виконати її доручення. Тому, коли запропонували очолити облраду, не відмовився. Звичайно, сумнівався й вагався, але сама по собі ця пропозиція була мені приємною. Я сприйняв її як досить високу оцінку своєї попередньої діяльності і як шанс зробити кілька кроків уперед. Загалом спрацював такий собі коктейль здорового чоловічого честолюбства, особистих амбіцій і виконавської дисципліни.

– Незважаючи на відсутність у вас досвіду роботи в радах, за рік керівництва ви не припустилися серйозної помилки чи промаху. Який ваш рецепт?

– Важко однозначно відповісти на це запитання, бо тут є кілька складових. По-перше, я працюю не сам. Заступники, помічники, працівники апарату – здебільшого висококваліфіковані й досвідчені люди, які допомагають мені дотримуватися правильної лінії у роботі.

По-друге, намагаюся бути акуратним. За натурою я людина імпульсивна, тож, знаючи про це, намагаюся не приймати поспішних рішень. Самокритичність і самоконтроль дуже допомагають у роботі.

По-третє, прагну, щоб кожне моє рішення як голови облради було логічним і зрозумілим для всіх жителів Одещини. Мені сьогодні не соромно за жодне з них, тому що жодне не було ухвалене кулуарно, із метою втамування чиїхось особистих чи вузькокорпоративних інтересів. Ми намагаємося вирішувати все глобально, позиціонувати себе в нових політичних реаліях з урахуванням того, що політика й економіка нерозривно пов'язані між собою і є складовими нашого життя.

 – Сьогодні в Одеській облраді немає непримиримого протистояння, але немає й сумнозвісної одностайності. Наявність певної опозиції стимулює роботу?

 – Кажучи «ми», я, окрім апарату облради, мав на увазі й депутатський корпус. Сьогодні в нас є чітка більшість, яка перевищує 80 голосів. Але навіть вона не гарантує стопроцентної підтримки з усіх питань. Коли на розгляд сесії виносять серйозні проблеми, мої однопартійці не соромляться ставити мені незручні запитання. І це нормально, оскільки є ознакою демократичності влади, йде на користь справі. Я це підтримую й одним із головних своїх завдань уважаю пошук такої формули співпраці різних політичних сил і депутатів, за якою вони, попри свою різноплановість і «різнокольоровість», завжди орієнтувалися б на позитивний вектор роботи.

– Протягом останніх років в області були розроблені і досить успішно реалізовувались програми та концепції розвитку як окремих галузей – насінництва, зерновиробництва, тваринництва, так і окремих територій, зокрема, Придунав`я, острова Зміїного тощо. Яку позицію зайняла нинішня облрада стосовно них?

– Ми прийшли не на порожнє місце і повинні продовжувати розпочате нашими попередниками. Тому одним із перших кроків облради стали інвентаризація та аналіз усіх раніше прийнятих програм. Ті з них, які частково втратили свою злободенність, ми згорнули чи об'єднали з іншими. Для реалізації найактуальніших намагаємося виділити й залучити максимум коштів. Адже без фінансування навіть найкраща програма – лише папірець. Тому мета нашої облради – щоб її рішення було втілено, щоб вони не були декларативними заявами, а мали реальне підґрунтя і чітко виконувалися.

– Незважаючи на надзвичайно важливе значення Одещини для України, її керівникам доводиться іноді «пробивати» у Києві ті чи інші рішення: щодо Зміїного, наприклад, тих же 60 кілометрів залізничного полотна між Ізмаїлом та Рені, від яких значною мірою залежить майбутнє одного з найбільших дунайських портів і таке інше. Об'єктивно виходить, що регіональна влада переймається не так місцевими, як загальнодержавними інтересами?

– Я виокремив би в цій проблемі два моменти. Перший – необхідність проведення конституційної реформи. Хто б там що казав, але в переважній більшості випадків на місцях видніше, які проблеми потребують першочергового розв'язання. Тому надзвичайно важливим є перехід до формування бюджету знизу догори, а не навпаки. Це дасть можливість регіональній владі розраховувати на конкретні кошти і з огляду на це самостійно вирішувати питання їх найраціональнішого використання, черговості розв'язання проблем тощо.

 Щодо відносин із Києвом, то маю всі підстави заявити про наявність взаєморозуміння облради з бюджетним комітетом Верховної Ради та Кабінетом Міністрів України. Особливо яскраво це виявилося під час формування проекту бюджету на нинішній рік, коли пропозиції одеситів було сприйнято з розумінням і, головне, позитивно. Облрада дуже вдячна керівництву уряду за підтримку в питанні завершення реконструкції будівлі знаменитого Одеського театру опери і балету. На жаль, у 2005 році на це не виділили жодної копійки, у 2006 – мізерно малу суму. На нинішній рік у бюджеті закладено всю суму, необхідну для завершення реконструкції – 53 мільйони гривень.

Є багато питань, які ми обстоюватимемо й захищатимемо на урядовому рівні, попередньо ґрунтовно опрацювавши їх. Зокрема, розроблена концепція щодо облаштування глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море, яка передбачає створення системи дамб для мінімізації природного процесу його замулення. Адже загальновідомо, що Дунай – наймутніша річка Європи, тож це обов'язково потрібно враховувати.

У співпраці з Кабміном мені імпонує відсутність з його боку популізму, політичного забарвлення та серйозні підходи в розумінні стратегічного характеру регіону для всієї України. Тому ставлення відповідне. Однак і поблажливості нема: кожне питання, яке ми виносимо на урядовий розгляд, має бути ретельно підготовлене. Тільки за такої умови можна розраховувати на позитивне рішення.

– Прикро, що за роки незалежності Одеса втратила одне з найпотужніших у світі пароплавств, статус курортного міста, потужного наукового центру, поволі втрачає свої транзитні позиції. Сьогодні є реальна загроза втрати безцінних прибережних земель, які розбазарюються. Місцеві й державні інтереси переплітаються в тугий вузол. Які кроки робитиме облрада для гальмування процесу втрат та руйнувань, збереження наявних багатств і обстоювання загальнонаціональних інтересів?

– На жаль, тут можливостей у нас небагато та все-таки... Утративши статус міста–курорту, Одеса й область активно розвивають туристичний бізнес. Зростання кількості вітчизняних і зарубіжних туристів свідчить, що ми на правильному шляху. Стосовно земель рекреаційної зони, то ми тісно співпрацюємо з керівництвом міста, щоб не допустити їх подальшої бездумної забудови.

Сьогодні багато проблем породжують земельні відносини. Тому облрада змушена була жорстко порушити перед облдержадміністрацією проблему розв'язання земельних питань лише за узгодженням із радами. Бо коли нам телефонують жителі села Ліски Комінтернівського району чи інших приморських сіл і скаржаться, що через новобудови не можуть пройти до моря, а голова райдержадміністрації намагається пояснити це вигідним залученням інвестицій, то тут вочевидь не все гаразд. Тим паче, що 140 гектарів прибережної зони, проданих чи зданих у довгострокову оренду, мають забезпечити надходження, як мінімум, такої ж кількості мільйонів гривень до районного та обласного бюджетів. Але їх немає. Логічно постає запитання: що це за хитрі інвестиції і кому саме вони вигідні?

Звичайно, нам не уникнути комерційного використання земель, ми розвиватимемо будівництво котеджів та зон відпочинку. Але в усьому має бути адекватність, прозорість і дотримання вимог чинного законодавства. З елементарним, бездумним розбазарюванням земель я не можу погодитися.

Прикро про це говорити, але розвиток туризму в Україні перебуває в зародковому стані. Певна нестабільність у курортній перлині держави – Криму, дорожнеча й відсутність там відповідного сервісу стали причиною переміщення сфери відпочинку та туристичного бізнесу до сусідніх регіонів, зокрема, на Одещину, яка має потенційні можливості. За належної підтримки туристична та курортна галузі просто приречені в нас на успіх.

– Ви лише рік працюєте на посаді голови облради. Термін незначний, проте він має не тільки недоліки, а й переваги. Коли людина довго перебуває на посаді, то іноді мимоволі втрачає відчуття новизни, перспективи. На ваш погляд, що має стати пріоритетним у подальшому розвитку області?

– Насамперед, повномасштабне використання її транзитно-транспортного потенціалу, подальший розвиток транспортної інфраструктури. По-друге – розвиток агропромислового комплексу, де ми свій потенціал використовуємо поки що на 30–40 відсотків. І третє – туристично-курортний бізнес. Я кілька разів пролетів і проїхав уздовж узбережжя області від Одеси до Зміїного та гирла Дунаю й переконався, що воно в нас практично не освоєне. Тож нам є де і над чим працювати. Головне, щоб усе було прозоро, з максимальною користю для регіону, а не тільки окремих підприємців. Переконаний, розумна реалізація цих можливостей створить умови для надходження капіталів, робочої сили, підвищення життєвого рівня населення, активізації інших галузей.

Те, що Одеса була одним із промислових центрів держави, як на мене, не зовсім правильно. Нелогічно зводити в прибережній зоні промислові підприємства, ці природні багатства треба використовувати інакше, за їх безпосереднім призначенням.

 – Одещина – потужна агропромислова область України, яка має найбільшу кількість орних земель. Але сільське господарство занепадає, іноді складається враження, що його свідомо доводять до краху.

 – Облрада працюватиме над цими питаннями, хоча вони й виходять за рамки її компетенції – це справа державна. На мій погляд, Україні потрібна чітко продумана політика підтримки вітчизняного сільгоспвиробника. На жаль, сьогодні через відсутність системного підходу малоефективно спрацьовують компенсації за техніку, здешевлення кредитів, інші види підтримки аграріїв.

Південь нашої області потребує серйозних вкладень у відновлення та розширення зрошувальних систем. Без участі держави вирішити це питання неможливо. Як і актуальну для всієї України проблему вимирання села, відпливу звідти робочої сили, багатьох інших. Утім, хоча ці питання й виходять за межі повноважень облради, наших депутатів не задовольняє роль німих статистів. Беручи до уваги конкретний досвід, напрацювання науковців та практику кращих господарників, вони розробляють нині конкретні пропозиції для Кабінету Міністрів України. Адже наша держава була й залишиться аграрною, це треба розуміти і вміло використовувати.

– Довгий час в Ананьївському районі тривали бої місцевого значення, які припинилися лише після зміни голови райдержадміністрації. Упродовж кількох років не можуть знайти спільної мови керівники представницької і виконавчої гілок влади в Кілійському районі, про бурхливе протистояння в Комінтернівському не знає сьогодні хіба що лінивий. Керівники, які стали об'єктами критики, пояснюють усе винятково «кольоровістю», тобто міжпартійною боротьбою.

– Ми з вами живемо в демократичній державі. Згідно з чинним законодавством України депутати рад мають повне право висловити недовіру голові обласної чи районної державної адміністрації, тож нічого протизаконного в нас не відбувається.

Утім, я не люблю лицемірити, тож не стверджуватиму, що в цих протистояннях зовсім немає «кольорових» нюансів. Зате наполягаю на іншому: не вони визначають суть конфліктів, інакше останні відбувалися б у всіх двадцяти шести районах області, самій Одесі, де міський голова – «нашоукраїнець», а більшість депутатів – «регіонали». Логічніше припустити, що причини криються в іншому – непрофесіоналізмі конкретних голів адміністрацій та їхніх команд, нехтуванні ними чинного законодавства, невмінні консолідувати різні політичні сили й налагоджувати співпрацю з їхніми представниками, небажанні зважати на думку й позицію депутатів.

Депутатів до рад усіх рівнів обирали за партійними списками, тому нині в Україні немає жодної «одноколірної» ради. Але всі ми – українці, тому повинні, відкинувши партійні і насамперед особисті амбіції, об'єднуватися задля подальшої розбудови держави, підвищення добробуту співвітчизників, які оцінюватимуть нашу діяльність не тільки за партійною приналежністю, а й за конкретними справами.

Автор: Людмила ЧОРНОБРИВЕЦЬ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня