У домі мамина молитва

Поділитися

Коли кожен із нас іде захищати Батьківщину, то вдома залишає найрідніших. Для механіка-водія першого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади Олега Кравця це дві жінки – мама Зоряна й сестра Ірина.

Доки він «там», у їхньому домі живе мамина молитва. Нехай не чутно, нехай подумки, але вона звучить завжди. Адже рідна дитина «там»… Зі слів сина мати знає лише те, що він механікводій бойової машини піхоти. Щовечора Олег телефонує й бадьорим дзвінким голосом сповіщає, що все гаразд, що він у теплі й ситий. Але мамине серце не обманеш, воно відчуває все – і радість, і біль.

– У нашій родині завжди була гордість за захисників України, – розповідає Зоряна. – Ще коли жив наш дідусь, а Олег ходив до школи, то дідо завжди казав йому, що справжній чоловік повинен мати військовий гарт. Тому рішення Олега піти на контракт для мене було цілком логічним.

Було це ще до подій на Майдані й окупації Росією Криму. А коли події в нашій державі почали розвиватися стрімко, мамине серце не витримало. Вона просто сховала документи сина, аби той не пішов у військкомат.

– Але він мене підманув тоді, – пригадує Зоряна. – Сказав, що на роботу терміново потрібен паспорт. І, коли я діставала його, підгледів, де ховаю документи. Коли Олег пішов у військкомат, я страшенно за нього хвилювалася. Однак нині пишаюся мужнім учинком сина. І радію, що мій син є захисником України.

Олег зі своєю бойовою машиною пройшов найважчі передові позиції оборони від російськотерористичної навали. Але жодного разу не поскаржився, не сказав мамі зайвого слова, щоб не ранити матусине серце.

– Жодного разу я не пошкодувала, що Олег надягнув військовий однострій, – продовжує мати солдата. – Більше того, нині ми всіляко підтримуємо його прагнення вступити до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Адже бути офіцером надзвичайно почесно.

Погоджується з мамою й донька Ірина, сестра Олега.

– Ми всі прагнемо захищати Україну, – каже вона. – І хотіли б робити все можливе, щоб наша держава була сильною й квітучою. Звісно, в силу своїх можливостей допомагаємо бійцям на фронті, бо там такі самі хлопці, як мій брат. Я щиро тішуся тим, що він боронить свою країну, для мене й для багатьох людей він є героєм.

Нині Олег перебуває на ротації. І час від часу, між заняттями з тактики, відвідує родину. Кожен такий приїзд – сімейне свято.

Підполковник Тарас ГРЕНЬ.
Західний регіональний медіа-центр
Міністерства оборони України.

Автор:

Архів журналу Віче

	№5
	Реклама в журналі Інформація авторам Передплата

Останні новини

Зеленський зустрінеться з Ердоганом в Анкарі, але готовий летіти до Путіна в Стамбул Сьогодні, 13 травня

Келлог заявив, що Польща може долучитись до "сил стримування" в Україні західніше Дніпра Сьогодні, 13 травня

В Київській області народився новий жіночий рух Сьогодні, 13 травня

ЗМІ: ЄС чекає на можливу зустріч Зеленського з Путіним, перш ніж тиснути на США щодо санкцій Сьогодні, 13 травня

Віткофф назвав ключові питання у потенційних переговорах між Україною та РФ Сьогодні, 13 травня

У ЄС підтвердили, що припинення вогню є "терміново необхідним" для початку переговорів Вчора, 12 травня

Єврокомісар пояснив імовірну роль України у системі колективної оборони ЄС Вчора, 12 травня

Трамп вимагає від України їхати на перемовини з РФ у Стамбул Вчора, 12 травня

Зеленський погодився на перемовини з Путіним у Стамбулі – чекатиме його там особисто Вчора, 12 травня

Стармер та Макрон відкинули вимогу РФ припинити воєнну допомогу Україні для перемир'я 10 травня