Франція – країна вільних

Занадто «старі» й переобтяжені історією – так відгукуються про французів. Можливо, й справді, забагато традицій і споминів, як на модерну добу. Але за кожною гранню сучасності – століття перетворень.

Повна офіційна назва країни – Французька Республіка. Столиця – Париж. Національний прапор – триколірний, вертикальні сині, білі, червоні смуги. Національний гімн – «Марсельєза». Девіз – «Свобода. Рівність. Братерство». Національне свято – 14 липня (річниця взяття Бастилії у 1789 р.).
Територія і населення. Площа – 551,602 тис. кв. км (найбільша країна Західної Європи), протяжність морського узбережжя – 5,5 тис. км.
Населення (станом на 1 січня 2006 р.) – 62,9 млн. осіб (60,2 млн. осіб у метрополії). Середня тривалість життя: чоловіки – 74,2 року, жінки – 82,1 року.
Найбільше місто Париж – 2,176 млн. осіб, із передмістями так званий Великий Париж – 11,09 млн. осіб (18,9% від кількості населення метрополії), Марсель – 874 тис. осіб, Ліон – 413 тис., Тулуза – 348 тис., Ніцца – 337 тис.
62% французів вважають себе католиками (проте тільки 10% із них регулярно відвідують церкву), 9,5% – мусульманами. Це найпоширеніші релігії.

Французів у давнину називали галлами. Вони генетично споріднені з шотландцями й ірландцями, але забули історичну мову, запозичивши лексику римлян-завойовників. Втратили і самоназву, прибравши ім'я інших поневолювачів – германського племені франків. Але чого не відбереш у цього народу, то це здатності в усі історичні періоди доходити до останніх меж самовтілення. Галли були затятими ворогами Риму, й потрібен був політичній геній Юлія Цезаря, щоб приборкати їхню лють. У період раннього середньовіччя, коли християнство залишилося єдиним авторитетним інститутом, саме рицарі з сучасної Франції склали кістяк армії хрестоносців, що рушали в Палестину. Франція явила взірець куртуазної культури, витворила васальні відносини й абсолютизм.

Однак і революційні зміни не відбулися б без певних політичних традицій. Одна із них – парламентаризм. Генеральні Штати – представництво трьох станів, духовенства, дворянства та міщанства – були вперше скликані ще в 1302 році. Ці збори виражали єдність нації. У найкритичніші моменти історії, під час конфліктів із папською курією, Столітньої війни та Жакерії, Генеральні Штати утверджували державну цілісність. Іноді представницький орган ставав єдиним органом державної влади. Так, згідно з Великим березневим ордонансом, наданим 1357 року (рівно 650 років тому), Генеральні Штати ставали постійним органом і їм надавалося виняткове право змінювати вартість грошей, утверджувати нові податки, контролювати їхній збір і витрати, а також укладати мир. Однак через фракційні конфлікти представницький орган утратив частину цих повноважень. Проте показово, що й у період розквіту абсолютизму монарх не міг запровадити нових зборів без згоди Генеральних Штатів.

На цьому ґрунті в 1789 році й розгорнулися події, які змінили світ. Людовік XVI вимагав од депутатів вотування нових податків. Представники третього стану та духовенства не пристали на цю вимогу. У відповідь монарх оголосив про розпуск Генеральних Штатів. 17 червня не допущені на засідання депутати від міст і церкви зібрались у залі для гри в м'яч і проголосили себе Національними зборами – повноправним представницьким органом. Потім було взяття Бастилії, наполеонівські війни і реставрація Бурбонів. Велика революція померла, але залишила у спадок триколірний стяг, Марсельєзу та мрію про поєднання непоєднанного: свободи, рівності та братерства.

Республіка. Спроба №5

З прийняттям 4 жовтня 1958 року чинної нині Конституції у Франції встановлено політичний режим П'ятої республіки, яка є президентсько-парламентською. Глава держави обирається на 5 років шляхом загального прямого голосування з правом переобрання (до 2002 р. термін повноважень становив 7 років).

Президент стежить за дотриманням Конституції. Він призначає прем'єр-міністра та, за поданням останнього, членів уряду, головує на засіданнях Кабінету міністрів, є верховним головнокомандувачем збройних сил, призначає також на вищі державні, цивільні та військові посади. Президент наділений такими надзвичайними повноваженнями, як право розпуску Національних зборів, оголошення надзвичайного стану.

У 80–90-х роках минулого століття особливістю політичного становища були періоди «співіснування» при владі президента та прем'єр-міністра, які належали до різних політичних таборів (у 1986–88 рр. і 1993–95 рр. – президента-соціаліста Ф.Міттерана та уряду правих; у 1997–2002 рр. – президента-голліста Ж. Ширака та лівого уряду Л. Жоспена). За «співіснування» до невід'ємних прерогатив глави держави належала зовнішня та безпекова політика, а за економічну політику відповідав прем'єр-міністр.

Уряд відповідальний перед парламентом, йому може бути винесено вотум недовіри з боку Національних зборів. Наділений правом законодавчої ініціативи. Прем'єр-міністр, призначений президентом Республіки, здійснює керівництво діяльністю уряду. Прем'єр-міністром є Домінік де Вільпен («Союз за народний рух»).