Власним коштом

Величезний ресурс закордонного українства прагне бути залученим до трансформації держави

Нині триває п’ята хвиля еміграції українців за кордон. Однак здається, цей небезпечний за своїми наслідками в майбутньому процес геть не тривожить можновладців. На І і ІІ Всесвітніх форумах українців на початках незалежності була прийнята резолюція про необхідність створення державної програми повернення українців в Україну. Але самої програми держава так і не створила. Нині часи ще гірші. Та попри відмову української влади допомогти у проведенні зустрічі, в Україну на Всесвітній форум українців 20-21 серпня прибули делегати та гості з 36 країн. Усі матеріальні витрати, пов’язані із заходом, вони взяли на себе. А під час роботи демонстрували єдність з усіма прогресивними силами в країні, що, незважаючи на війну та інші труднощі, наполегливо будують громадянське суспільство й демократичну державу.

Робота форуму тривала два дні. 20 серпня відбулося урочисте відкриття за участю першого президента України Леоніда Кравчука, екс-президента Віктора Ющенка, віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка, міністра освіти та науки Лілії Гриневич, голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець, народного депутата України Івана Крулька, президента Світового конгресу українців Євгена Чолія, представника української громади Росії Тараса Дудка.

Відкриваючи засідання, голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний відзначив велику роль української діаспори у формуванні української державності та розкритикував цілковите ігнорування чинною владою Всесвітнього форуму українців. Він також закликав можновладців ухвалити державну програму співпраці із закордонними українцями, де чітко прописати розміри, форми та механізми державної допомоги українським громадам за кордоном для збереження ними своєї національної ідентичності. Адже з часів Віктора Ющенка існувала державна п’ятирічна програма роботи з діаспорою. На неї виділялося певне фінансування. Цю традицію не зламав навіть режим Януковича. Не завжди ці кошти доходили до конкретних громад, було багато бюрократії, але програма існувала. І от у 2015 році вона закінчилася. А нову ще не розробили. 
         «Коли я прочитав офіційну позицію заступника міністра закордонних справ про недоцільність проведення цього Форуму з огляду на дефіцит коштів державного бюджету, то я хочу запитати: «Раз на 5 років сума, еквівалентна 10 тисячам доларів, – це велика втрата для державного бюджету? Сьогодні 300 делегатів за три дні у Києві витратять значно більше грошей. Ця сума значно менша, ніж тижневий бюджет навіть не українського олігарха та його сім’ї. І ви пошкодували цим людям 250 тисяч гривень?» – запитав Михайло Ратушний.

На його думку, те, що робиться сьогодні для діаспори, – це аматорство. «Треба створити програму для закордонних українців і замість грузинських, прибалтійських, польських десантів нарешті забезпечити прибуття українського десанту, як це свого часу зробив президент США Кеннеді. Цей десант має імунітет до корупції, має досвід роботи й хоче працювати. Це є величезний ресурс закордонного українства, і ми повинні його залучати до трансформації і розбудови України в Україні», – підкреслив пан Ратушний, нагадавши, що із 25 мільйонів статус закордонного українця мають трохи більше, ніж 8 тисяч, а ще цього року закінчується дія переважної більшості карток... Теоретично отримати їх неважко. Для цього треба заплатити десять доларів і підготувати відповідні документи, які засвідчують зв’язок із Україною. Але де-факто люди чекають роками, щоб отримати посвідчення. Бо Міністерство закордонних справ не може замовити його в друкарні...

 Чому сотні тисяч мають картку поляка? Бо це престижно. Картка угорця дозволяє закордонному угорцю в Будапешті користуватися безкоштовно громадським транспортом. Закордонні українці цього не просять і кажуть, що проїдуть у метро за гроші. Та коли б статус закордонного українця надавався без проблем, етнічні українці могли б здобути безкоштовну освіту в Україні. Бо відполвідно до закону передбачаються квоти. Зараз лише двісті осіб на рік можуть безкоштовно навчатися в українських університетах. Румунія колись починала з нами з такої ж цифри. А нині румуни виділяють шість тисяч бюджетних місць для етнічних румунів, скажімо, з Молдови.

На забуття нами свого коріння з великим нетерпінням чекає Путін, наголошували майже всі промовці. Але дарма. Зокрема, заступник голови репрезентації української громади в Аргентині  Марія-Христина Зінько нагадала, що в Аргентині є 17 організацій у 5 провінціях, а загалом станом на теперішній час у цій країні мешкають 310 тисяч українців, котрі народилися в Аргентині й розмовляють українською. Вона підкреслила, що мова – це те, що найбільше об’єднує 20 мільйонів українців у діаспорі.

Тож після офіційних доповідей відбулося урочисте нагородження й присвоєння номінації «Найкращий учитель української мови в діаспорі» за участю міністра освіти і науки Лілії Гриневич. Перше місце посіла  Ніна Виговська – вчителька української мови католицької початкової школи з міста Едмонтон. У своєму вітальному слові пані міністр зазначила, що плекати мову в іншомовному середовищі дуже важко й тому ми надзвичайно цінуємо зусилля тих учителів і тих людей, котрі допомагають учителям у плеканні мови серед закордонних українців.
        Окрім пленарних засідань форуму, в його рамках працювало 11 секцій з актуальних питань життя України та діаспори. У рамках заходу також відбувся концерт «Усі ми діти твої, Україно» за участю артистів і творчих колективів  діаспори та України.
        21 серпня було продовжено роботу секцій форуму: правничої,  з питань державного будівництва, гуманітарної політики, інформаційної політики, освіти і виховання, трудової міграції, економічної й інвестиційної політики, волонтерства і захисту українства на окупованих територіях, духовності та церковного життя закордонного українства, молодіжної політики.
        VI Всесвітній форм українців переобрав голову УВКР Михайла Ратушного та визначив план подальшої роботи найбільшої організації світового українства на наступних 5 років.

Іванна ЯНІНА,

Микола БІЛОКОПИТОВ (фото)

Автор: